Тренер "Ниви" закликає людей не зупинятись на досягнутому, а сам прагне вивести команду у Лігу Чемпіонів

Це зараз 39-річний Петро Бадло за спиною має «вагон» досвіду, є українським та казахським футболістом, універсальним захисником, одним з найтитулованіших гравців чемпіонату Казахстану та головним тренером «Ниви». А колись у дитинстві для того, щоб піти на стадіон йому спочатку потрібно було посапати город. Свою історію Петро Бадло розповів для «20 хвилин».

- Я народився у смт. Товсте Заліщицького району і практично на стадіоні, адже мій дім межував з стадіоном, - розповідає Петро Бадло. - Тому у мене вибору практично не було - усе моє дитинство пройшло на стадіоні і усі іграшки були теж там. М”яч для мене був всім.  Але правда щоб пройти на стадіон, то мені потрібно було пройти через город - батько давав сапу і я сапав город. І аж тоді можна були йти на стадіон. Там я і почав грати футбол.

Починав відомий футболіст  маленьким  воротарем і спочатку пропускав чимало голів, а уже згодом почав забивати, став гравцем. Першою командою у якій грав 17-річний Петро Бадло був заліщицький "Дністер". Якогось конкретного вибору між футболом та іншим видом спорту, як каже сам тренер, у нього не було.  Але як і більшість хлопців він займався багатьма видами спорту.

- Тоді ми займались усіма видами спорту - і боксом, і кікбоксингом, і волейболом, і баскетболом. Я разом з усіма займався, - продовжує співрозмовник. - Але все таки футбол це була моя ціль. Це мені найбільше подобалось і якщо потрібно було обирати на який турнір їхати, то я їхав на футбол. Футбол це стиль мого життя, це основна робота.

У житті чоловіка все відштовхується саме від футболу, він отримує задоволення від цього. І саме цей вид спорту навчив майбутнього тренера «Ниви» ніколи не здаватись та не відступати.

- У мене завдяки футболу є така риса, як непоступливість, - каже Петро Бадло. - Футбол навчив  ніколи не здаватись, не йти назад, а рухатись тільки вперед та добиватись перемоги. І по житті у мене теж так, стараюсь добиватись всього найкращого. І ці риси заставляють мене рухатись вперед.

От і зараз тренер тернопільської команди з 38-річною історією не збирається зупинятись на досягнутому.

- У першу чергу хочу стати тренером команди, яка гратиме у Лізі Чемпіонів, Лізі Європи та Прем”єр лізі, - розповідає Петро Бадло. - Хочу, щоб це була тернопільська команда. Чому б і не «Нива»?

Ще у пана Бадло на меті виховати у Тернополі молодих футболстів, які б грали у цих лігах.

- Щоб я собі дивився по телевізорі матчі і казав, що от це мої вихованці, - продовжує чоловік. - Зараз у нас є дитяча школа "Чемпіон", де займається більше 150 дітей. І у «Ниві» ми зібрали молодих талановитих хлопців. Молодь потрібно зацікавлювати, направляти її у правильному напрямку. Бо якщо молодь буде займатись спортом, а не тинятись десь і займатись невідомо чим, то у нас буде здорова нація.

Петро Бадло закликає людей займатись спортом і не зупинятись на досягнутому або коли щось не вдається.

- Щоб досягнути свої мети потрібно не здаватись, - додає тренер. - У той момент, коли хочеться опустити руки потрібно піднятись і намагатись йти вперед. А ціль повинна бути високою, бо дрібних цілей ми з часом добиваємось і тоді відбувається спустошення організму. Потрібно ставити перед собою високу планку і тягнутись до неї.