Богдана Брича добре знають та поважають як у місцевому політикумі, так і в громадському секторі. Недарма він отримав титул «Персона року-2017» за версією газети «Номер один». Сміливий, прогресивний, амбітний – це далеко не всі характеристики, які можна приписати цьому кандидату у народні депутати України.
– Знаю, що про Євромайдан Вас розпитують постійно, як поїхав, чому?
– Я поїхав тоді, коли Янукович відмовився підписувати асоціацію… Мабуть, 28 листопада. Ми з колегою походили по Хрещатику, побачили студентів, які собі мирно грали на гітарі, палили дрова в бочках. Мені навіть це нагадало початок Помаранчевої революції. Десь о другій ночі сказав другу: «Їдемо, мабуть, додому спати». Мається на увазі, до мого кума, який живе в Києві. І тут я встаю вранці, вмикаю телевізор, де показують жорстоке побиття студентів…
– А потім ті криваві 18-20 лютого…
– Так, бій із «тітушками» та «Беркутом» в Маріїнському і поранення на Інститутській… Перші трупи в будинку офіцерів… У будинок офіцерів приїхав до нас нардеп Олесь Доній та письменниця Ірена Карпа. З ними було ще кілька депутатів. От вони нас почали вивозити з дому офіцерів, бо «Беркут» його оточив. Карпа, власне, мене з пораненням і вивела. Завезла у такий підпільний шпиталь. Там мені вперше зробили перев’язку і сказали, що треба оперувати, видаляти з голови частинки від каски. Згодом вона ж мене і доправила до кума на квартиру. Там я трохи відлежався і наступного дня знову пішов на барикади. Як сьогодні пам’ятаю 20 лютого, коли полягло найбільше людей… На моїх очах возили трупи в Михайлівський… Дуже важко. Хоча й потім була перемога.
– Перемогою на Майдані Ваш особистий Майдан не закінчився?
– Якби не революція, то я, мабуть, усе ж виїхав би з України. А так вирішив – залишаюся. Створив ГО «Майдан Тернопіль» і почав боротися із забудовами парків, стадіонів, майданчиків та іншим свавіллям. Не мав я спокою тоді, і не маю його зараз.
– До Вашого приходу Гаї Шевченківські «сиділи» у боргах. Зараз бюджет села збільшено на 20%. Цього достатньо?
– Ні, цього дуже мало для такого села. Якщо кілометр дороги за проектом коштує кілька мільйонів гривень. Та ми із цими коштами умудряємося працювати! Свого часу закупили 250 тонн щебеню, склали перед тим карту проблемних ділянок. Там, де дійсно вкрай погана дорога, засипали. Вже людям трохи легше. Цього ж ніхто ніколи не робив. Завжди за свій рахунок люди засипали. Також, до прикладу, нам вдалося облаштувати капітально дорогу до сільради та дитячого садочку. Погоджено накриття школи, чого я добивався усю каденцію свого головування в селі. Для мене це якоюсь мірою особиста перемога, надто багато списів зламано.
– З якою метою і якою програмою йдете на вибори? Чи є в ній пункти щодо життя Тернополя?
- У Верховну Раду йду через що і на сільського голову йшов, — хотілось змінити життя довкола себе. Гадаю, з селом вийшло, можливо, не все, що хотілось, але концептуально село змінилося, стало прогресивнішим, прозорішим. Думаю, з Верховною Радою теж вийде. Тим більше, що команда “Батьківщини” нестримно омолоджується: нові молоді люди, нові погляди, нові методи, Новий курс.
Програма проста: порядність, чесність, закон, інновації. У Тернопіль потрібно залучати інвестиції, розбудовувати інфраструктуру, покращувати зону комфорту громадян, але є і конкретні речі, які потрібно зробити: сміттєпереробний завод, очистка озера, об’їзні шляхопроводи… Все це потрібно робити. Також раз і назавжди потрібно позбутись практики хаотичної забудови Тернополя. Потрібна концептуально нова архітектурно-земельна доктрина, коли земельні ділянки, або право їх оренди продаються на відкритих аукціонах. Щоб молоді будівельники і підприємці, а разом з ними і архітектори та проектанти могли розпочати та успішно вести бізнес, а це, в свою чергу, приведе до зростання конкуренції і зменшення цін на житло. Проблем багато, але все під силу людям, об’єднаних спільною метою.
За інформацією місцевих ЗМІ.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 17 від 24 квітня 2024
Читати номер