Тернополяни готують екзотичні страви та смакують ними навіть вдома

Мандрівки за кордон, кулінарні програми, що розкривають секрети приготування екзотичних страв, заморські продукти, які можна тепер купити у супермаркетах - усе це дає “зелене світло” гурманам. Тож страви з “кучерявими” назвами стають для тернополян звичними та улюбленими. У свята все частіше на столі з'являється японське суші або мексиканський бурітос. Болгарський суп “Таратор” чи арабську пасту “Хумус” уже готують у будні. Причому більшість гурманів дотримується чітких правил у приготуванні екзотів.
Важлива кожна дрібниця
Любить експериментувати зі стравами Тетяна Семусь. Але вона завжди дослухається, як реагує на таке її організм.
- Сім років я не їла м'яса та риби, бо захопилася індійською кухнею, - пригадує дівчина. – У ній багато вегетаріанських страв, розмаїття спецій.
Для кожної страви передбачений свій склад масала – суміші ароматно-смакових приправ.
- Я ліпила пельмені без м'яса. Але друзі, смакуючи, переконували, що відчувають смак м'яса, - посміхається Тетяна. – Треба лише мати необхідні спеції. Але з цим у Тернополі складно.
Дівчина шкодує, що у Тернополі немає закладів для вегетаріанців.
- Для мене важливо, щоб їжа була легкою, але ситною, - пояснює тернополянка. - Не дивно, що мені подобаються суші. Вважаю, що ця їжа - спасіння для шлунку та мозку.
Формує вона гастрономічні вподобання, вивчаючи культуру тієї чи іншої країни, її релігію. Але японською кухнею Тетяна зацікавилася випадково.
- Спочатку я скептично сприйняла розповіді подруги про дивовижний смак суші, - зізнається вона. – А тепер можу проводити навіть майстер-клас із приготування цієї страви.
Тетяна радить дотримуватись чіткої рецептури приготування будь-якої заморської страви. Адже у цій справі важлива кожна дрібниця.
- Не варто нічого адаптувати, заміняти страви нашими відповідниками, - запевняє дівчина. - Одна зайва хвилина на вогні може стати “смертельною” для такої страви.
Звісно, суші тернополянка щодня не їсть. Мовляв, в усьому має бути міра.
- Можна підняти собі настрій якимось екзотом-смаколиком, - продовжує Тетяна. - Але якщо готувати щодня, то проїсться.
Захопився рибою в Італії
Співак Ігор Бердей (55 р.) жив і працював в Італії вісім років. За цей час полюбив рибу. Навчився готувати страви з морепродуктів.
- Рибні страви у мене раніше асоціювалися тільки з хеком, минтаєм і коропом. Їх подавали колись всюди у так звані рибні дні, - пригадує Ігор Бердей. – Я того навіть їсти не міг.
Кілька днів імпресаріо, який супроводжував співака, знайомив його з італійськими стравами.
- Досі добре пам'ятаю ті величезні тарілки із морепродуктами. Я так захопився, що рибу міг їсти у будь-якому вигляді — холодну, гарячу, копчену, - зізнається чоловік. - Можна було спробувати відразу 13 видів морепродуктів, зокрема рачки, молюски, кальмари, мідії...
Рибні смаколики пан Бердей готує для себе і в Тернополі.
- Продукти з наших супермаркетів мають не такий смак, як італійські. Доводиться експериментувати та змінювати інгредієнти, - продовжує співрозмовник.
Серед улюблених страв співака — креветки з грибами у сметані.
- У ресторані я не наважувався запитувати рецепти страв, які мені подобалися, - зізнається чоловік. - Але на телебаченні там - чимало кулінарних програм. Ті рецепти я і записував.
Щоб страва вдалася, треба підібрати “правильні” продукти, наголошує гурман.
- Рибу я купую тільки у спеціалізованих магазинах. Не хочеться платити за лід, - продовжує співрозмовник. - Якщо брати креветки у вакуумній торбинці, то це має бути не "глиба", а цукерочки-горошки.
Є багато чудернацького
Ірина Стасишин за кордоном ніколи не обминає національні смаколики.
- Я залюбки пробую щось екзотичне, - розповідає дівчина. - Але готувати такі страви вдома не люблю. Мені смакує те, що готують носії тієї культури. Ну, неможливо відтворити смак страви, просто змішавши докупи різні продукти.
Через це, припускає вона, відомі ресторани й запрошують кухаря з тієї країни, стравами якої планують пригощати клієнтів.
- Їжа - це культура, звичаї, традиції країни, - продовжує співрозмовниця. – За столом ти наповнюєшся її енергетикою та колоритом. Можна сказати - складне в простому.
Шарм кожної країни — не лише історичні “раритети”, а й національна кухня, вважає вона.
- Я знаю, що мавпячий мозок для в'єтнамців - звична річ. Тайці їдять цвіркунів, тарганів і личинок, - перераховує дівчина. – Але, повірте, з часом азарт до кулінарних експериментів проходить. З'являється ностальгія за звичною та знайомою їжею.
Дівчина любить італійську кухню. Їй до смаку різотто. Воно може бути овочеве, м’ясне, грибне, з морепродуктів, сиром, фруктами.
- Знаю кілька секретів. Так, рис на різотто не повинен розсипатися. Його треба готувати так, щоб він був кремоподібний, - зауважує дівчина. - Сухий рис я обсмажую на олії з маслом, тоді доливаю бульйон і кидаю м'ясо або гриби чи овочі. У кінці доливаю склянку сухого білого вина і помішую, поки випарується алкоголь. До речі, готує різотто не лише у свята, а коли маю настрій і необхідні продукти.
Любить простоту
Чимало екзотичних страв корисні та прості у приготуванні. До прикладу, Олеся Кравчук бавить себе та рідних арабською пастою — хумус. Її вона намащує на хліб, лаваш чи чіпси.
- Ця страва досить популярна в Америці. Відколи повернулася звідти, часто роблю її вдома, - каже дівчина. - Для цього не потрібно чогось надзвичайного — зварити горохове пюре, збити його у блендері з волоськими горіхами, додати лимонний сік, оливкову олію, часник. Не додаю лише кунжутну пасту, бо в Україні її просто не бачила.
Спробувала тернополянка готувати болгарський “Таратор”.
- Я люблю окрошку, тому, коли знайома розповіла про цей холодний суп, я вирішила зробити його мама, - пригадує тернополянка. - Рецепт знайшла в Інтернеті. У кефір кинула подрібнений огірок, розтовкла горіх, часник, додала зелень.
Однак страва не смакувала дівчині. Більше вона готувати її не буде.
- Я люблю прості та нескладні у приготуванні страви. Не люблю витрачати багато часу на кухні, - зізнається дівчина. - Тому вибираю такі смаколики, які не “вбивають” мій час.
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.