Які таємниці приховує Плотича

Окремою окрасою є сходи та колони у центрі і на боках будинку. Востаннє палац ремонтували капітально у 60-х роках минулого століття. І на цьому наголошує не тільки викладене з плитки „1967” в холі споруди. На жаль, більше про стан пам’ятки промовляють її пошарпані стіни із ветхими синіми рамами вікон. Втім, могло бути й гірше. Якби будівлю за „совітів” не віддали під обласну протитуберкульозну лікарню, вона могла не відбутися переплануванням і типізацією, а просто зникнути, як це сталося з палацом у Висічці на Борщівщині.

—    Сподіваємося, наступного року влада області виділить гроші для капітального ремонту, — розповідає виконувач обов’язків головного лікаря лікарні, що досі діє у палаці, Андрій Паламарчук.

Поки ж 65 працівників розрахованої на 50 ліжок лікарні доглядають палац наявними ресурсами: щоб прикрасити колишній головний зал, а тепер — актовий, працівниці навіть вазони з дому приносять.

Історії цього місця

Палац у Плотичі заснували у 1720 році і власником його тривалий час була родина Коритовських. Саме один із Коритовських — Франциск — на початку ХІХ століття володів не тільки Плотицею, а й Тернополем. Це з його наказу остаточно розібрали оборонні рубежі замку в обласному центрі та  обнесли його звичайною стіною. Тоді ж граф Коритовський збудував біля Тернопільського замку нові ворота із стилізованими під єгипетську манеру пілонами-башточками. А от про побут тогочасної Плотичі відомо значно менше: як передвоєнні польські, так і радянські та українські путівники чомусь замовчують це село. Останній власник палацу граф Коростоцький втік з Плотичі з початком І Світової війни.

—    До нас заходять туристи, а приблизно рік тому подивитися палац приїжджали навіть далекі нащадки його колишнього власника, — каже пан Паламарчук. — Вони тепер живуть у Польщі і, здається, у Франції.

До речі, до ІІ Світової війни неподалік палацу стояли два надгробки XVIII століття вірменською та турецькою мовами. Досі жоден з істориків не з’ясував, що робили в невеликому подільському селі у 1763 та 1768 роках піддані турецького султана Амазийчик Сатетолу хаджа Нехабед — син Григорія та Ель Хаджа Алі Ефенді. Напади орди на Поділля у ті часи уже припинилися і надгробки залишаються загадкою.

Як туди дістатися

До Плотичі можна доїхати одним із автобусів „Тернопіль-Івачів Горішній”, що вирушають від „Шостого магазину” нашого міста, або ж всіма автобусами, котрі курсують у напрямку Почаєва. Вартість квитка до Плотичі — 2 грн.

Кому варто їхати

Хоча у палаці зараз розташована екзотична, як на архітектурну пам’ятку протитуберкульозна лікарня, оглядати її цілком безпечно, запевняють лікарі. А побувати тут варто хоча б тому, щоб переконатися: Тернопілля має не тільки Збараж чи Теребовлю, а й справжні „білі плями” історії, за які ніхто з професорів, чомусь, досі не взявся.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google