Крижмо - на сорочку, хрестик – на все життя

 Як виявилося, з крижма можна пошити дитині сорочку, свічку запалювати, коли дитина неспокійна, а хрестик охрещений має носити на собі все життя.

Перш за все для охрещення дитини потрібне крижмо. Чи це буде куплена пеленка, чи махровий рушник білого кольору, чи навіть шматок полотна – значення не має, розповідає сотрудник парафії Перенесення мощей Святого Миколая отець Ярослав.

– Крижмо символізує духовну чистоту, тому білу сорочку чи накидку одягають навіть дорослі, коли охрещуються, – пояснює отець. – Що ж до того, як крижмо має виглядати, то тут кожна сім’я обирає сама. Знаю, що останнім часом практикують білий рушничок із вишитими хрестами. Потім тим рушничком можна витирати дитину після купання. А з полотна можна згодом пошити сорочечку для дитини і вишити її. Тобто зберігати крижмо десь у шафі чи використовувати – це вже кожен сам визначає.

Те саме стосується й хрестика. Золотий, срібний, дерев’яний чи подарований у церкві – це справа рідних дитини. Якщо купувати таку річ, то краще «на виріст».

– Часто хресні купують для дитини маленький хрестик, бо й дитя маленьке. Однак діти ростуть, і не всі дорослі хочуть носити дитячий хрестик, починають його збільшувати у ювелірів, річ псується. Тому краще купити більший хрестик або придбати його вже тоді, коли дитина виросте. Посвятити його можна завжди, – каже отець Ярослав.

А от свічечку добре взяти ту, із якою батьки брали шлюб у церкві. Тоді це буде символічний вогонь сімейного вогнища. Хоча охрещують і діток, в яких батьки невінчані.

Після хрестин свічку не можна використовувати в будь-якій потребі. Скажімо, якщо раптово зникло світло, таку свічку не запалюють. Її священики радять використовувати, коли дитина захворіла чи неспокійна або має якесь випробування. Також можна зберегти свічку з хрестин для першого причастя.

Хресних батьків колись обирали з огляду на те, якщо рідних батьків рано не стане, то ці люди будуть виховувати їхніх дітей так само, як робили б це ви. Або ж візьмуть їх у власну сім’ю. Однак часи змінюються, зараз немає масових епідемій, люди живуть здебільшого довго. Тож варто звертати увагу не на фінансову забезпеченість, а на духовність людей, яких ви берете за хресних.

– Обмежень щодо того, кого брати, а кого ні, немає, – розповідає отець Ярослав. – Можна навіть взяти бабусю дитини за хресну. Однак варто враховувати, що життя людини не безмежне, а кожен із нас хотів би побачити хресних батьків на власному весіллі.

Також не варто дослухатися до забобонів, що дитину варто хрестити одним іменем, а в документах записувати зовсім інше. З часів язичництва досі збереглася традиція, що тоді диявол знає лише те ім’я, яким дитину всі називають, а справжнє – знає лише Бог і батьки.

– Це все забобони, яких віруюча людина не має дотримуватись, – стверджує священик. – Також існує думка, що треба давати лише такі імена, які є в церковному календарі. Однак є багато святих, імен яких ми не знаємо. Тому те рідкісне ім’я, яке ви обираєте для своєї дитини, навіть якщо його немає у церковному календарі, може бути одним із таких. Хоча, як компроміс, можна називати дитину подвійним ім’ям. Перше – те, яке ви обрали, а друге, через дефіс, – ім’я святого, у день якого ваш малюк народився.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google