У містечку на Тернопільщині чоловік живе без пластику, поліетилену та взагалі без сміття

Щороку людство продукує понад 2 мільярди тонн сміття. Це в середньому 200 кілограмів на людину. У країнах активного споживання ця цифра сягає 2 тонни на рік на людину. Тобто кожен представник «середнього класу» продукує щороку маленьку вантажівку сміття.

У багатьох країнах світу давно замислилися над тим, як уникнути перетворення планети на великий смітник. На жаль, на Тернопільщині досі немає обіцяного заводу, який би переробляв сміття. Відходи гниють на сміттєзвалищах, забруднюють річки та руйнують екосистему.

Дбати про екологію, сортувати сміття, вибирати з полиць магазину екопакунки - це не дикість і навіть не мода, це спосіб життя, який може докорінно змінити його якість. 

Редакція "20 хвилин" активно підтримує екотренди та виступає за правильне сортування сміттєвих відходів. Герой нашої розповіді - пересічний житель області Петро Мазепа, але він у своєму побуті обходиться без пластику та сміття. Як? Розповідаємо. Можливо, його приклад надихне вас на зміни. 

— Як з'явились перші думки про відмову від сміття? Наскільки зараз ця проблема актуальна на Вашу думку?

— Реально ця проблема існує, це проблема не майбутнього, а сьогодення. Ми бачимо сміття на узбіччях, на деревах, у воді. Я зрозумів, що треба почати в першу чергу з себе. Бо, якщо я сам не можу відмовитись від цього пакета, то, як я можу робити якісь зауваження владі та іншим структурам. Люди бездумно це все продукують, це все забруднює довкілля, гинуть тварини, ми фактично вбиваємо життя своїм сміттям.

— Коли вирішили, що будете жити взагалі без побутових відходів?

— Здається, у серпні 2019 я побачив одну із еко-спільнот. Це був zero waste магазинчик, ну ви знаєте, що є такий рух "нуль відходів". Я побачив, що є альтернатива всьому. Тобто ви можете не купувати пластикову зубну щітку, яку ніколи ніхто не переробить і всі наші щітки переживуть нас. Не обов'язково купувати щось у пакеті, якщо можна купити продукти і покласти їх у свої багаторазові торбинки. Я почав цю тему розвивати, побачив, що з кожним днем зростає кількість еко-свідомих людей.

— Тобто, наприклад, за весь рік не викинули жодного пакетика? Чи не відчували дискомфорту?

— Це простіше, ніж здається на перший погляд. Коли ми на щось налаштовуємось, коли розуміємо, що робимо щось правильне, то будемо все робити так, що дискомфорту не відчуватимемо. Головне, все добре продумувати. Альтернатив є дуже багато. Цей стиль життя zero waste — означає нуль відходів, а якщо нуль, то це нуль. Я не купую, не купував і не планую купувати будь-що, від чого залишається сміття. Навпаки, мені це подобається. Я розумію, що для себе я вчиняю правильно і живу за своїми принципами. 

— До прикладу, якщо Ви хочете купити печиво у фабричній упаковці, що тоді?

— Я не купую запакованого. Взагалі. Один із основних принципів - це уникати зайвого. Ми уникаємо зайвої упаковки. Там, де можна купити у свою тару - ми це робимо. Якщо добре пошукати, то без упаковки можна купити все, практично все. Тут стоїть питання лише свого планування. Якщо ти знаєш, що тобі потрібно купити певні продукти, то плануєш це завчасно. Навіщо мені купувати, до прикладу, печиво запаковане, якщо в іншому магазині я можу купити це ж саме у свій мішечок і потім від цього не залишиться сміття. 

— Як щодо пластику. Наприклад, як Ви купуєте воду?

— Воду я не купую теж. Також близько року. По перше, не бачу потреби в цьому. Ця вода газована, кожна людина знає, що газовані напої шкідливі для здоров’я. Негазовані - також сумнівної якості у нас всі. Як правило туди додають домішки, щоб вона довше зберігалась. Не може нормальна вода стояти рік-півтора-два. По друге, я не хочу залишати цих пляшок. Хоча вони і переробляються, але пластик переробляється лише кілька разів. Потім його викидають і він засмічує довкілля. Я не відчуваю потреби у цьому. Коли мені потрібно, то я беру воду в свою багаторазову чашу і п’ю з неї.

— У Вашому оточенні багато еко-свідомих людей? 

— За рік я змотивував своїм прикладом близько десяти людей відмовитись від сміття. Але загалом в менших містах менше таких знайомих, в більших — більше. Багато людей знаю із Харкова, Києва, Львова, які підтримують такий стиль життя. Ми познайомились в соцмережах і зараз спілкуємось, бо бачимо, що ми однодумці. В великих містах ця тема досить круто розвивається. Є міста, де люди відкривають приватні сортувальні станції на волонтерських засадах. Вони не чекають, що цим буде займатись держава. На відповідальне поводження з відходами є запит від суспільства. Проводяться певні заходи на цю тему. Минулого року я був на заході є така “Зелена школа”. туди з різних міст, обговорюють ці теми, шукають шляхи вирішення. Так ця тема набирає обертів, але якщо брати у відсотковому співвідношенні, то відносно їх небагато.

— Як люди реагують, коли дізнаються що Ви живете без сміття? Наприклад, що кажуть продавці в магазинах?

— Теребовля — маленьке містечко, тут всі все знають (посміхається — прим. ред). Я просто ніколи не звертаю увагу на це, завжди роблю так, як мені виходить. Коли я починав це все, то зрозуміло, що в голові була думка, що люди по-різному сприймуть: хтось може якусь агресію мінімальну проявити, може хтось буде кепкувати. Але чесно, от чесно, нічого такого взагалі не було і я особливо для цього не старався. Приходив і казав: “Мені в свій посуд” і люди звісно дивувались, але такого, щоб хтось відмовив — не було. Я купую все, що мені треба. Не в одному магазині — в різних. І плюс — місто маленьке, то вже більшість продавців знає. Мені навіть казали, що є ще кілька сімей, які от так само живуть. Я не знайомий з ними, але насправді це дуже добре. Наш дім — не лише квартира чи будинок. Межі його значно ширші. Замисліться та переходьте до реальних дій. І врешті треба відмовитись від одноразового життя. Без поліетиленових пакетів насправді можна легко обійтися. Перевірено на собі.

А скільки сміття викидаєте ви? Чи готові відмовитись від поліетилену? Відповідь залишайте у коментарях. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.