Людей сюди привозили помирати. Але вони вижили: репортаж із реабілітаційного центру (ЕКСКЛЮЗИВ)

• Реабілітаційний центр «Спасіння» знаходиться поблизу Збаража. Тут понад двадцять років лікують алко- і наркозалежних людей, але роблять це не медикаментами, а молитвою, словом Божим та трудотерапією. Наразі на реабілітації 13 осіб.
• У кожного – своя історія порятунку.  Журналісти «20 хвилин» побували у ребцентрі.
• Як там мешкають чоловіки, яких витягнули зі смертельної «ями», та як вони отримали поштовх до нового життя – читайте у нашому репортажі.  

Андрій Тукало упродовж десяти років вживав наркотики. Говорить: повністю відповідав статусу «наркозалежний». Згодом пройшов курс реабілітації у цьому центрі, й Бог звільнив його від пагубної звички. Андрій вирішив залишитись і допомагати знедоленим, які мають такі ж проблеми. Тепер чоловік працює пастором у церкві «Любов і Зцілення», а також є духовним наставником тих, хто звернувся за порятунком до реабілітаційного центру на Збаражчині.  

– Центр відкрився 20 років тому. Його започаткував Роман Дещаківський. Він мав місію – допомагати тим, хто помирає від наркотиків та алкоголю. Згодом виїхав до Іспанії і покинув все нам. На його місці залишився я. Бог так захотів, а моє діло – прислухатись до Його волі! – розповідає нам пастор Андрій.

Читайте також: Як позбутись алко- та наркозалежності: історії людей, які "були на дні", а тепер живуть щасливо

Як все починалось?

Якщо ви уявляли собі реабілітаційний центр, як закриту будівлю з охороною, колючим дротом та високими арканами – забудьте про це. Тут він виглядає, як звичайне сільське обійстя із великим двором, сараєм, кількома сотками городу й квітником, де ростуть троянди, півонії і навіть виноград. Є літній душ. Під будинком охайно складена купа дерев’яних колод, якими дім опалюють взимку.

На подвір’ї буда зі старою собакою Бертою, на траві пасуться до двох десятків качок, бігає маленьке цуценятко та улюблене всіма кошеня.

– Спершу ми були у Буцневі, а потім переїхали сюди. Земельна ділянка, на якій знаходиться центр – це власність саме Романа. Раніше тут стояла глиняна хатка, «шевченківська». Там не було зручностей, у ванні грибок, але вже проходили реабілітацію 6-7 осіб, – пригадує Андрій Тукало.

Невдовзі стару хату розвалили і взялись за будівництво нової, комфортабельної будівлі. Воно тривало аж десять років! Все організували своїми силами, ніде не шукали сторонньої підтримки. На купівлю будівельних матеріалів надходили пожертви з церкви, також добровільні внески давали служителі, які їздили до нарко- й алкозалежних. Багато хлопців, які вилікувались тут, долучились.

– Все в центрі власноруч зробили хлопці, які свого часу завершили в нас реабілітацію. Поклали плитку, накрили дах, шпаклювали, мурували. Надписи, картини та об’ємну ліпку на стінах в коридорі, на кухні, у спальні й не тільки виконав чоловік-художник, якого ми врятували від наркотиків, – каже пастор.

Реабілітаційний центр має два поверхи. Внизу їдальня та столова, кімната для служителів, санвузол, душ з пральною машинкою та клас, де вивчають біблійні основи ті, хто тут лікується.

У кожного на столі лежить своя Біблія.

На другому поверсі розташовані дві спальні, ще один санвузол та гардеробна для хлопців.

На городі за кошти служителів у 2020 році встановили сонячні батареї. Гроші, виручені від виробництва електроенергії, йдуть на розвиток центру.

Реабілітація «на слові Божому»

Наразі в «Спасінні» реабілітується 13 алко- та наркозалежних. Але, за словами Андрія Тукала, центр всього може прийняти до тридцяти людей, нужденних в допомозі. У всіх – свій життєвий шлях та проблеми через шкідливі залежності. До кожного підбирають індивідуальний підхід.

Курс реабілітації триває 6 місяців, але в центрі немає такого, що через півроку людину виганяють. Є ті, хто залишається на довший термін, аби оговтатись від смертельних звичок повністю. Загалом, будні чоловіків постійно проходять тут, а щонеділі їх возять на служіння до церкви у Тернопіль.

– В нас не як в лікарні, де наркозалежному знімають «ломку» за 10 днів і все. Лікарня не впливає на те, що в голові. Допомагає лише Бог. Тому ми маємо кроки реабілітації, які базуються на Його слові. Викладаємо ці кроки у класі і хлопці змінюються: вчаться по-новому жити, думати, працювати, прощати. Потім у нас є три місяці адаптації, – ділиться методикою порятунку пастор.

В реабілітаційному центрі регулярно працює до 30 волонтерів – мають денні «зміни» по двоє осіб. Так, саме волонтерів, зауважує Андрій, адже робота не оплачується й побудована на добровільних засадах. Багато служителів колись пройшли тут лікування, а тепер своїм прикладом підбадьорюють новачків.

– Хлопці дивляться за порядком, навчають новачків. Показують, як можна прожити без наркотиків і спиртного по 10-20 років. Для новеньких це дійсно мотивація. Є випадки, коли людина не хоче тут бути. Ми нікого не тримаємо силою. Ти можеш піти у будь-який момент! Також не даємо медикаментів. Якщо комусь погано, радимо лягти в лікарню, а тоді до нас, – каже Андрій.

Графік в центрі насичений

Розпорядок дня висить тут буквально на кожному кроці – над ліжками у спальні, на кухні тощо. Підйом о 7:00, зарядка, хлопці вмиваються і чистять зуби. Опісля гуртом п’ють чай, а тоді мають годину на усамітнення. Кожен молиться та читає Біблію. Час, проведений у «таємній» кімнаті, за словами пастора, дуже важливий. Хлопці моляться наодинці, це їх укріплює.

– Маємо сніданок і після нього – трудотерапія. Людей, які хочуть звільнитись від алко- і наркозалежності, треба чимось зайняти. Ми маємо господарку: кури, свині, кролики. Є свій город. Зараз муруємо паркан навколо подвір’я. Хлопці заново вчаться жити і проводити день правильно, – говорить Андрій Тукало.

Після трудотерапії алко- і наркозалежні мають духовну годину. Потім обід і вільний час. Хлопці читають, пишуть, грають настільні ігри. Після вечері ще одна цікава методика – «коло Якова», на якій розбирають, як минув день.

– Буває таке, що хтось на когось образився або злий. Ми вчимо хлопців не носити зло у собі, а відразу вирішувати конфлікти. Миримо їх один з одним. Гуртом розбираємо біблійні притчі, мудрість Божу, і о 23:00 всі лягають спати. Графік насичений, розписаний погодинно, – розповідає пастор.

Звертатися до центру можуть не лише з Тернопільщини, а й з інших областей. Таким людям простіше, пояснює пастор, адже їдуть далеко від дому і змінюють оточення. Так легше покинути попереднє життя і почати все з чистого аркуша.

Декого привозили сюди помирати

На запитання «Що робити з близькою людиною, яка має залежність?», Андрій відповідає, що нерідко саме батьки своїми діями (хоча й зробленими з любові) заважають дітям, котрі звісно маніпулюють, «вилізти з ями». Тому волонтери ребцентру час від часу мають служіння з батьками та навчають їх, як поводити себе із залежними від наркотиків та алкоголю. Також радять, що робити, аби людина сама захотіла потрапити на реабілітацію та врятувати життя.

– Ми як правило не беремо сюди підлітків. Але були двоє хлопців. Приміром, Костя приїхав сюди у 15 років, і залишився служити в церкві. Нещодавно мали хлопця з Полтави. Він успішно пройшов реабілітацію, а після того поїхав на навчання в училище. Зараз він там, але хоче повернутися до нас. Тут юнак знайшов справжніх друзів і прагне допомагати іншим, – каже Андрій Тукало.

В цьому реабілітаційному центрі бачили й дуже складні випадки «залежних». За словами пастора, іноді людей просто з лікарні привозили сюди помирати. Волонтери намагались тут відходити хлопців, відпоїти, відгодувати, купували їм вітаміни, молились за них. Хлопці одужували.

– Щоправда, тут і помирали. Ми не могли нічого вдіяти. Помирали від значних проблем зі здоров’ям. Людину просто «списували», а після нашої інстанції її вже немає куди відправляти, – зітхає, пригадуючи подібне, пастор.

Багато хлопців, які раніше завершили лікування у «Спасінні», зараз воюють на передовій і захищають Батьківщину від ворога. З ними постійно підтримують зв’язок. Створили групу і допомагають бійцям всім необхідним: амуніцією, харчами тощо. 10 серпня, розповідає Андрій Тукало, один з наркозалежних, якого колись реабілітували в центрі, потрапив під обстріл. Росіяни влучили з танка в бліндаж, і він з трьома побратимами в лікарні. Мають осколкові травми, але вижили. За них хвилювався та молився весь колектив центру.  

Як звернутися за допомогою?

Реабілітаційний центр діє понад двадцять років та має три філії в області. Якщо Вам чи Вашим рідним потрібен порятунок від алко- чи наркозалежності, але вагаєтесь, інформація про «Спасіння» є на сайті: https://xn--80a0aafjc4h6b.com/.

Довідка

Для того, щоб потрапити у ребцентр під Збаражем – зверніться за номерами:

• +38 096 575 86 00 (Дерешівський Ігор – керівник центру);
• +38 067 291 16 43 (Коган Олег – адміністратор служіння).

У Зборівському районі (с. Метенів) є реабілітаційний центр для жінок. Номер телефону: +38 097 241 95 66 (Коган Наталія – керівниця центру).

Ще аналогічний центр є у Бучачі. Туди можна звернутись за номером телефону: +38 068 484 63 64 (Богатюк Артур – керівник центру).

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.