Ратуша у Бучачі втрачає експонати

Творці львівського собору Святого Юра, костелів у Городенці, Гвіздцю — Меретин і Пінзель — створили чимало відомих архітектурних пам’яток у Бучачі. Їх найдосконаліший шедевр — Бучацька ратуша, якій цьогоріч виповнюється 250 років і яка нині руйнується. У старовинному Бучачі унікальні архітектурні об’єкти на невеликій ринковій площі у центрі міста складають враження великого музею під відкритим небом: скульптури, церкви, монастир, замок і міська ратуша зібрані разом. Попри центральну трасу, що веде із Тернополя до Карпат, височить найголовніша атракція міста — Ратуша. Це найдосконаліший шедевр архітектора Бернарда Меретина та скульптора Йогана Пінзеля. Споруджено Ратушу на кошти бучацьких міщан і при допомозі тодішнього власника міста. Оскільки на центральній площі Бучача було мало місця, архітектор вирішив будувати Ратушу у висоту — і створив неповторну будівлю в стилі українського бароко з елементами стилю Відродження. Будівля квадратна: 14 на 14 м, її загальна висота — 53 м. Скульптури на Ратуші витесані із цільного вапняку. Образи взяті з Біблії, античної міфології та з українських народних мотивів. Прикрасили фасад 14 фігур. Донині збереглося тільки сім. З-поміж уцілілих вирізняються статуї Геракла, Давида, Посейдона, Нефрити, Феміди. Чи не найбільший біль для міста — реставрація Бучацької ратуші — перервана десять років тому. Для цього потрібно більше півмільйона гривень. Аби зберегти цю історичну пам’ятку світової скульптури й архітектури, мерія Бучача наполягає на створенні Бучацько-Теребовлянського заповідника, для якого виділятиметься належне фінансування з державної скарбниці. Адже без цього пам’ятки архітектури в Бучачі не стануть туристичними об’єктами. Нині ж вони руйнуються на очах. Довідка “RIA плюс” На замовлення власника Бучача — графа Миколая Потоцького, архітектор Б.Меретин і скульптор Й.Пінзель звели кілька пам’яток пізнього бароко у місті. Серед них — придорожня фігура Св. Іоанна (1750), міська ратуша і придорожня фігура Св. Анни (1751), монастир о.Василіан (1751-53), Парафіяльний костьол (1761-65), церква Покрови Пресвятої Богородиці (1764).

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.