Сучасні інтелектуали в силу медійності перетворились на коментаторів та інтерпретаторів новин. Після будь-якої значимої події ходиш по медійних інтелектуалах читати їх коментарі з приводу. А якщо коментарів нема, то замість них обов’язково буде пост, чому вони про це не писатимуть.
Мало хто вже пише якийсь узагальнюючий аналіз того, що відбулось в ширшому часовому відрізку чи робить спроби візіонерських прогнозів. Чи просто пише для себе. Про що відчуває потребу писати. В фейсбуці тепер нечасто зустрінеш авторські лонґріди та есеї, а ті шо є – здебільшого безкінечні репости чужих старих текстів. Котрі вже схожі на відполіровані мощі невідомих святих, яким не дадуть нормально упокоїтись в минулому і носять по людях, демонструючи.
Все частіше люди пишучі і думаючі обслуговують потреби людей читаючих. Їх мотивація до мислення та письма з внутрішніх уявлень і відчуттів поволі переходить до очікувань аудиторії. А робота на масову аудиторію – це шлях в нікуди. Яким би ти позитивним чи популярним не був, енергія натовпу завжди більша за енергію однієї людини і з часом вона стирає його специфічний рельєф, як ерозія згладжує скелі.
Миттєвий фідбек від аудиторії, який «подарували» пишучим соцмережі – насправді ведмежа послуга і цілком очевидне зло, яке за дуже короткий час руйнує мотивацію писати, а часто і саму здатність. Особливо яскраво це видно по вузькоспеціалізованих блогерах, які писали про якусь одну тему фахово, а через схвалення аудиторії не втримались від спокуси писати про щось ширше і в результаті втратили здатність писати і про загальне, і про своє. Бо безкінечні холівари і набіги агресивної неадекватної орди в результаті спустошують твоє ментальне подвір’я і витоптують його до сухої пилюки.
І в якийсь момент ловиш себе на думці - хто ці всі люди і чому вони перебивають твою розмову? Чому викрикують нісенітниці і образи, намагаються якнайуїдливіше тебе попустити, бо ти про шось там думаєш і пишеш. І навіть байдуже про шо, можна навіть написати дві абсолютно протилежні думки і озвучити дві протилежні світоглядні позиції – і під кожну з них прийде з десяток неадекватів і розкаже тобі, що ти дегенерат і як можна взагалі так думати і так писати. А ти взагалі їх вперше бачиш і чуєш.
Можливо справді фейсбук став занадто токсичним, а коментатори розперезались, як про це часто тепер пишуть. Або соцмережі зі старту не підходять для глибшого письма і комунікації, лише для розваг, мемів, новин і котиків.
Я вже навіть і не знаю.