Мріяв обійняти доньку, яку не бачив понад рік: історія відновлення тернопільського захисника
- Відео, на якому важкопоранений воїн з Тернополя вперше за півтора року побачив свою маленьку доньку Яну, облетіло всі соціальні мережі та зібрало тисячі вподобайок.
- Журналісти «20 хвилин» відшукали родину та з перших вуст почули історію, як наші захисники борються за життя після травм.
Вони обіймаються, посміхаються та ледь стримують сльози, адже тепер між ними немає тисячі кілометрів. Так тепло воїна Артема Комісарчука зустрічала дружина Тетяна та трирічна донька Яна.
Чоловік вперше за останні півтора року лікування після поранення повернувся в Україну. І хоча попереду ще довгий шлях відновлення, реабілітації та родина радіє, що може завжди бути поруч.
Витримав полон ще у 2014 році
36-річний Артем Комісарчук родом з Хмельниччини, але освіту здобував у Тернополі. Враховуючи те, що батько чоловіка – військовий, тож сам Артем також повну підготовку, пройшов строкову службу. Коли у 2014 році росіяни почали захоплювати Крим, хлопець повернувся додому і став на захист України.
— Наскільки мені розповідав Артем, то він перебував і на Луганщині, і на Донеччині. Було непросто, але ніколи не жалкував, що вирішив повернутися додому із заробітку з Польщі. Бо розумів, ворога треба гнати з нашої української землі, — розповідає дружина Тетяна. — У 2014 році під Іловайськом чоловік потрапив до російського полону, де пробув рік та один місяць. Росіяни не створюють нормальних умов для полонених…Там постійно тортури, знущання. Бували випадки, що везли на розстріл, змушували на співпрацю. Деякі хлопці після таких «прогулянок» не повертались. Але мого Артема у 2015 році обміняли.
Після звільнення з ворожого полону військовий пройшов медобстеження, де йому повідомили про контузію, компресійні перелови хребта та надали другу групу інвалідності.
За сім років цивільного життя Артем Комісарчук встиг одружитися та разом з дружиною Тетяною народили доньку Яну. Подружжя мало свої плани та мрії, але вже у листопаді 2021 році військовослужбовець почав підготовлювати дружину до ймовірного вторгнення.
— Артем казав мені, що, певно, буде повномасштабна війна. Росія все більше техніки стягувала до наших кордонів, проводила активні навчання. Тому ще в листопаді 2021 року ми закупили підгузки для дитини, харчування, ліки. Також я склала тривожну валізку. І хоча друзі сміялися, не розуміли моїх дій, але так мені було спокійніше….Як показують останні події, мій чоловік мав рацію, — наголошує тернополянка.
Маємо захистити нашу Україну
Попри другу групу інвалідності, 24 лютого 2022 року Артем Комісарчук добровільно звернувся до військкомату, аби стати на захист України. За два дні мав офіційні документи про прийняття на навчання. Пів року активних тренувань і вже 28 серпня 2022 року відправили на Харківський напрямок.
— Він захищав Україну в складі 105-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Хоча я розуміла, що чоловік вже пройшов полон, навчання, має відповідний досвід, але важко було відпускати на фронт. Ніколи не знаєш, чи побачитеся ви ще, чи повернеться він додому. Намагалася вірити в найкраще, бо у мене на руках залишалася маленька донечка Яна. Я мала її берегти, і щоб разом дочекатися нашого тата, — каже пані Тетяна.
14 жовтня 2022 року тернополянин разом з побратимами пішли на завдання. Хлопці потрапили на заміноване поле, де власне частина групи і підірвалася. Зі слів пані Тетяни, Артем присів, аби дужче затягнути турнікет своєму побратиму, і саме в цей момент детонувала міна. Внаслідок чого чоловік отримав важке поранення стегна, ноги, голови, живота та інших частин тіла.
— О 17.00 14 жовтня до мене прийшла жінка медика, який у Харкові лікує наших захисників, і розповіла про поранення чоловіка. Виявляється, коли його евакуювали з однієї локації на іншу, то він сказав лікарю, що має дружину та дитину. Встиг назвати нашу адресу і просто втратив свідомість, — згадує дружина. — Я була шокована, плакала, а потім зрозуміла, що треба рятувати чоловіка. Шукати йому найкращих медиків, перевозити з Харківщини. Бо лікарі казали, що на 99% чоловік міг не витримати і померти. Медики вводили його в кому, аби він не відчував страшного болю.
Переніс понад 130 операцій
Харківщина, Суми, Львів та Гданськ (Польща) – за життя тернопільського захисника боролися медики різних рівнів. Загалом він переніс 100 операцій під загальним наркозом, а ще понад 30 — під місцевим.
— Коли вперше отримала медичні висновки, то була шокована, скільки травм від однієї міни отримав мій чоловік. У нього діагностували глибоке інфекційне зараження, через що у Гданській лікарні перебував в ізоляторі. Медики робили все можливе і неможливе, аби прибрати зараження, аби врятувати його життя. Це були тяжкі півтора року для Артема, бо він був ізольований від всього світу, навіть не виходив на вулицю… І постійно лежачі, через що з’явилася атрофія м’язів. Родина постійно його підтримувала і підтримує, — каже Тетяна Комісарчук.
Наразі головна мета для Артема – встати на ноги. Враховуючи складне поранення однієї з ніг, лікарі вирішують, що робити далі….Намагатися зберегти чи ампутація. Зі слів Тетяни Комісарчук, готові до будь-яких варіантів. Головне – чоловік залишився живим, а все інше разом витримають.
— Коли чоловіку сказали, що можна повертатися з Польщі додому, то його щастю не було меж. Він настільки щасливий, що буде ближче до нас з донькою, що зможе наживо спілкуватися з Яною, а не лише телефоном, — розповідає пані Тетяна. — Наразі чоловік знаходиться у лікарні Львова і дуже хоче в Тернопіль. Я залюбки його забрала б, бо вдома рідні стіни, рідні люди, друзі. Але будемо робити все, що краще для його стану, для його здоров’я.
Рятувалась волонтерством…
Аби не впадати у відчай і бути корисним для наших захисників, пані Тетяна долучилася до волонтерської діяльності. Разом з однодумцями створили проєкт «Військова пошта», в рамках якого збирають, пакують всі необхідні речі та доставляють на фронт.
Зі слів пані Тетяни, все вдається завдяки небайдужим людям, громадам. Перший збір на купівлю планшетів вдалося закрити за три години, а другий на автівку – за два дні.
— На планшети треба було зібрати 40 000 гривень. Ми так порахували, що один коштуватиме 10 000 гривень, а їм треба чотири. Люди наскидали мені 170 000 гривень і я була шокована. Ми закупили хлопцям навіть більше, ніж планували, — розповідає жінка. — А вже на машину треба було зібрати 250 000 гривень. І в нас теж вийшло. Підтримували і громади, і благодійні фонди. Я була шокована підтримкою людей.
Харківщина, Донеччина, Запоріжжя – саме на такі напрямки «Військова пошта» доставляє пакунки військовим. Працюють з тернопільськими підрозділами і виключно за офіційними запитами.
— Ми передаємо інструменти для ремонту автомобілів, РЕБи, портативні джерела живлення, плівку, ліки, харчові продукти. Намагаємося допомогти якомога більше, бо розуміємо, в якій ситуації знаходяться хлопці. Бувають випадки, що рідні захисників формують вдома посилку, підписують, а ми вже доставляємо на передову. Захисники радіють кожній посилці, постійно дякують за допомогу. Так, волонтерство – тяжка справа, але згадаймо, що хлопцям в окопах вдвічі чи втричі складніше. Просто допомагайте. Робіть добрі справи, бо ми їм потрібні, — наголошує пані Тетяна.
Попри всі негаразди та проблеми, родина військовослужбовця продовжує усміхатися. Вони вірять, що на них чекає щасливе майбутнє. Разом вони вистоять, разом переможуть. І Артем обов’язково гулятиме з донькою в парку.
Читайте також:
Повернувся майже через два роки з російського полону: у Тернополі діти чекають батька
На 9-му місяці вагітності дочекалася коханого. З полону повернули ще одного воїна-азовця з Тернополя
«Молилися, аби повернувся живим»: на Тернопільщині діти дочекалися тата з російського полону
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
