Тернопільський музей геології: весь світ – в одному залі

Вулканічні туфи і лава з Везувію, мармур з Греції, мінерали з Єгипту, Канади, Перу, Казахстану, Середньої Азії, Сибіру, Уралу, Кавказу, а після проекту “З RIA на край світу” - ще й із Мадагаскару та Африки може подивитися кожен у Музеї геології в педуніверситеті.

 

Також засновник музею професор Йосип Свинко за 50 років роботи зібрав сотні цікавих мінералів з усієї України. Тут — і Поділля та Карпати, і Донбас та Центральна Україна, Полісся.

- Вхід до музею вільний. Щороку до нас приходять сотні студентів. Але ми відкриті для всіх, хто цікавиться минулим, - розповів пан Свинко для читачів “20 хвилин”. - Просто потрібно звернутися на кафедру географії на п'ятому поверсі у головному корпусі університету, що на вул. Кривоноса, 2. І вам проведуть екскурсію.

Відео дня

- Бувало так, що влітку жінку і дитину відправляв на море, а сам — у розвідки ярами, - пригадує геолог.

У музеї є шість відділів. Це “Історія геологічного розвитку землі”, “Мінералогія”, “Корисні копалини”, “Палеонтологія” і “Травертини”. Останні — це унікальні вапнякові породи, в яких є багато скам'янілих решток рослин і тварин. В Україні травертини утворилися тільки в Середньому Подністров'ї — зокрема на півдні Тернопілля і частково у Криму, пояснює пан Свинко. Останній відділ присвячений знаряддям праці давніх людей.

Колекції геології, за словами професора, постійно поповнюються — збирати нові зразки домогагають випускники вузу і знайомі.

{photo_gallery id=3774|}

- От, наприклад, одна мандрівниця, побувавши в Південній Америці, привезла цікаву добірку яскравих порід, - вказує Йосип Свинко на стенд із рожево-червоно-сіро-блакитно-білими камінчиками.

Поряд — блакитно-білі мінерали з Іркутська. Далі — Середня Азія. Зайняли своє місце на стендах і породи, які журналіст RIA Віталій Дерех привіз із Мадагаскару, Танзанії та Кенії.

У шафах за склом засновник і керівник музею розташував скам'янілі стародавні молюски, у тому числі морського їжака.

- А це — найдавніші наземні рослини-псилофіти, - говорить геолог, тримаючи у руках сіро-коричневий камінець із відбитком рослини, схожої на мох. - До речі, у нас на Тернопіллі залишки псилофітів знайшли біля села Дзвенигород, що на Борщівщині.

В одній із шаф музею — пудовий чорний камінь із відбитком змії. Його привезли з Карпат.

- Думаю, що все відбувалося так — змія лежала, а на неї обсунулася природа, - пояснює тернополянин. - Ось і бачимо тепер її скам'янілий слід.

Багато цікавих знахідок старовини із Тернопілля перебувають у музеях України і навіть за кордоном.

- Приміром, повний скелет динотерія, представника хоботних тварин, дещо подібного на слона, знайшли у 1963 році біля Гусятина. Його зберігають у геологічному музеї Національної Академії Наук у Києві. Окремі кості динотерія виявили у Зборівському районі. Вони — у Тернопільському краєзнавчому музеї, - розповідає вчений. - Ці тварини мали до шести метрів у висоту. У нас, у геологічному музеї, динотерія можна побачити на одній з картин.

Загалом у музеї є 13 полотен, що представляють природу Тернопілля від найдавніших часів до появи перших людей у наших краях.

Зрештою, подивитися тут можна не тільки на гірські породи. Адже тут є декілька десятків субтропічних і тропічних рослин. Назва кожної — на горщику. Найбільша у музеї — 50-річна фінікова пальма.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.