Отак шануємо минуле? Як виглядають пам’ятники та могили воїнів-визволителів Другої світової

Федір Восінський

8 травня у всьому світі відзначають День пам’яті та примирення.
Із втратами та боями визволяли Тернопіль від німецьких загарбників. В пам’ять про воїнів визволителів та перемогу у Другій світовій в місті залишилося чимало пам’ятників та меморіалів.
Та як вони виглядають зараз та чи доглядають за ними?

Найбільше таких пам’ятників у Старому парку (Парку Слави). Це один з найменших парків міста і точно не найчистіший.

Читайте також:

Мертві птахи та купи сміття: у "Старому парку" тільки фільми жахів знімати. Ми перевірили

Дубль 2, або Вони обіцяли. Як навели порядок у "Старому парку" після публікації на "20 хвилин" (ФОТО)

Найбільша і найпомітніша композиція в парку — це композиція з шести бетонних пілонів, що символізують салют та «вічний вогонь» у її центрі.

Те, що раніше символізувало велику перемогу зараз все більше нагадує символ перемоги часу над історією. Так, композицію дійсно прибирають, наскільки це можливо. Видно, що її протерли подекуди від пташиного посліду, позамітали територію навколо неї та й біля "вічного вогню" вже нема сміття.

Хоча… Пивні пляшки, недопалки і ще багато сміття так і залишилося в ямі, в якій горів колись «вічний вогонь». Прибрали лише там, де видно.

Спускаємося старими сходами повз побиті мармурові плити та графіті донизу. Надпис, на якому не вистачає букв, через те, що одна з плит просто відпала. І там, де раніше читали «Вічна слава героям», зараз лише «…а слава героям». І навіть синьо-жовтий стяг не рятує цю картину.

А далі йдемо до скульптури «Материнський поклик».

Тут чисто, прибрано. Але дошку пам’яті дітям-жертвам нацизму варто пофарбувати, адже неозброєним оком видно на ній потертості. Попри те, що скульптуру встановили ще у 1984 році, вона досі в задовільному стані. Що не скажеш про мармурові плити біля неї, які страшно ненароком зачепити, аби вони не впали.

Від центрального входу до парку і до «вічного вогню» веде алея, ліворуч від якої встановлено погруддя: А. П. Живова, М. Г. Пігорєва, В. А. Чалдаєва, Г. В. Танцорова, М. Г. Карпенка, О. П. Максименка – ці люди віддали своє життя в боях проти німецьких військ.

Хоч погруддя у доброму стані, але подекуди майже повністю у пташиному посліді та й мармурових плит не на всіх погруддях вистачає.

А праворуч від центральної алеї розташоване військове кладовище. Ми потрапили якраз напередодні заходів, коли в парку прибирали, замітали, фарбували, обрізали дерева. Тому кладовище побачили доглянутим. А от однієї з плит, на якій мали б бути викарбувані імена загиблих, ми не дорахувалися.

На гранітній горизонтальній стелі — перелік з'єднань і частин, що відзначились при визволенні Тернополя від німецьких загарбників й отримали почесні найменування. Її якраз фарбували та прибирали навколо.

Неподалік – військова техніка: гармата, танк, бронемашина. Біля них працівники парку прибрали і пообрізали дерева. Та не прибрали на самій техніці. Ані недопалків, ані шприца, який ми знайшли на танку. А якби там гуляли діти?

Не можемо не згадати і про найбільш спірний об’єкт Тернополя. Принаймні за останні роки. Звісно, мова йде про літак поблизу парку "Національного відродження".

Стан літака не змінюється роками. Він все ще з потьмянілою фарбою, а корпус його потроху «з’їдає» час.

Ще одне місце, варте згадки, військове кладовище на Микулинецькому цвинтарі. Одна з найдоглянутіших пам’яток. Тут чисто, біля пам’ятника воїнам є свіжі квіти.

Могили воїнів поблизу доглянуті, але багато з них давно не відчищали від бруду.

Федір Восінський, журналіст:

– Загалом, пам’ятники воїнам-визволителям, їх могили чи стели пов’язані з другою Світовою війною у Тернополі перебувають в занедбаному стані. Видно, що їх прибирають відповідальні за це працівники. Та час бере своє і їх варто або реконструювати, або замінити на інші, тому що в нинішньому стані багато з них радше викликають відчуття сорому. Те, що раніше символізувало велику перемогу зараз все більше нагадує символ перемоги часу над історією.