Краєзнавець Любомира Бойцун у книзі “Тернопіль у плині літ” пише: "Тут можна було посмакувати філіжанкою чорної чи "білої" кави і дечим міцнішим, закусити смачними м'ясним чи солодким. Навпроти, на другому поверсі, видніється фотосалон: на поштівках про це нагадують особливої конструкції вікна. На першому поверсі тримав крамницю з м'ясними виробами Яримович".
Власне і кав'ярня, і крамниця Яримовича були знищені під час війни, додає краєзнавець Олександр Семенів. Нині фундаменти обох цих будинків - під асфальтом. Після війни ці будинки відновити не вдалося. Будинки, де нині “Галицький торговий дім” та магазин парфумів — були всередні кварталу, а не кутовими. У нинішньому торговому домі діяла гуртівня кави, у будинку навпроти — банк.
Нині продавці магазинів, що діють на вул. Сагайдачного, історії цих будинків зовсім не знають. Кажуть, що просто приходять сюди на роботу. Мовляв, історію можуть знати лише старожили, а їх тут - мало.
Тернополянка Анна Безродна (87 р.) живе у будинку, що на вул. Сагайдачного, 6, з 1945 р. Вона - найстарший мешканець дому.
- Тут колись була військова прокуратура, - розповідає жінка. - Після війни сюди поселили колишніх вояків. Ми обоє з чоловіком були військовими, тому й отримали це житло.
Втім, жінка пам’ятає лише післявоєнну історію свого будинку.
- Після війни у нас на першому поверсі працював рибний магазин, книгарня, також були продовольчі магазини і хлібний, - пригадує пані Безродна. - У будинку навпроти, де нині - торговий дім, після війни було фотоательє... Тепер тут немає де купити буханця хліба. Всі приміщення захопили ресторани та бутіки.
Пані Анна скаржиться, що у її будинку робили капітальний ремонт лише один раз — сорок років тому.
- Там, де зараз моя спальня, впала бомба, тож терміново потрібно було відновлювати перекриття, - додає Анна Безродна. - Тоді нас виселили аж на три роки в інші квартири і зробили ремонти у під'їздах і квартирах. Після цього ніхто нічого не робив. Причому, коли мешканці повернулися, помітили, що деякі якісні матеріали будівельники вкрали. Адже тут було дубове перекриття, печі з дуже якісного кахлю. Ці метаріали замінили на інші — гірші.
Анна Безродна каже, що має ностальгію за колишнім життям у будинку.
- У нас всі сусіди були дружніми, а зараз я навіть не знаю, хто живе навпроти, - каже пенсіонерка. - Усі позачинялися за металевими дверима, ніхто ні з ким не говорить. Лише сваряться зі мною, що я котів годую...
До речі, нещодавно кількох улюбленців жінки отруїли. Хто це зробив – невідомо.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер