Цікаві історії про замок Паланок розповіли тернополянам у Мукачевому

 Зараз це місце відвідують тисячі туристів. Тут зустрічають Новий рік, вінчаються, хрестять дітей.
Замок Паланок у Мукачево просто неймовірний. Побувавши там раз, хочеться повернутися туди ще раз і ще раз.
Він височіє на горі вулканічного походження. Аби добратися до замку, слід майже пігодини долати крутий підйом. Після фотосесій на фоні Мукачівських краєвидів, котрі видніються із бастіонів замку, йдемо на екскурсію. Вхід на територію – 8 грн.
- Всі думають, що назва замку пішла від імені дівчини або квітів. Насправді ніяких Паланок тут ніколи не було, - розповідає екскурсовод пані Оксана. - У XVII столітті цей замок оточив водяний рів, із внутрішнього боку якого був земляний вал. Саме на валі перебував частокіл із величезних палів, наче олівців. Цей частокіл називали паланком. От звідти й назва замку.
- Я думав, це чиєсь прізвище або ім’я, - дивується одна із туристок.
Вісім ліній оборони
Поки туристи розглядають твердиню, екскурсовод далі продовжує свою розповідь.
Те, що я почала з XVII століття, не означає, що до того часу тут нічого не було, - каже вона. - Вже починаючи із сьомого століття на цій горі було дерев’яне укріплення, далі - дерев’яно-камінний замок. Але, на жаль, вони не збереглися. А в XIV столітті з’являється ось цей перший верхній найгарніший і найстарший замок. Звичайно, він дещо перебудований, адже трохи постраждав. Але коли ви підійдете і доторкнетеся до стіни, ви доторкнетеся до 600-700-річної стіни.
Далі замок розбудовували до XVII століття. Загалом Замок Паланок складається із трьох різних замків — верхнього, середнього і нижнього. Він мав вісім ліній оборони, продовжувала екскурсовод.
Зупиняємося у дворі середнього замку.Тут проживали військові.
- Навіть якби ворогові вдалося пройти сюди, їх би зустріли із відкритими обіймами, - каже пані Оксана.
Екскурсовод показує триповерхові будівлі. Вони колись слугували казармою. А навпроти проживала військова еліта.
- Основний військовий, тобто тогочасний міністр оборони, живе не з солдатами і навіть не з елітою, - каже пані Оксана. - Ось на цьому невеликому бастіоні і був будинок коменданта фортеці. У раданський час проводили реставрацію цього будинку. І реставратори вирішили, що нема жодної цінності, і його просто розібрали.
Перетворив замок на в’язницю
Хто ж володіє замком, пані Оксана розповідає далі.
Зверніть увагу, на казармі між другим і третім поверхами є напис, що в перекладі з угорської означає “Площа Ракоці”, - показує жінка. - Ракоці - це династія трансільванських князів. Трансільванія на той час займала майже половину території Угорщини. Династія Ракоці володіє замком майже два століття. Він переходить із покоління в покоління, як родинний маєток.
До речі, тоді замок пережив трирічну облогу. Захищала замок жінка - Ілона Зріні, розповідала екскурсовод. Через три роки їй таки доведеться здатися і таким чином цей замок від династії Ракоці перейде до австрійського імператора. Він тут ніколи не проживав і навіть не відвідував замок, а згодом перетворив його у в’язницю.
- Уявіть собі, протягом сотні років замок був австрійською політичною в’язницею, - каже пані Оксана. - Це чорні сторінки з історії замку. До кінця XVIII століття всі приміщення перетворили на тюремні камери.
Три роки боронила замок
Статуя красивої жінки-воїна з молодим чоловіком зустрічає туристів на одному з бастіонів замку Паланок. Біля цієї статуї постійно усі фотографуються.

Ця Жінка — Ілона Зріні — володарка замку разом зі своїм сином Ференцом ІІ, - каже екскурсовод. — Якраз вона одна без допомоги чоловіка, без зовнішньої допомоги захищала цей замок майже три роки. Коли в 1685 році році на Мукачеве напали австрійські війська, її чоловік був у в’язниці, і вона сама очолила захист замку.
Ілона була гарно підготовлена. Вона володіла кількома іноземними мовами, вивчала балістику, військову справу, зналася на зброї, продовжувала пані Оксана. Тай замок — гарно підготовлений. Тут були три підвали, в яких зберігалися харчі, великі запаси зброї, вина на час війни. А найголовніше, що була вода, адже тут був колодязь.
На жаль, команда Ілони була менш підготовлена психологічно, зауважує екскурсовод. Офіцери зрадили жінку. Вони отруїли воду в колодязі і тому довго тримати оборону без води тут було просто неможливо.
Ілоні нічого не залишалося робити, як здатися. Вона підписала акт капітуляції і замок перейщов до австрійського імператора. Він перетворить замок на в’язницю.
Тут святкують Новий рік
А от у радянські часи приміщення у Мукачівському замку хотіли віддати під квартири військових. Адже тут була військова частина. Але того не сталося. А в 70-х роках ХХ століття тут було професійно-технічне училище (ПТУ). І саме в цих кімнатах, де колись проживали військові, а згодом — в’язні, був звичайний гуртожиток для студентів.
- Але жодного відношення ні до замку, ні до культури, ні до історії чи мистецтва ці молоді люди не мали, — каже вона. — Адже це було ПТУ сільськогосподарського профілю. Тут навчалися на трактористів і комбайнерів.
А ще ми можемо заглянути у майбутнє, інтригує туристів екскурсовод.
- Можливо, наступного разу, коли приїдете у Мукачеве, ви зможете переночувати по-королівськи, - каже жінка. - Адже тут планують відкрити готель. Одразу хочу сказати, що планують це уже десятиліттями. Поки що проходить тендер. Тож стежте за новинами. Якщо почуєте таку інформацію, гайда у Мукачево.
— А привиди є у вас? - запитують туристи.
— Звичайно, у кожному замку має бути привид, - посміхається пані Оксана. - Але я думаю, вони у нас добрі. Якщо він був би злим, то у Новороічну ніч налякав би людей. Тут на бастіонах дуже багато людей зустрічають Новий рік. Я особисто тут зустрічаю, то його ні разу не бачила.
Також тут є лицарський зал, де також можна замовити його на ніч і відсвяткувати всю Новорічну ніч. Оренда на ніч коштує тисячу гривень. У цій залі є князівські герби, деякі меблі, ну і звісно дух історії. Є проблема, що немає кухні, тому потрібно привозити свою їжу.
У замку - містичний тунель
Далі прямуємо до тунелю. Його довжина - 18 метрів. Це не лише довжина, але й товщина стіни між середнім і нижнім замком, розповідає екскурсовод. Це місце - остання, восьма лінія оборони замку.
- Звернуть увагу, ось тут є маленький отвір у стіні. Є варіанти, що це таке? - запитує екскурсовод. - На Закарпатті, коли обманюють, кажуть: “Заливають”, ще є вислів “Лити водичку”, “Зливати інформацію”. Так це звичайний телефон.
Вельможі не потрібно було спускатися сюди, щоб віддати наказ. Він просто крикнув, і все було добре чути в будь-яку частину замку, пояснює пані Оксана. Такий телефон ще й слугував "жучком". І всі інтриги, що тут велися, було дуже добре чути князю. Звичайно, це не єдиний отвір у замку. Тут була ціла система так званих звукових розеток.
Зараз ви зрозумієте, для чого вони, - каже гід. - Уявіть собі, ворогу вдалося пройти лінію оборони, вони опинилися всередині подвір’я і заходять в тунель. Тут вони бачать відкриті двері в кінці тунелю.
Коли вони сюди заходять, їх чекає сюрприз, продовжила екскурсовод. Із обох кінців тунелю опускалася величезна, важка кована решітка. У тунелі набиралося багато людей. Із отворів виливалася гаряча смола та каміння. Вийти звідси живим було неможливо. Звуки, що лунали, тут добре чути не лише в замку, але в підніжжя гори. І як тільки підходила підмога, вони вже дуже добре думали, йти їм чи краще розвернутися і піти назад.
Для того, щоб ви спокійно йшли далі, щоб не чули дивних звуків, криків і не уявляли, як на голови ллється смола, я вам мушу сказати, що це все теоретично, - веде далі екскурсовод. - Але так і не застосовували цю техніку. Замку жодного разу не брали в чесному відкритому бою. А також жодного разу до цього тунелю просто не доходили вороги.

Князь Корятович здійснить бажання
Колодязь у замку Паланок зберігся донині. Донедавна він був засипаний сміттям. Проте минулого року силами Львівських альпіністів і працівників замку його розчистили.
- Там була питна вода, - каже екскурсовод. - Я її пила. Бачите, здорова, весела стою перед вами. Але питна вода тут протрималася недовго, всього кілька місяців. Зараз тут перевищений рівень аміаку. До речі, у колодязі знайшли багато монет, зброю, глечики, діжки.
Збудував цей колодязь, за словами пані Оксани, подільський князь Федір Корятович. Він володів замком у XIV столітті. Ще тоді він розумів, що на такій високій горі з товстими стінами та надійними валами замок не встоїть без води. Він дав наказ прорубати колодязь. Його будували 18 років. За цей час дуже багато людей загинули від обвалів і газів вулканічного походження.
До речі, пам’ятник Федору Корятовичу є на подвір’ї замку Паланок. Цей постамент славиться своїми здібностями виповнювати бажання. Для цього слід потримати князя за палець. Туристи так люблять це робити, що палець Корятовича натерли до блиску.