Загиблого бійця «Світляка» зустрічали на в’їзді до Тернополя понад сотня тернополян

Зустрічали патріота і односельчани із Великого Глибочка. За їхніми словами, Андрій був єдиною дитиною у сім’ї, неодружений. Відгукуються про Андрія лишень добре – кажуть, що його друге ім’я та водночас позивний   «Світляк» цілком відповідало йому. Бо був справді світлою людиною.
 
- Про Андрія важко сказати словами – він не любив слів, він був людина дії, - каже односельчанин, колишній сільський голова Василь Івасечко. -   Коли були табори ОУН-УПА, він завжди був в охороні, коли була кучмівська загроза, він став у ряди «Україна без Кучми».

Тіло загиблого бійця «Азову» Андрія Дрьоміна – «Світляка» привезли, сьогодні, 12 серпня о 14 – й годині до Тернополя. На в’їзді до міста зі сторони Збаража, бійця зустрічали із прапорами та квітами як громадські активісти, так і пересічні тернополяни.

Фото 1 з 9

Previous Next

1. 
2. 
3. 
4. 
5. 
6. 
7. 
8. 
9. 

Previous Next

- Людина з великої літери, що можна сказати у таких випадках, - додає Василь Івасечко. -  На жаль, ця московська наволоч нищить цвіт української нації і зараз бути байдужим, так як дехто хоче уникнути…Коли просять притулку звідти, зі Сходу, і не беруть зброю у руки, щоби захищати свою країну…А Андрій взяв зброю і пішов добровольцем, щоб захистити Українську державу. Бо для українця нема різниці – Глибочок, Тернопіль, Київ чи Донецьк  - це є українська земля. Андрій був саме такою людиною. 

Добре знав Андрія і тернополянин Ігор Аркуша. Чоловік каже, що історія нашої країни повторюється.  Адже сто років тому українські січові стрільці також були добровольцями, які захищали країну. І їхні батальйони  також існували фактично за рахунок простих українців.

- Ми збираємо з нічого свою армію, яка знищена, - каже він. – За це треба спитати зі всіх попередніх президентів, кожен з яких доклався до знищення української армії. Тепер ми приносимо в жертву молодих хлопців, гине генофонд нації, хлопці, які навіть не залишили після себе нащадків. Ми маємо зрозуміти, що Росія – це проектор для знищення слов’янського світу.

За словами пана Аркуші, відразу після звістки про поранення Андрія він  телефонував і у госпіталь, у який ведуть бійців «Азову», і до сотника «Азову». Адже була інформація, що Андрій Дрьомін залишився живий.

- Були чутки, що справді боролись за його життя, - каже він. – Мовляв, тільки апаратура відчула серцебиття і почали боротись. Пізніше я довідався, що він у Маріуполі в морзі. Крім того, я подзвонив до сотника Азову.  Він не мав сили говорити, важко було, просто сказав «Він - двохсотий». Чи відразу загинув, чи ні – зараз не можу сказати.

 Світляк, за словами пана Аркуші, – такий же світлий, як і його друге ім’я. Він був скромним, не любив показухи.

Прощатимуться з ним завтра, 13 серпня, о 12-й годині  у рідному селі Великий Глибочок. 

Редакція газети «RIA плюс» висловлює щирі співчуття родині Андрія Дрьоміна, друзям, колегам та всім, хто знав Андрія. Вічна пам'ять герою...

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google