Витягуємо светри і не тільки: тернополянин розповів, як це — чистити каналізацію (ВІДЕО)

Щодня аварійні бригади працівників КП "Тернопільводоканал" працюють у різних частинах міста. Виїжджають туди, де стаються засмічення чи поломки. Їх можуть викликати вдень або вночі, а робота може затягнутись на години.

На відео, яке ми публікуємо нижче, ви можете побачити один зі звичайних днів аварійної бригади. Засмічення трапилось у Тернопільській школі №2 і через це половина школи залишилась без справних систем водовідведення. На місце одразу викликали аварійників. Вони взялись до чистки колодязів з допомогою гідромашини.

"30 років у водоканалі"

Тернополянин Андрій Костяк працює у КП "Тернопільводоканал" вже близько 30-ти років. Чоловік починав з посади  слюсаря аварійно-відновлювальних робіт, згодом навчався у Вінницькому технікумі та став майстром у відділі водопровідно-каналізаційних мереж.

— Часто думають, що ми забезпечуємо лише водопостачання, аби подати у будинки та на підприємства чисту, питну воду. Так, це головне, але наше завдання також забезпечити вільне приймання стоків, які виходять із будинків,  — каже чоловік.

Зараз пан Костяк керує бригадою слюсарів, але раніше і сам чи не щодня спускався у колодязі. У місті, до слова, вони є навіть глибиною до 6-ти метрів. Людину, яка спускається вниз, обов`язково "страхують" спеціальним рятувальним поясом, з якого неможливо вивільнитись (а в загазованих колодязях обов’язковими є і  шлангові протигази). Якби, не дай Боже, людина знепритомніла  - її швидко підіймуть на поверхню.  У каналізаційний колодязь спускають з допомогою драбини.

— Я знаю, що у деяких людей є боязнь замкнутого простору, але це не про мене. Звісно, як і будь-яка перша робота для людини — для мене це було нелегко. Але пересилюючи себе, ти звикаєш, — каже він. — Ми розуміємо, що наша робота в якійсь мірі є неприємна. Є запахи неприємні, є гази, які інколи можуть бути навіть небезпечними.

Чи є в Тернополі "каналізаційні лабіринти"?

Часто, коли йдеться про каналізацію, ми уявляємо собі підземні лабіринти із катакомбами та прихованими ходами. Але чи так виглядає каналізаційна система міста? Запитуємо у людини, яка знає її чи не найкраще у місті.

— Каналізаційних лабіринтів у нас немає. Є деякі ділянки, дуже короткі, де людина може встати на повен зріст. Вони мають до двох метрів висоти і так само в ширину, побудовані ще "за Австрії". Зараз вони усі замуровані і доступу туди немає, — говорить майстер.







За його словами, основні мережі побудовані із труб, є старі, є нові. Із будинків труби збираються у "колектори". Труби постійно замінюють, адже вони часто пошкоджують.Із колекторів вода потрапляє на очисні споруди, де з допомогою складних процесів воду очищують.

"Рятує гідромашина"

Як розповідає Андрій Костяк, у складних випадках знайти засмічення у трубі комунальникам допомагає спеціальний робот із камерою. Його спускають у трубу та шукають те місце, яке потрібно прочистити. Якщо не допомагають ручні гачки —  застосовують гідромашину — це спеціальна установка, яка під тиском "вимиває" усі засмічення у трубах.

— У нас був такий випадок, коли на Руській, 12  прочищали глибокі колодязі. Промити нам їх вдалось не одразу. Ми спустили шланг, який працює під тиском 200 атмосфер, і назад іде під таким самим шлангом. І сталось так, що шланг десь зачепився, і витягнути його було неможливо. Тоді ми викликали бригаду, тягнули його, але нічого не допомагало. Довелось його відчепити від машини і закинули його в колодязь, — згадує майстер. — Наступного дня із відпустки вийшов наш бригадир. Ми йому кажемо, що у нас така проблема, їдемо на місце... Ми думали, що доведеться копати, руйнувати частину подвір'я на території медуніверситету. Наш бригадир береться за шланг руками і без проблем виймає його, намотуючи на машину. І усе — витягає його повністю. Він ще дивувався, як ми самі не могли це зробити.

Тоді в команді жартували, що увечері шланг тримав "домовий".

У каналізації знайшли светр

Андрій Костяк каже, що часто люди самі винні у тому, що каналізація перестає працювати.

— Ви не уявляєте, скільки сміття люди закидають в мережі, особливо у час пандемії. Маски — нова біда каналізацій. Люди викидають їх у величезних кількостях. Викидають шприци, овочі, лушпиння, ну все, що тільки є. Викидають і не думають про те, що все це призводить до того, що труби забиваються. Зробили із каналізаційних мереж смітник, — розповідає пан Андрій.

Майстер каже, що із мереж виймали освіжувачі повітря, залізні щітки, і навіть... чоловічий светр.

— Як його можна було просунути в унітаз я не уявляю.Ми витягували його гачками, гідромашиною, потратили чимало часу. Люди не розуміють, мабуть, що тим, що викидають в унітаз усе, що попало, вони роблять погано собі, адже від того може припинитись робота каналізації, затопити підвал та інше, — каже пан Андрій.

Кришки від люків крадуть постійно

Одна із важливих проблем в Тернополі — постійні крадіжки люків. Як розповідає майстер відділу водопровідно-каналізаційних мереж, така проблема була і 30 років тому, і залишається актуальною досі. 

 — Та крадуть кришки, як не крадуть? Але люди не розуміють, що потім цю кришку підібрати не так просто. У Тернополі ж 15 чи 16 видів різних захисних кришок для каналізаційних колодязів. І не завжди ми маємо на заміну. Якщо не вдається знайти одразу — ставимо тимчасові, — розповідає чоловік. 

Відкриті колодязі можуть бути небезпечними для перехожих, адже дехто може не помітити і провалитись туди. Зараз у водоканалі встановлюють кришки нового типу із ключами. Їх може відчинити лише служба. Але чи допоможе це уникнути крадіжок? 

Редакція "20 хвилин" продовжує розповідати про цікаві професії тернополян. Пишіть у коментарях про кого цікаво було б почитати вам? 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.