Відкриваємо українську столицю заново - Київ химерного зодчого Городецького

Ірина НЕБЕСНА

Якщо часто буваєте в столиці, чи плануєте туди поїздку і маєте дві-три зайвих години, присвятіть їх будівлям Владислава Городецького - не пожалкуєте!

Городецького в Україні знають передусім як автора Будинку з химерами. Ця будівля, нинішня резиденція Президента України, й справді заслуговує на увагу, однак не лише вона! Адже Київ - місто, в якому Городецький творив 30 років! І по собі залишив дуже багато красивих споруд, більшість із яких, на щастя, пережили обидві війни і безліч революцій. Шкода, що їхнє зовнішнє та внутрішнє убранство з роками змінилося, однак це не завадить нам подивитися на дореволюційний Київ очима одного із найепатажніших його архітекторів - Владислава Городецького.

Всі будівлі розташовані досить близько одна від одної. Маршрут можна змінювати, залежно від того, як вам зручно. У нас же він виглядає так: Дім актора - пам'ятник зодчому - вулиця Архітектора Городецького - Будинок з химерами - Національний художній музей - колишній прибутковий будинок Бендерського - Миколаївський костел. Назви навмисне використовуємо сучасні, а от що на цих місцях було раніше, поговоримо далі.

Дім актора

Перший пункт - Дім актора - колишня караїмська кенаса на вулиці Ярославів Вал,7. Тож йдемо туди.

Караїмів у Київській губернії наприкінці 19 століття налічувалось заледве трохи більше 300 осіб. Однак більшість із них були людьми досить заможними, тож в 1897 році брати Когени, які мали ледь не монополію на торгівлю тютюном, дали кошти на зведення кенаси. Виконав її Городецький у мавританському стилі, надихнув його на проект мавзолей Гур-Емір у Самарканді. На жаль, не так війни, як комуністична влада посприяли тому, що кенаса не дійшла до наших часів у своєму первісному вигляді. В 50-х роках тут був кінотеатр, а наприкінці 60-х знесли і цинкову баню, і надпис арабською при вході, і декор стелі - "загрозливі сталактити", які Городецький вигадав спеціально, аби приміщення нагадувало казкову печеру.

Пам'ятник Городецькому

Йдемо вниз вулицею аж до Золотих воріт, переходимо на Прорізну і вниз аж до самого Хрещатика. Через підземний перехід йдемо на вулицю Пасаж. Тут з 2004 року стоїть пам'ятник Городецькому. Його зобразили у вишуканому костюмі, з філіжанкою кави, яку він ґалантно п'є, відвівши в сторону мізинець. На столі лежить книга його ж авторства "В джунглях Африки. Записки мисливця", яку він видав в 1914 році в Києві польською.

Вулиця Городецького

Повертаємося знову на Хрещатик, проходимо буквально кількасот метрів і піднімаємося вгору вулицею Архітектора Городецького. Її, до слова, Городецький сам колись і спроектував на місці колишньої садиби Мерінга. Тут збереглися дві будівлі його авторства: будинки під номерами 11 та 13.

Будинок №11 зведений в 1895-1897 роках спеціально для Російського сільськогосподарського комісіонерства "Работник". Попросту, тут продавали техніку для аграріїв. За проектом Городецького, поверхів у будинку було три. Однак після того, як у "Работника" завершився термін оренди, добудували ще три поверхи, і зробили прибутковим будинком. До речі, саме в цій будівлі в 1918-1919 рр.були військові міністерства УНР та УД.

Будинок №13 - колишня меблева фабрика Кімаєра. Її фронтон прикрашає Меркурій - покровитель торгівлі та ремесел. Однак судити про красу обох будівель важко. В червні 1941 року пожежа знищила їх майже дотла. залишивши лише фасади. відновити їх в первинній красі не було ні охочих, ні умілих. Так само зник ще один будинок, який стояв на цій вулиці під №5. Раніше тут був готель "Континеталь", який Городецький прикрасив в кращих традиціях французького Версалю. Після Другої світової місце віддали під приміщення Національної музичної академії ім. Чайковського.

Будинок з химерами

Йдемо вверх вулицею Городецького, переходимо навскоси площу Франка і вже бачимо Будинок з химерами. З цієї сторони видно шість поверхів, з вулиці Банківської - лише три. Місце, на якому Городецький взявся зводити свій прибутковий будинок, було складним. Однак крутий схил зодчий використав собі на користь. 1903 рік. Центр Києва, а три квартири із шести мають власні льохи, корівник (!!!) і приміщення для лакеїв. Що ж до прикрас, то умовно їх можна поділити на дві категорії: міфічні істоти, та реальні звірі, які немов трофеї висять на фасаді. Ви ж пам'ятаєте, що Городецький марив Африкоюі був затяттим мисливцем? До речі, скульптури виготовляли італійці - брати Сала, з якими в аріхтектора буде ще не один спільний проект.

Сам зодчий у цьому будинку теж мешкав, решту квартир здавав в оренду за страшні на той час гроші: від 1 200 до 3 500 рублів на рік.

Національний художній музей

Піднімаємося сходами на Банківську, роздивляємось диво-будинок, а тоді вверх Інститутською, повертаємо ліворуч на Садову і ще ща раз ліворуч - на Грушевського. Спускаємося вниз і зліва бачимо величний сірий Парфенон - це колишній Міський музей старовини і мистецтв. тепер Національний художній музей України. Будівництво не далося легко: потрібно було укріпити непевні ґрунти, тож в хід пішли бетонні палі Антона Страуса (він згодом допоможе із аналогічною проблемою знову вже при будівництві римо-католицького костелу). До речі, саме із оздоблення музею почалася співпраця із братами Сала, які зробили двох левів, що до сих пір оберігають вхід до приміщення, та решту скульптур. Музей виконано в стилі класицизму, його фронтон прикрашений композицією із назвою "Торжество мистецтва", грифони, божества, битва кентаврів - все це можна роздивлятися досить довго.

Будинок Бендерського

Тепер повертаємось на Хрещатик. Далі є два варіанти: або пішки, або метро. Якщо втомились ноги, то йдемо на станцію "Хрещатик", переходимо на станцію "Майдан Незалежності" і їдемо до станції "Палац "Україна". Тоді йдемо Великою Васильківського спершу до Миколаївського костелу, а тоді до прибуткового будинка. Якщо перший, то пішки проходимо весь Хрещатик, який плавно переходить у Велику Васильківську. Там нам потрібен будинок №25 - це колишній прибутковий будинок купця Лейби Бендерського. Перший поверх Городецький запланував для крамниць, тож всю увагу зосередив на решті чотирьох. Кожен балкон був спроектований немов театральна ложа. Дах нагадував три величезних шатра... Однак все це втратилось спершу в 30-х роках, коли будинок затаврували як занадто буржуазний, а в 1943 справу доконали німецькі окупанти.

Отож втираємо сльози жалю і йдемо далі Великою Васильківською. Минаємо "Олімпійський" і вже здалеку бачимо мереживні шпилі Миколаївського костелу.

Миколаївський костел

Як поляк і ревний католик Владислав Городецький вклав душу у цю споруду. Коли в 1897 році конкурс проектів на новий римо-католицький костел виграв 23-річний студент-інженер Станіслав Воловський, Городецький взявся вдосконалювати його ідею. За зразок взяв віденську Вотівкірхе - домалював до існуючої задумки вітраж-троянду, як у французькій готиці, допрацював деталі. Костел будували майже 10 років. Причина - болотисті ґрунти, які довелося і осушувати, і укріплювати, в чому знову допоміг Антон Страус, вбивши у землю близько 2 00 бетонних паль. Зрештою, бетон Городецький використав і у будівництві, адже "штучний камінь" набував неабиякої популярності, а залізобетонні конструкції дозволили створити костелу склепіння, товщиною всього вісім сантиметрів! Знову ж таки допомогли із оздобленням брати Сала. До речі, роздивляючись костел, спробуйте придивитись до різних цікавих деталей, і тоді побачите, як на фасаді ховаються чудернацькі бетонні саламандри. ну, не міг Городецький без своїх химер навіть при проектуванні костелу.

За часів Другої світової будівля дуже постраждала. Згодом її законсервували та віддали під архів. В 1979 році тут відкрили Будинок органної та камерної музики, однак орган помістили не на його попередньому місці - на хорах, як і заведено в храмах, а на місці вівтаря. Попри концерти, тут віднедавна також відновили і богослужіння,

До речі, біля самого костелу стоїть пам'ятник Юліушу Словацькому, "польському Байрону", який народився в Кременці.

Прокоментуйте

DiscoveRIA