У Домі печалі прощаються із колишнім директором школи №17 Василем Лазарчуком

• 90-річний тернополянин Василь Лазарчук відійшов у вічність у суботу, 24 червня. Василь Дмитрович помер у лікарні. Він був Людиною з великим серцем і чистою душею.
• Вічна пам'ять померлому! Спіть спокійно…

1 січня Василю Лазарчуку виповнилося 90. Він обіцяв «20 хвилин», що українську Перемогу обов'язково дочекається, та й ще й на столітній ювілей покличе. На жаль, не судилося…

Вшанувати світлу пам'ять померлого ввечері, 24 червня, у Домі печалі зібрались найближчі люди – рідні, друзі, знайомі, колишні колеги і просто ті, хто знав Василя Дмитровича. Згадують його лише добрим словом, адже був неймовірно світлою людиною, чудовим батьком та люблячим чоловіком, знаним у місті освітянином. Наприклад, пані Ірина знала Василя Лазарчука понад 30 років. Вона – однокласниця його сина Олександра.

– Василь Дмитрович довгий час був директором 17 школи. Він стільки зробив для цього закладу… Дуже організований, принциповий і правильний. Ми знайомі десятки років, він мене завжди підтримував, давав мудрі поради. Про нього можна сказати лише найкраще… – говорить жінка.

Вона пригадує, що коли пан Василь пішов на пенсію, то очолив дачне товариство. Дуже любив вирощувати рослини й доглядати за ними. А ще, навіть у поважному віці, залишався активним і переймався життям громади. Мав чудові організаторські здібності, і як тільки слід було щось зробити – брався за цю справу. Ніхто не мав до нього жодних претензій, лише слова подяки.

Пані Галина – давня подруга сім’ї Лазарчуків. Розповідаючи про пана Василя, жінка ледве стримує сльози. Вона познайомилась з ним та дружиною Людмилою, коли вони переїхали у Тернопіль.

– З Людмилою Юріївною ми разом працювали у 3 школі. Вони лише нещодавно перебрались сюди з Рівненщини, коли ми потоваришували. Ми дружили цілими родинами, – пригадує пані Галина.

Вона ділиться з нами цікавим спогадом з минулого. Хоч пан Василь і був директором школи, і відомим у Тернополі педагогом, та його робота припала на час постійних дефіцитів. Та це не лякало чоловіка. Своїм синам він власними руками шив шкільну форму – брюки, піджачки, сорочки… Все вмів, міг і робив. Не цурався ніякої роботи, виконував її чесно та відповідально.

Ким був Василь Лазарчук?

Василь Лазарчук народився у далекому 1933-му. За своє життя бачив чимало, пережив Другу світову війну і ніколи не хотів, аби діти, онуки та правнуки бачили щось подібне. Чоловік тривалий час був директором дитячого будинку в Острозі на Рівненщині. За фахом він – вчитель математики.

Панові Василеві поталанило знайти найбільше кохання в житті. Зі своєю дружиною Людмилою вони одружилися у далекому 1958 році, 15 листопада, і прожили у добрі та злагоді 64 роки.  У 1970 році родина Лазарчуків переїхала до Тернополя. Відтоді пані Людмила працювала вчителем у місцевій школі №3 і вийшла на пенсію, будучи завучем. Пан Василь від часів заснування і до 1992 року працював директором загальноосвітньої школи №17.

Подружжя виховало двоє синів – Олександра та Юрія. Обоє реалізували себе у медицині.

У грудні 2022–го Василь Дмитрович подзвонив у редакцію «20 хвилин» з проханням, аби знайшовся хтось, хто «підшаманить» його старенький Жигуль та передасть хлопцям на фронт. Із допомогою тернопільського військовослужбовця та волонтера Романа Мамонта ми відремонтували машину та знайшли підрозділ, куди вона поїхала. Вчинком Василя Дмитровича захоплювалися багато тернополян і не тільки. Бо у свої 90 він віддав те, що мав, аби допомогти нашій армії.

Коли навесні цього року дідусь востаннє сідав у свій синій Жигуль перед відправкою на фронт, він посміхався. Його очі іскрилися від щастя, він був задоволений, що зміг долучитися до доброї справи. Ця щирість непідробна, таке неможливо зіграти.

Похорон Василя Лазарчука відбудеться 26 червня о 12.00. Поховають його у Підгородньому.

Редакція «20 хвилин» висловлює щирі співчуття родині та усім, хто втратив дорогу людину. Спочивайте з Богом. Сумуємо разом із близькими та усіма знайомими...

Читайте також:

Мені 90, і я хочу віддати своє авто ЗСУ! Відгукніться, кому потрібна машина

Пам'ятаєте 90-річного дідуся, який хоче подарувати авто ЗСУ? Ми знайшли, хто йому допоможе

У 90 тернополянин передав авто ЗСУ. Ластівка уже полетіла на гарячий напрямок

«Жигуль» 90-річного волонтера з Тернополя вже на передовій: військові дякують

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.