Читаю сам і раджу іншим: поради книголюбів

Антоніна Лапчук, студентка:
Брене Браун “Стань сильнішим”
Судячи із назви книги, вив же, мабуть, почали плюватись, мовляв, о, ще одна жінка почне розповідати, як треба любити ближніх, підніматися і йти далі після різних невдач і таке інша.
І частково ви праві. Звісно, прискіпатися до цієї книги можна, якщо мати таки бажання.
Однак дає вона одну дуже розумну думку: те, що ми малюємо в нашій уяві, не завжди є істинним. І найчастіше ми самі це прекрасно усвідомлюємо. Люди довкола нас можуть мати свої страхи, проблеми і невдоволення, але ми завжди думаємо, що причина саме в нас. Хтось десь сміється? 100%, що із нас. Хтось нам нахамив? Однозначно, бо ми щось зробили не так. Нам не приділяються вдосталь уваги? Мабуть, ми не заслужили її.
Брене Браун нагадує: всі ми вміємо говорити і тому достатньо просто запитати в людини, що не так?

Володимир Котовський, інженер:
Вільям Ґолдінґ “Володар мух”
Одна із тих книг, які незрозуміло нащо помітили в шкільну програму для дітей заледве підліткового віку. Як можна давати дітям читати антиутопії? Незрозуміло. Тут не кожен дорослий може вловити суть та саму ідею, що вже казати про 12-річних дітей, яким ще ігри в голові.
Здавалося б, автор пише про дітей, насправді мова про дорослих, які за будь-яких обставин хочуть головувати і з кимось вести війну. Не має значення, скільки тобі років: чи 12, чи 40, чи 60, ти завжди знайдеш “своїх” і “чужих”, і ніщо не гарантує, що навіть друзі з часом стануть твоїми ворогами.
Отакий світ, де іноді буває запізно шкодувати за втраченою добротою.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.