«Знайома із хлопчиком, який придумав власну мову» - психолог про природу таланту

Отже, пані Марино, що таке обдарованість?

 - Проблема обдарованості не така проста як здається. Як психолог і педагог, я вважаю найбільш виваженим наступний підхід. Будь-які здібності виростають із задатків. Задатки у свою чергу є вродженими особливостями нервової системи, наприклад швидкість здійснення розумових операцій: аналізу та синтезу, швидкість утворення умовних рефлексів загалом, темп утворення навичок тощо. Сюди ж відносяться деякі моменти роботи органів чуттів: у когось може бути абсолютний слух, в когось око працює як камера із великою кількістю «мегапікселів». Тільки через діяльність ці задатки можуть розвинутися у щось істотніше. Дитина може сама виявляти активність, як це було наприклад із Шевченком, який сам просився до дяка, щоб той навчав його малюванню.  Інший варіант, коли батьки  віддають дитину на різноманітні гуртки. Це правильно, тільки так можна дізнатись, до чого дитина виявляє потяг, що викликає у неї непідробний інтерес. Інша справа, що поступово слід звужувати коло цих гуртків, щоб не виникало у дитини перевантаження.. Вона не може одночасно танцювати, плавати, грати на роялі і ходити при цьому у  школу. Бажання тут дуже важливе, бо у дитини можуть бути довгі пальці  і абсолютний слух, але якщо бажання займатися музикою не має, нічого не вийде. Із задатків виростають здібності. Вищими щаблями розвитку  здібностей є обдаровання,  талант та геніальність.

 - Існує віковий поріг, після досягнення якого вродженні здібності уже проявлятися не можуть?

 Ні, такого порогу не має.  Часто  здібності знаходяться у прихованому стані, а потім проявляються після сорока років або пізніше. Всі фактори, які запускають вроджену здатність мають соціальний характер. Я думаю, ви чули про  явище компенсації, коли у людини відмовляє в результаті аварії або травми зір чи слух,  мозок загострює інші рецептори, щоб компенсувати недостачу. Тоді, в людини може прокинутися хист, про який вона раніше могла не здогадуватися.

Кажуть, обдарованість буває різних видів, це правда?

Поняття обдарованості дозволяє вчителям говорити, що не має нездібних дітей, просто їх обдарування поки що не виявлено. І завдання вчителів, батьків і психологів знайти у чому дитина здібна. Взагалі, вирізняють п’ять видів обдарованості: розумова,  академічна (стосується тих дітей, які багато читають, або з раннього дитинства проводять експерименти),  художня (мистецькі  таланти). Також говорять про фізичну обдарованість, тому що для занять спортом, необхідні певні особливості в будові тіла (довгі ноги для легкоатлетів, наприклад). Недавно почали виділяти комунікативні здібності  - у тих дітей, які легко заводять контакти, мають лідерські здібності. Отже, ви можете простежити, що хоча б в одній сфері ваша дитина може себе проявити.

 - Існують які-небудь методики для виявлення здібностей?

Тестів для виявлення здібностей дуже багато. Це одна з наймодніших тем, особливо в Америці, де до цього питання підходять ретельно. Американські психологи стверджують, серед іншого, що виміряти творчий талант неможливо, можна вивчати його передумови. Вони визначають розумові здібності як дивергентне мислення, творче мислення. Якщо говорити про конкретні методики по виявленню здібностей, то тут слід бути обережним. Зараз є багато тестів у різних газетах і глянцевих журналах , про які говорю студентам: «Їх складають редакторки за чашкою кави». Усі справжні тести є авторськими, їх розробка – справа усього життя для вченого, результат його багаторічної роботи і спостережень. Наприклад, Ганс Айзенк, який розробив поняття IQ, лише у 70 років зміг завершити роботу над остаточним варіантом свого тесту. Тому краще, якщо батьки звернуться до шкільного психолога і попросять його встановити характер здібностей свого нащадка, а не будуть займатися самодіяльністю. Також можна звертатися до практикуючих професіоналів.

 Як батькам у сільській, наприклад, місцевості, розпізнати особливі задатки дитини?

Батьки повинні спостерігати за тим, як і в що дитина грається у дошкільний період (3-6 років). В цей час всі задатки, мотиви, діяльність виявляється у грі. Одна щось майструє будує тобто має нахил до конструкторської діяльності; інша малює, ще одна садить квіти і т. д.  Можна наприклад, купити дитині альбом  з  фарбами і якщо помітний інтерес дитини, слід це розвивати. Є ж у нас знаменитий художник  -  Катерина Білокур, яка ніде не навчалася і виросла у селі. Як то кажуть талант собі дорогу проб’є.

Ви вчителювали у тернопільських школах в середині 90-х. Розумовий рівень дітей змінився з того часу?

Середній рівень здібностей дітей змінився. У них покращилися загальні здібності, саме швидкість обробки інформації, швидкість сприйняття. Одночасно, сповільнилися процеси конкретизації (діти не можуть навести приклад) і порівняння. Це наслідки комп’ютеризації, коли інформації стало більше, але оперувати нею діти до кінця не навчились. Можна сказати, що інтелектуальні процеси змінили свою якість. Я пояснюю часто батькам, що наше покоління повинно було запам’ятовувати велику кількість інформації, дати імена. Тепер пам’ять змінює свою основну функцію із збереження на пошук. Це також впливає на характер здібностей і сприяє розвитку креативного, творчого мислення. Раніше, діти були односпрямовані, мали один розв’язок задачі і все, а зараз внаслідок збільшення інформаційного поля вони стають більш варіативні, гнучкі і самі шукають різноманітні шляхи до розв’язку задачі.

Існує в культурі популярний сюжет про те, що талановитих дітей люблять травити. Як ви можете це прокоментувати.

У талановитих дітей можуть проблеми із соціалізацією, із сприйняття їх оточуючим середовищем.  Я часто буваю куратором студентської педагогічної практики, і відвідую різні школи. Стан справ у Тернополі  різний. Наприклад, у третій школі  розумним бути модно. Тамтешні педагоги дотримуються думки,  що кожна дитина може і повинна бути в чомусь найкращою. Якщо не переможцем олімпіад, тоді у конкурсах художньої самодіяльності, або навіть у конкурсах краси. І якщо ти у чомусь перемагаєш, то ти дійсно „крутий”. А у тих школах, хоча їх з кожним роком стає все менше, де панує інший клімат, дітей із визначними досягненнями гноблять, і можуть словесно ображати. В крайньому випадку, дітей із таких шкіл слід переводити в інший навчальний заклад.

Говорячи про дитячу обдарованістю, неможливо не згадати про вундеркіндів…

 - Слід вирізняти два типи вундеркіндів. Перший -  це діти, які обганяють своїх однолітків і мають відносно них швидший темп розвитку. Їх розум немовби швидше дорослішає. Справа в тому, що психічний розвиток не є рівномірним. Одного року мозок, умовно кажучи, «їздить» із швидкістю 270 км/год., а в  іншому  - 30 км/год. У таких дітей є два шляхи: або наполегливо працювати над собою і переходити у розряд  «талантів і геніїв» або  з часом, коли темп їх розвитку сповільниться, стати «нормальною» людиною. Є випадки, коли такі діти отримували щораз менше уваги і популярності., що  провокувало у них пригніченість і  тривожність. Те що раніше давалося легко, тепер береться в результаті наполегливої роботи, а прикладати зусилля їх не навчили. Таке було наприклад із акторами, які мали помітні ролі в дитинстві. Коли вони підросли, виявилось що поводитись у соціумі вони не вміють.

Другий тип вундеркіндів має вроджений талант, тобто здатність до оригінальної творчості. Такі діти добиваються успіхів і в дорослому віці.

 Якщо дитина починає розмовляти дуже рано або дуже пізно, це якось характеризує її розумовий розвиток?

 - Як фахівець у проблемі мовлення,  можу сказати – як людина розмовляє, так вона і думає.  Думка може існувати у вигляді візуальних образів, але назовні, для інших людей, вона доступна лише через слово.  Тобто, можна сказати, що мова є своєрідним дзеркалом, яке показує як ми мислимо і що відбувається у нашій голові. Якщо дитина гарно, швидко, змістовно, оригінально говорить це вказує на високий рівень інтелекту. Сама була знайома із здібним хлопчиком, який придумав власну мову. Якщо дитина рано починає розмовляти, це дуже добре, якщо пізно це нічого не означає – Ейнштейн почав розмовляти значно пізніше своїх однолітків. Однак, якщо дитині три роки і вона не розмовляє, слід проконсультуватись із спеціалістом, бо можна упустити сприятливий період, протягом якого дитина вчиться говорити.  

Чи слід талановитій дитині перебувати у колі подібних собі однолітків?

 - Тут ми торкаємося іншої сторони особистості, яку найбільш узагальнено називають темпераментом. Близьким фактором є спрямованість людини: або назовні, до інших людей (екстравертність), або заглиблення у себе (інтровертність). Якщо взяти флегматиків, то у них сповільнений темп проходження усіх психічних процесів. Такі діти повільно думають, повільно говорять. Проте у них висока працездатність і концентрація на улюбленій справі, вони хочуть мати спокій і тихе оточення. А діти з комунікативними задатками, прагнуть виступати перед широкою публікою, їм необхідна присутність інших дітей. Меланхоліки – мають художні здібності, завдяки чутливості нервової системи, тому поряд із написанням талановитих творів можуть впадати у депресію і шукати усамітнення. .

Як добитися батькам, щоб їхні діти не загубили свій талант і одночасно не перетворитися на односторонню особистість?

В кожному індивідуальному випадку слід виробляти свій підхід. Позитивна психотерапія в рамках якої я працюю, ставить у центр принцип балансу особистості. Існують чотири сфери (тіло, діяльність, комунікація, смислова компонента), які визначають стан особистості. І в ідеалі чверть енергії слід приділяти кожній із цих сфер, щоб стати гармонійною особистістю. Тому батькам слід стежити, щоб виділяти пропорційну кількість часу своєї дитини по цих напрямках. Стежити, щоб вона балансувала свою емоційну і раціональну частину.