На каву з міським головою Чорткова: про жахливі дороги, відсутність транспорту, роботи і не тільки

Нагадаємо, що редакція започаткувала проєкт «Район, як є». Ми написали про інфраструктуру Чорткова, її недоліки та переваги. Журналіст зустрівся і з очільником міста Володимиром Шматьком. 

Розмову ведемо від імені автора публікації. 

Читайте також

Місто-чертяга або Яким Чортків побачили ми. Розпочинаємо новий проєкт про райони

– Я побував у центрі Чорткова та його околицях. Можу сказати, що дороги, та й тротуари дано потребують оновлення. Чому так?

– На це запитання відповісти декількома реченнями дуже складно. Наступного року Чортків святкуватиме 500-річчя отримання статусу міста. За ці роки всі імперії, що тут були, залишали якийсь слід.

Період Австро-Угорської імперії був дуже динамічним, багато чого збудували. Та найбільшого розвитку місто зазнало за період правління бургомістра Людвіга Носса (1893-1916) – перша аптека, залізнична станція, торгові ряди і так далі. Потім була польська держава, радянська…

І сама в радянські часи місто забудовували дуже хаотично. Житло будували, а водопровід і дороги – ні.

Нинішній стан доріг міста – це наслідок невдалого стратегічного планування, і з ним важко боротися. Але така ситуація майже у всіх містах області.

Чому ми не асфальтуємо дороги в мікрорайоні «Залізничний»? Тому що там взагалі відсутня центральна каналізація. Для того, щоб провести там каналізацію потрібно 11 мільйонів гривень, і тільки після того треба асфальтувати дороги.

Ми працюємо саме за таким принципом: спочатку водопровід та каналізація, а далі – дороги. Водопровід Залізничного району будували ще за Польщі, а каналізації і взагалі нема, а люди просять. Та на це все потрібно кошти.

Взяти також район Автостанції. Там немає центрального водогону та каналізації. Вважаю, що асфальтувати дороги там недоцільно, тому що потім ми не зможемо підключити будинки до центрального водогону.

Околиці і спальні райони.У цьому році ми заклали гроші на будівництво каналізації до індустріального парку. Тепер зможемо підключити жителів цих районів до центральної каналізації та водопроводу.

Друга проблема – бруківка. Наше місто має багато пагорбів, спусків та підйомів. Бруківка від постійних дощів та талої води просто «з’їжджає» вниз. Ми кожного року її поправляємо, і кожного року ситуація повторюється. А для того, щоб покласти бруківку на бетонну основу, потрібні дуже великі кошти.

Ми підрахували, щоб це зробити на ділянці дороги від Костелу до фігури Божої матері (ділянка дороги довжиною 170 метрів – прим. ред.), потрібно десять мільйонів гривень.

Ділянка дороги від Костелу до фігури Божої Матері.

– А як взагалі каналізація облаштована в місті?

– Проблема – у відсутності в центрі Чорткова дощової каналізації. Вона об’єднана з побутовою каналізацією. У радянський період дощову і побутову каналізації об’єднали. Каналізаційні насосні станції не справлялися з таким напливом води.

До 2017 року воду в місті подавали погодинно. Гідроудари просто знищили систему водопроводу. Тож впродовж останніх років ми шукали порятунок від водного колапсу. І часу на ремонти доріг просто не вистачило.

Є ще одна інша проблема – бюджетні установи: садочки та школи, які перебували в жалюгідному стані. Децентралізація дала змогу вирішити ці критичні моменти за рахунок більшої кількості повноважень та надходжень фінансів до громади, але в той час у нас стало більше видатків.

До 2016 року ремонт шкіл та інших бюджетних установ здійснювала держава, це саме стосується і оплати опалення та їх утримання. З 2017 року цим займається місто.

Тому ми витрачали на утримання шкіл та на їх опалення, а не на дороги.

Коли ми побачили, що витрачаємо на опалення мільйони гривень, то почали витрачати гроші на термомодернізацію. А це також мільйони гривень.

– Чи є у міста стратегія розвитку на найближчі роки?

– Звісно. Її дуже довго обговорювали і щодо неї було дуже багато дискусій. Згідно з нашою стратегією розвитку, у Чорткові має бути індустріальний парк, але щоб його створити, треба 200 мільйонів гривень. А ще – провести воду, газ, щоб інвестор мав бажання створювати там своє підприємство, давати нові робочі місця.

Та дуже багато причин перешкоджають цьому: постійна зміна стратегії уряду, пандемія, а також відмова підприємців від касових апаратів.

Хоча у місті є і дуже хороша динаміка, бо люди з сіл старого району, з громад, приїжджають сюди, вливають кошти у місто, купують квартири.

В місті зараз будують 260 квартир. Де ще в 30-тисячному місті будують стільки ж?. Люди виїжджають з села і хочуть тут жити, бо в селах немає інфраструктури. Але є проблема відтоку обдарованих чортківчан, які працювати у великі міста та за кордон. Це проблема всіх невеликих міст України.

Цьогоріч бюджет Чорткова склав 190 мільйонів гривень. З них бюджет на розвиток – 35 мільйонів, це кошти на оновлення водоканалу, придбання комунальної техніки, оновлення доріг. Це ніби й багато, а ніби і дуже мало.

– Багато чортківчан мають досвід роботи за кордоном. Повертаючись сюди, вони облаштовують своє житло, розпочинають власний бізнес. Яка ваша позиція щодо розвитку малого бізнесу?

–  Українці, і чортківчани зокрема, люблять відгородитися великими парканами від сусідів, від дороги. Те саме стосується і малого бізнесу.

Люди, які розпочали власну справу у Чорткові, не побоялися взяти на себе відповідальність і працюють тепер на себе. Але вони бояться, щоб у місті були представники великого бізнесу, бо не хочуть фінансових втрат.

Наше завдання – дійти компромісу і правильно рішення у розвитку міста. Представники малого бізнесу дуже болісно і чутливо реагують на будь-які зміни. Але ми повинні враховувати також і думку споживачів, як було б ліпше і для них.

– У Чорткові є громадський транспорт – маршрутки. На мою думку, вони перебувають не в ліпшому стані. Чому така плачевна ситуація з громадським транспортом у місті?

– А його в нас по факту і немає. Все більше людей купують власний автомобіль, це спонукає до відтоку пасажирів, тож громадський транспорт стає все менш популярним.

Ще одна проблема – відсутність конкуренції між перевізниками, так як це є в Тернополі. У Чорткові ніколи не було комунального транспорту, автопарк був власністю акціонерного товариства. ЛАЗами, ПАЗами возили людей до найближчих сіл. Потім це все продали. А перевезення людей здійснювали не з точки зору комфорту, а лиш заради заробітку.

Ти хочеш від них відмовитися, запросити підприємців зі своїм автопарком, а їх немає.

Ковід також вплинув на громадський транспорт, люди спочатку пересувалися пішки. А потім, коли транспорт знову почав курсувати, на 30 відсотків менше пасажирів ним почали користуватися, бо боялися захворіти на коронавірус у замкнутому просторі.

Та й водії, які працюють на громадському транспорті, не хочуть заробляти десять тисяч гривень, вони хочуть 15-20. Відповідно, власник повинен платити їм ці кошти, бо хороші водії просто поїдуть заробляти закордон.  

А звідки взяти ці гроші, якщо пасажирів стало менше і оновлювати автопарк немає за що. Почали скорочувати маршрути. Тепер в нас людей возять приватники. Водії маршруток хочуть мати в день 500 гривень заробітку, до того ж врахуйте ще пальне. Тому приватник і каже, що не буде їхати на довгий маршрут, бо він збитковий.

Один з хуторів став фактично відірваним від Чорткова. Люди прийшли жалітися до мене.

Врахувати ще пільговиків. Ми щороку витрачаємо з бюджету на рік 1,6-1,7 мільйона гривень для перевезення пільговиків і віддаємо гроші приватникам.

Це неправильна стратегія. Я бачу, що люди не сідають у автобуси. Враховуючи те, у якому вони стані.

Я хотів би зробити комунальне підприємство зі власним автопарком. Придбати дев’ять автобусів МАЗ-206 у лізинг, щоб закрити питання перевезення людей у села нашої громади.

Зараз проїзд у громадському транспорті вартує шість гривень, ми провели опитування серед людей. І 83 відсотки опитуваних погодилися на підвищення вартості проїзду, якщо громадський транспорт буде якісним. Але опитування було у Facebook. Тут сидить переважно молоде покоління, вони готові на підвищення тарифу. А як бути зі старшими людьми? Дуже важливо врахувати думки всіх..

– Які ніші зараз найбільше наповнюють бюджет міста?

– У нашому бюджеті 190 мільйонів гривень це власні надходження. З цих коштів 103 мільйони – ПДФО. Підприємство Се Борднедце заплатило ПДФО у розмірі 27 мільйонів гривень, а ще 12 мільйонів – дві військових частини.

– А як щодо туризму? Які перспективи її розвитку?

– У міста колосальний туристичний потенціал і цікава історія. 500-річчя Чорткова має бути магнітом для туристів. Ми хочемо реставрувати багато пам’яток, але для цього потрібно залучати значні кошти, запрошувати реставраторів, яких в Чорткові немає.

Водночас з тим, не так багато депутатів підтримуватимуть виділення коштів на реставрацію. Взяти хоча б годинник на ратуші за два мільйони гривень. Депутати кажуть, ліпше витратити кошти на оновлення доріг чи громадського транспорту.

Але туризм в місті все більше розвивається, це помітно, люди приїжджають з інших міст України, люди подорожують країною, вважаю, це дуже добре.

Головне у внутрішньому туризмі – консультація з українцями, які приїхали в ролі туристів. Коли ми говоримо, що від туризму міста стають багатшими, це неправда. Туристи, які привозять сюди гроші, витрачають їх в готелях та кафе, але підприємці цього не покажуть. Та якби в Україні запровадили обов’язкову наявність в підприємствах касових апаратів, тоді ми бачили б результат. Та цього так не хочуть ФОПи...

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.