Двоє померли, семеро залишилися без очей. Винних у каліцтві пацієнтів лікарні так і не встановили

• Майже 10 місяців минуло з того дня, як 22 пацієнти втратили зір після ін’єкцій у Чортківській центральній міській лікарні.
• Двоє людей вже померли, ще сімом видалили очі, а інші – продовжують боротися за відновлення зору…
• Журналісти «20 хвилин» дізналися, чому «заглохло» розслідування.
• Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» у рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

16 лютого цього року у Чортківській центральній міській лікарні 22 пацієнтам зробили ін’єкцію в очі. За кілька годин лікарі почали отримувати від пацієнтів скарги на біль, почервоніння та свербіж в очах. А вже 17 лютого всі 22 людини опинилися на операційному столі в Тернопільській обласній клінічній лікарні.

Рідні постраждалих кажуть, з того дня життя перетворилося на суцільний жах у стінах лікарень, операційних та з купою побічних ефектів.

— Це майже 10 місяців пекла і болю….Наші рідні страждають, не сплять ночами без ліків, заспокійливих. Вони не знають, як це жити без знеболювальних, без антибіотиків. Усі дні перетворилися на муки, на поїздки до лікарів, на постійні процедури. Надії на краще ми вже не маємо. Якась невідома ін’єкція зробила 20 людей інвалідами, а у двох організми вже не витримали, люди померли. Це 65-річний чоловік і 67-річна жінка, — обурюється син постраждалого Олег Мамчур. 

Історію відновлення постраждалих від ін’єкцій після майже 10 місяців редакції «20 хвилин» розповіли три родини.

У 80 років залишився сліпим

16 лютого 2023 року розділило життя Михайла Мамчура на до та після. У той день 80-річний чоловік прийшов до Чортківської центральної міської лікарні, аби зробити третю ін’єкцію в обидва ока для покращення зору. Зі слів сина Олега, звертався батько виключно за рекомендаціями лікарів. Жодних побоювань не було, адже попередні дві ін’єкції робили лише в праве око — і ніяких проблем.

— Я вже і не зможу чітко порахувати, скільки разів після 16 лютого ми з батьком їздили в різні лікарні, скільки йому зробили чисток, операцій на очі. Навесні фахівці в Інституті очних хвороб і тканинної терапії імені Філатова повідомили, у батька зір 0,02%. Він пройшов курс реабілітації і міг знайти ложку, хліб, тарілку. Трохи падав, але вже якось орієнтувався сам у помешканні. Та все одно постійно був на знеболювальних, на антибіотиках. І дня не минало без крапель та депресій, бо йому складно прийняти, що з активного на свої роки чоловіка, він перетворився на людину з інвалідністю, — каже Олег Мамчур.

Влітку самопочуття Михайла Мамчура погіршилося, тож син вирішив відвезти його до Тернопільської обласної клінічної лікарні. Там медики намагалися врятувати той малий відсоток зору. Проте все лікування та реабілітації завершилися видаленням двох очей.

— Лікарі неодноразово робили чистку обох очей, підклеїли сітківку, бо було відшарування. Наприкінці жовтня медики мені повідомили, боротися вже немає за що. Інфекція, запальні процеси та гній повністю знищили функцію зору, тож єдине рішення – видалення очей. На початку листопада медики видалили батьку праве око, а четвертого грудня – ліве око. Зараз замість очей у нього рубці. Щодо протезів, то поки встановлювати їх не плануємо, адже воно ніяк не вплине на функцію зору. Це суто зовнішній вигляд, але коштує чимало грошей. А ми і так витратили тисячі гривень на лікування, — розповідає Олег Мамчур.

Постійне медикаментозне лікування негативно вплинуло на внутрішні органи Михайла Мамчура, каже син Олег. Деякі аналізи невтішні, тож ще попереду довготривале відновлення організму.

— Мій батько місяцями був на антибіотиках, приймав різні медикаменти проти грибка, завжди за розкладом капали очі. А ще й заспокійливі, пігулки для сну. То як організм може це витримати? Звичайно, зараз є проблеми з печінкою, нирками, трохи із серцем. Але добре, що після видалення обох очей вже немає такого болю. І він вже може самостійно спати, не потребую антибіотиків, заспокійливих, — каже чоловік.

Замість одного ока – протез

Серед потерпілих — й Іван Якимець. Внаслідок цукрового діабету в чоловіка був набряк очного дна і крововиливи. Він проходив курс лікування, а 16 лютого йому ввели препарат у ліве око вже третій – завершальний раз. 

Зі слів доньки Христини, пану Івану, як і всім постраждалим, медики Тернопільської обласної клінічної лікарні зробили операцію, а далі обіцяли реабілітацію в Чорткові. Чоловікові не ставало краще, тому родина била на сполох. А як тільки почули про виписку пана Івана додому, то знайшли всі можливі варіанти, щоб потрапити на лікування в Інститут очних хвороб і тканинної терапії імені Філатова.

Дочка потерпілого наголошує, одеські фахівці були шоковані станом лівого ока і повідомили родині, що рятувати там вже немає що. Єдиний вихід у цій ситуації – оперування та видалення ока. Від липня чоловік проходив підтримуючу терапію, ходив з тимчасовим протезом. 

— Мій тато вже з постійним протезом. У жовтні лікарі нарешті провели операцію та встановили його. Тато поступово звикає до нової реальності, але йому і досі складно, як морально, так і фізично, — розповідає пані Христина. — До того ж почалися проблеми з правим оком, адже все навантаження на нього. Уже підвищився очний тиск, тому доводиться проходити новий курс лікування. За цей час ми витратили чимало коштів, але ніяких грошей нам не шкода, головне – здоров'я тата. І якщо вже з лівим оком ми зробити нічого не можемо, то за праве будемо боротися.

Хоча б на праве бачив….

Шлях лікування, реабілітацій за 10 місяців пройшов і Орест Зрайчик. Про нього журналісти «20 хвилин» писали неодноразово. Зі слів дружини Галини, куди вони тільки не зверталися, аби відновити зір чоловікові, який зіпсувався після ін’єкції.

За ці місяці родина неодноразово була на обстеженнях та лікуванні в Чортківській центральній міській лікарні, Тернопільській обласній клінічній лікарні та навіть в Інституті очних хвороб і тканинної терапії імені Філатова. 

Лікування та реабілітації не давали бажаних результатів, а стан лівого ока тільки погіршувався. Тож лікарі призначили термінову операцію та видалили його. 

— На лівому оці стався рецидив ендофтальміту (гостре гнійне запалення внутрішніх оболонок ока з утворенням абсцесу в склистому тілі). Лікарі казали, що це грибковий ендофтальміт, і випадок дійсно складний і шансів на збереження зору майже немає. Нам запропонували на лівому оці замінити кришталик, але і це марно. Тому в третього серпня медики Тернопільської обласної клінічної лікарні видалити ліве око, — каже Галина Зрайчик. – Єдина надія на праве око, але і з ним почалися проблеми. Зараз він бачить на праве око на 0,02%, після уколу до 0,06%, але з лінзою, яку йому підібрали лікарі, може бачити до 10%.

Зі слів Галини Зрайчик, медики не радять встановлювати тимчасовий чи постійний протез. Адже кожна анестезія, знеболення чи антибіотик негативно впливає на організм Ореста. 

— У нас безперервна боротьба за єдине вціліле око. А організм Ореста дає збій після важкого лікування в Одесі. Ми постійно в лікарнях, постійно на обстеженнях. У нього є проблеми з внутрішніми органами, судинами, підшлунковою, зубами. Постійно турбують головні болі. Кінця і краю в цій історії не бачимо, — розповідає пані Галина.

Від жовтня Орест Зрайчик отримав першу Б групу інвалідності на три роки, а також щомісячну пенсію в розмірі 2600 гривень. Ці кошти родина Зрайчиків називає краплею в морі, якщо враховувати щоденні витрати на лікування. 

Майже все власними силами та грошима 

Зі слів Олега Мамчура, їхня лікарка максимально пасивно ставиться до подальшої долі пацієнтів, яким зробила ін’єкції 16 лютого. Чоловік стверджує, востаннє медикиня цікавилася станом пана Михайла навесні, а далі на розмови приходив виключно її адвокат.

— Адвокат питав мене, на яку компенсацію ми з батьком розраховуємо. Я показував всі виписки, казав, що витратили тисячі гривень. Натомість адвокат це заперечив. Але ніхто ніяких коштів мені не пропонував, ніяких угод. Як я зрозумів, щоб лікарка пішла мені на зустріч, то треба визнати, що претензій до неї не маю. Ще навесні я роздумував, щоб піти на поступки, але за умови, що мій батько буде бачити вилку, тарілку, зможе себе обслуговувати. Зараз ми не піддамося ні на які вмовляння. Бо йому вже видалили очі, — обурюється чоловік. — Як на мене,  адвокати лікарів затягують справу, а стаття 140 Кримінального кодексу України – м'яка. Якщо процесуально можливо, то краще розділити пацієнтів на дві групи. Перша – кому вдається відновити зір, а друга – видалили очі, люди померли.

Жодних пропозицій та компенсації від лікарів не отримала і родина постраждалого Івана Якимця, переконує донька Христина. Всі процедури, лікування, реабілітацію та встановлення штучного кришталика – виключно за власні кошти.

Натомість Галина Зрайчик повідомила журналістам «20 хвилин», що лікарка чоловіка Ореста підтримує контакт з родиною і навіть частково допомагає.

— Мені одна ампула ліків — дві-три тисячі гривень. Також постійно уколи треба, а це по 5000 гривень. Лікарка наша допомагає чим може. Вона проводить безоплатні обстеження у власному кабінеті, якщо є у неї медикаменти, що нам треба, то видає. Також фінансово нас підтримує. Вже перерахувала нам на картку 50 000 гривень. Але здебільшого ми витрачаємо власні кошти, а це вже кілька сотень тисяч гривень, — розповідає пані Галина.

Завершать лікування – будуть результати експертів

Як раніше повідомляли журналісти «20 хвилин», медичні препарати вилучили на експертизу. А даний факт слідчі внесли в ЄРДР згідно зі статтею 140 (Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником) ККУ. Правоохоронці встановлюють, що саме спровокувало погіршення зору у людей. Та чи є якісь зрушення у даній справі?

— Від травня 2023 року призначили судово-медичні експертизи по кожному потерпілому. Більшість пацієнтів ще проходять лікування і ми знаємо, що в когось з’явилися нові ускладнення, в когось зір почав відновлюватись. Судово-медичний експерт не може визначити ступінь тяжкості заподіяних ушкоджень, поки вони не завершать кінцеве лікування очей. Треба чекати завершення лікування, а вже після судово-медичні експерти зможуть надати кінцеві висновки, —  під час брифінгу заявив керівник Тернопільської обласної прокуратури Андрій Миколайчук.

Попри всі коментарі правоохоронців, деякі рідні пацієнтів вважають, проведення експертиз затягують, а навіть, якщо з’ясують, що лікарі були винними, то вони залишаться без покарання.

Знову без коментарів

Від лютого 2023 року журналісти «20 хвилин» намагалися отримати відповідь від департаменту охорони здоров’я Тернопільської ОВА щодо того, чи залучили до розслідування медичну комісію та, чи продовжують чотири лікарі й надалі працювати? Лише у липні заступник директора департаменту Вадим Кравчук повідомив, лікарі-офтальмологи продовжують працювати у Чортківській міській лікарні. Проте усунуті від проведення планових оперативних втручань, надають лише невідкладну та амбулаторну офтальмологічну допомогу.

Чи змінилося щось в офтальмологічному відділенні лікарні з моменту надання останньої відповіді – питання відкрите. Журналісти «20 хвилин» зверталися до керівника Чортківської центральної міської лікарні Ростислава Шульського. Розмова з ним як завжди максимально коротка.

— Триває досудове розслідування. Тому поки що без коментарів, — сказав пан Шульський.

Також 15 листопада журналісти надіслали звернення до департаменту охорони здоров’я Тернопільської ОВА. Минув майже місяць, але відповіді на запитання ми так і не отримали. Як тільки ми отримаємо інформацію від департаменту – повідомимо на нашому сайті.

Нагадаємо, колеги-журналісти з незалежного антикорупційного видання «Наші гроші. Львів» провели розслідування і дізналися, що ін’єкції людям робили препаратом «Алтузан» із діючою речовиною бевацизумаб. Використання у Чорткові препарату львів'янам, пишуть, підтвердили і тернопільські лікарі, яким довелося терміново оперувати постраждалих.

«Назву цього препарату місцеві медики намагалися приховати і від пацієнтів, і від журналістів антикорупційного видання «Наші гроші. Львів». Що більше, вони свідомо вводили в оману пацієнтів, пишуть колеги, – про це свідчить виписка 62-річної Марії Сенишин, у якій з її слів тернопільські лікарі написали, що у Чорткові їй ввели в обидва ока афліберсепт – це діюча речовина сертифікованого в Україні німецького препарату «Айлія». Насправді Марії ввели «Алтузан» (бевацизумаб), і вона втратила зір на обох очах», — повідомляють колеги видання «Наші гроші. Львів».

Журналісти «20 хвилин» й надалі стежитимуть за розвитком подій в цій історії та інформуватимемо вас. Стежте за оновленнями на нашому сайті та в соціальних мережах.

Читайте також:

Пацієнти осліпли і приречені на муки, а лікарі й далі працюють! Чому за 5 місяців не знайшли винних?

Одні не бачать, хтось втратив око. Медики собі й далі працюють, а скалічені пацієнти шукають правду

«Дитина на кладовищі, а лікарі далі працюють»: родина 1-річного Єремія просить з'ясувати причину смерті сина

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.