Розконсервована галузь

Консервна галузь, яка тривалий час була в занепаді, на Тернопіллі помалу піднімається з руїн. Упродовж семи місяців цього року овочевих та м’ясних консервів у нас вироблено на 93% більше, ніж за аналогічний період 2002 року. Як здешевити виробництво У 1998 році майновий комплекс Бережанського консервного заводу викупила компанія “Агроекспорт” з міста Миколаєва Львівської області. Покупець вклав у підприємство більше 3 млн дол. Було насамперед придбано комбайни для збирання овочів — гороху та солодкої кукурудзи, змонтовано нові лінії. Голова ради директорів компанії “Агроекспорт” Сергій Павличак не вважає секрет підйому Бережанського консервного чимось особливим: “Для здешевлення затрат на вирощування овочів ми брали в оренду земельні паї селян, осучаснили всі лінії з переробки та встановили деякі нові і таким чином повністю замкнули цикл: виробництво — переробка сільгоспродукції...” Інші консервні заводи теж поступово зрозуміли: хоч населення області вирощує овочі на більш як 9 тисячах гектарів і може постійно пропонувати їх переробникам, власна сировинна база — це найбільш оптимальний варіант. Вона дозволяє здешевлювати затрати на закупівлю в 1,2-1,5 раза. І місцеві виробники консервів почали активніше орендувати земельні масиви, хоча сьогодні вони відвели під овочі ще зовсім небагато землі — в межах 2000 га. Після 12-річного паралічу на Потуторський консервний завод, що поблизу Бережан, прийшов господар — тернопільська фірма “Декор”, яка інвестувала у розкрутку майже 2 млн грн. Взяли в оренду майже 30 га землі для вирощування овочів, поставили нові лінії з фасування гороху, соків. Тобто, цикл, про який йшлося вище, нібито теж замкнули. Та це лише початок. Бо для того, щоб повністю автоматизувати процеси переробки овочів, придбати машини для наклеювання етикеток, лінії для закручування кришок — потрібно вкласти ще майже стільки ж. — Нині лише Бережанський консервний завод став сучасним підприємством галузі, він повністю перейшов на “євробанку” і “єврокришку”, — робить висновок заступник начальника управління харчової та переробної промисловості облдержадміністрації Микола Білорус. — А більшості консервних заводів області, де не прийшов справжній інвестор, необхідні довготермінові дешеві кредити, щоб модернізувати лінії з переробки овочів. Потреба в інвестиційних коштах тут оцінюється у 30-35 млн грн... На наших прилавках таку продукцію важко побачити Місцеві консервні заводи трохи “прибарахлилися”, оновили обладнання. Але слабке місце — реалізацію готових виробів — так і не виправили. На регіональному ринку їхньої продукції майже не видно: тут пустили глибоке коріння компанії з відомими торговими марками — “Верес” та “Чумак”. Збут продукції консервних заводів області на 80-90% тримається на старих зв’язках, напрацьованих в радянську епоху. Основні партії консервів прямують на гуртові бази індустріальних центрів сходу та півдня України та в російські мегаполіси — Москву, Санкт-Петербург. Виявляється, споживач там не відмовляється від консервів та соків у звичайних радянських банках, закупорених звичайними криш–ками. І більшість переробників з Тернопільщини орієнтується саме на нього. Директор філії — Потуторський консервний завод фірми “Декор” Ярема Кучерявий вибір не надто вибагливого до упаковки покупця пояснює так: “Для розвитку власної дистрибуторської мережі потрібен час. Але ми закріпилися на ринках південних та східних регіонів України та в Росії завдяки дешевій продукції. Консервовані овочі та соки з Потуторів на 15-20% дешевші, ніж у найближчих конкурентів — чим не переконливий аргумент”. Треба йти в політику... маркетингову Чітку стратегію збуту, схоже, має лише Бережанський консервний завод. Власник — компанія “Агроекспорт”, налагодив власну дистрибуторську мережу у більшості міст України з населенням більше 100 тисяч жителів. Мариновані огірки, томати, горошок, повидла під торговою маркою “Чудо” відомі жителям нашого та сусідніх регіонів. Представник власників Сергій Павличак відкрив ще один, звичний для сучасних підприємств, шлях реалізації продукції. Бережанський консервний завод бере участь майже у всіх міжнародних виставках агропродуктів. Завдяки безпосереднім контактам з гуртовими покупцями завод зумів просунути свої вироби на ринки СНД, Центральної Азії та Східної Європи, а в цьому році планує закріпитися на ринках ще двох держав. Отож, серйозний інвестор, який вкладає значні суми в розвиток виробництва, продуману маркетингову політику має або, принаймні, поспішає її виробляти. Бо, виявляється, консервна галузь — матерія тонка, у ній неможливо відокремити хоча б одну з ланок — вирощування овочів, їх переробку та реалізацію. Бо в іншому разі знову настане занепад, який всіма силами намагалися подолати.

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google