У Тернополі презентували книгу «Поштівки давнього Тернополя» (ФОТО. ВІДЕО)

27 вересня у Тернополі презентували книгу «Поштівки давнього Тернополя». Це дев'ята книга серії «Дитинство Тернополя». Перший наклад книги - 300 примірників.

Її упорядник, тернопільський краєзнавець Тарас Циклиняк впродовж 10 років досліджує довоєнний Тернопіль, розповів про те, як створювали книгу і яка загалом мета проєкту.







«Поштівки давнього Тернополя» - це і бажання зробити гарне подарункове видання до 480-річчя Тернополя, і фінансова допомога у створенні пам'ятної меморіальної дошки на будинку Ірини Максимів.

- Книга не завелика і не замаленька, формат 20 на 20 сантиметрів. Вона легенька, незважаючи на свій об’єм, і гарно пахне, - каже Тарас Циклиняк. 

Як розповідає Тарас Циклиняк, до книги увійшло понад 150 давніх поштівок Тернополя. Матеріали до цього збірника на 98% надав Віктор Кияшко, тернополянин і колекціонер, який живе в Празі. Також використано поштівки і світлини з приватних колекцій Юрія Довбуша і самого упорядника Тараса Циклиняка.

Також до книги увійшли 10 графічних робіт Володимира Поворозника із серії «Зникаючий Тернопіль» – це сучасні будинки, частини з яких уже немає.

Вступну статтю про розвиток фотографії у Тернополі написав історик Володимир Мороз. Це дає розуміння того, завдяки кому сьогодні ми можемо бачити, яким був Тернопіль в 20-30, нульових роках минулого століття.

А наприкінці книги є адресна книга 1935-36 рр, тож тут можна знайти інформацію про всіх, хто проживав у довоєнному Тернополі.

Книгу видано за підтримки родин Дігаїв та Маслівців.











За допомогою листівок книга запрошує "прогулятися" п’ятьма маршрутами в різні напрямки від театру. До неї увійшли фотографії найбільш значних, на думку Тараса Циклиняка, споруд Тернополя, які були у ті часи.

- Коли мені надіслали 250-300 поштівок, постало питання як їх впорядкувати, - розповідає Тарас. - Ми взяли план міста 1925 року і «пішли на прогулянку». А гуляли в Тернополі де? На корзо – це 100-метрівка, вулиця Панська (Міцкевича), зараз бульвар Шевченка. З того місця, де зараз театр, я зробив кілька маршрутів: один тягнеться до Надставної церкви, другий – через Грушевського, зачіпаючи Заруддя, Новий Світ, по Крушельницької - до Кошар, де у нас зараз військова частина, третій – йде від театру по Шевченка, Качали, Франка, Коперника, Чорновола, Старий парк і закінчується Руською, четвертий - йде через Шевченка, по Руській, через Старий ринок до ріки Серет, трохи зачіпає Загребелля, і останній маршрут – йде на кладовище. Все, як в житті.

Книгу, як уже зазначалося, цілком присвятили Ірині Максимів, якій пан Тарас повністю завдячує своєму інтересу до Тернополя.

- У першому маршруті читачі знайдуть описи до фото такою ж смачною мовою, якою вона спілкувалася і тішила нас, - розповідає Тарас. - Я вважаю, що це має право на життя, незважаючи на велику кількість полонізмів, німецьких слів, суржика, як завгодно це можна назвати. Але той, хто хоч раз бачив відео з пані Іриною Максимів, той відчує, ніби це вона вас водить цими вулицями.

За 10 років упоряднику книги вдалося назбирати від 3 до 5 тисяч фотографій та поштівок довоєнного Тернополя, які не повторюються. Але до каталогу увійшли лише найякісніші. У ці п'ять маршрутів вдалося вкласти всі ключові об’єкти, якими довоєнний Тернопіль був виразний, каже Тарас.

Кошти від реалізації книги підуть на створення меморіального знаку (дошки) на будинку, де мешкала на Зарудді Ірина Максимів, і на видання останньої книги серії «Дитинство Ірусі Саїк».

- Пані Ірину я записував впродовж шести років, - розповідає Тарас. – Сподіваюся, що так само як мене її розповіді колись спонукали цікавитися Тернополем, це спонукатиме інших цікавитися тим, яке було життя наших предків 100, 200 і більше років тому.

Видати останню книгу серії і встановити меморіальну дошку сподіваються уже наприкінці цієї осені. Скульптор проєкту - Дмитро Мулярчук.









Зараз учасники проєкту визначаються з остаточним ескізом, консультуються з рідними пані Ірини і збирають кошти. Уже вдалося зібрати понад 17 тисяч гривень.

Довідка

Ірина Онуфріївна Максимів (уроджена Саїк, народилася 31 травня 1932 року, у м. Тернопіль, — померла 25 липня 2020, там само) — українська громадська діячка, Праведник народів світу, акторка фільму «Назви своє ім'я», продюсером якого був Стівен Спілберг.

Читайте також Тарас Циклиняк розповів про «Пацанів повоєнних років»
Чому тернополян називали «кавунами»
"Про людей та людисьок": у Тернополі видадуть книги про дитинство міста

“Тернопіль – найкраще місто, щоб його покинути”: Тарас Циклиняк про корінних тернополян та нову книгу
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.