Як наші діти "тринькають" гроші

Питання — давати чи не давати дитині кишенькові гроші, зі скількох років починати це робити — турбує багатьох батьків. І основна складність тут у тому, що батьки виховувалися в інший час, ніж їхні діти. “Поганий дядько автомат...” Якось мій 11-річний син прийшов зі школи і почав розповідати про свої справи. Ніби між іншим сказав: — Мамо, ти знаєш, а Максим з нашого класу сьогодні купив собі велику пляшку солодкої води, цілий пакет цукерок, чіпси. Пригощав усіх... Я зрозуміла: син натякає на те, що йому дають набагато менше кишенькових грошей. Але чи правильно чинять батьки Максима, засумнівалася. Стурбована цим, звернулася до психолога за порадою. — Скільки давати грошей, треба вирішувати індивідуально, — переконана психолог Ірина Калакайло. — Для когось 10 грн — мізер, для інших — величезна сума. Брати до уваги треба й особливості характеру дитини. Біда в тому, що саме гроші можуть ускладнити ситуацію. Діти іноді починають платити іншим за якісь послуги, за захист. Я намагаюся завжди пояснити синові, звідки у мене беруться гроші. Виявляється, що так і треба робити. — Банкомати дуже шкодять, — стверджує психолог, — бо малечі здається, що мама підходить до автомата і той дає їй гроші. А коли вона каже, що грошей нема, то “поганий дядько автомат” не хоче їй дати. Діти не розуміють, що гроші — це плата за працю. Порада. Не завадить знати, скільки точно грошей зберігається вдома, особливо, якщо у родині росте підліток. Це не свідчить про те, що ви доньці чи сину не довіряєте. Просто дитина, шукаючи своє місце в компанії однолітків, може наробити дурниць. І не тому, що вона погано вихована, її можуть легко вмовити. “Давайте менше, ніж хочуть...” Проблема грошей турбує не тільки мене. Одна з наших колег зізналася, що “воювала” із донькою кілька місяців: гроші, котрі давали дівчинці на сніданки і обіди та на кишенькові потреби, дитина відразу витрачала на різні дрібнички. — Дівчинка просто не вміє розпоряджатися грошима. Як тільки у неї є якась сума, вона відразу поспішає її витратити. А на що? Звичайно, яскраві обгортки дуже приваблюють. Ось тому дехто радить починати давати гроші ще з 7-8 років, — коментує психолог. — Спочатку — невеликі суми, аби просто побачити, що дитина буде з ними робити. Якщо вас щось стривожить, у такому віці виправити помилку буде набагато легше, ніж у 13-15 років. Щоправда, є одне побажання: треба давати грошей менше, ніж дитина хоче, і не більше, ніж це вкрай їй необхідно. Щоб вона навчилася вирішувати, на що краще їх витратити, а яку покупку варто відкласти. Порада. Дитина має знати, скільки грошей є у сімейному бюджеті. Вона повинна брати участь в обговоренні витрат (купівля речей, сплата за комунпослуги і т. ін.). Тоді дитина чітко уявлятиме, що є притік і відтік грошей, та не завжди є можливість щось їй купити. Особливо це стосується сімей, де двоє і більше дітей. Усе треба пояснювати, кожну ситуацію обговорювати. Наприклад, дивитеся телевізор — у фільмі дитина бере без дозволу гроші чи витрачає їх нераціонально. Поговоріть про це із сином чи донькою, запитайте, як вчинили б вони. “І за “добридень” доведеться платити...” У моєї сусідки Світлани проблема виявилася ще складнішою. Жінка працює в магазині, весь день на ногах. Якось, прийшовши додому, жінка попросила: “Славчику, помий посуд. Я така втомлена”. Відповідь сина її просто ошелешила: “Я у магазині бачив таку класну машинку! Дасиш гроші на неї — митиму тарілки до кінця тижня”. Світлана зізналася, що після цього навіть не знала, що їй робити. Просто мовчки пішла на кухню. — Поясніть дитині, що є речі, за які не платять. У мене була знайома, яка дуже мудро вчинила, коли донька відмовилася мити посуд. Уся родина погодилася підіграти, і мати сказала, що немитий посуд будуть викидати. Коли не залишилося жодної тарілки, ложки, виделки, доньку переконувати вже не треба було, — розповідає пані Ірина. Зрештою, якщо ви платитимете дитині за кожен добрий вчинок, може дійти до того, що за “добридень” теж доведеться платити. Також не треба давати грошей за оцінки, стверджує психолог, інакше це буде не навчання, а заробляння. Іноді діти починають випрошувати позитивні оцінки. Краще зробити подарунок у кінці певного періоду — за результатом. Порада. Погано, і коли дитина має суму занадто велику та не розуміє її справжньої вартості, і коли почувається бідною у оточенні однолітків. Тоді з’являються комплекси. Випрошувати у батьків теж не дуже зручно. Можна домовитися про альтернативний варіант. Скажімо, оплачувати те, що сприяє розвитку дитини (курси, заняття) і обумовити, що на це йдуть кошти з “кишенькового фонду”. А можна почати збирати гроші у “копілку”. “Не вирішуйте за дитину...” Донька моєї подруги Оксани, вчительки однієї з тернопільських шкіл, — одноліток мого сина. Коли я розповіла їй про свої проблеми, вона теж згадала прикру ситуацію, пов’язану з грішми. Якось Оксана помітила в доньки кілька нових ручок і запитала: “Вони ж недешеві. Де ти взяла гроші?” “Коли ми ходили до бабусі, вона поклала мені у кишеню 5 гривень і сказала витратити на те, що захочу”, — відповіла Ольга. — Небезпечний момент — коли дітям дають гроші інші родичі, — каже психолог. — Поговоріть із дорослими про це, щоб пізніше не було конфліктів між “добрими бабусями” (бо вони дають гроші) і “поганими батьками” (бо вони контролюють витрати дитини). Попередьте родичів про підводні камені таких їхніх вчинків. Дитина думатиме: якщо бабуся грошей не дала, то похід до неї був невдалим. Порада. Якщо ви пообіцяли давати певну суму, то не зменшуйте її і в жодному разі не забирайте гроші назад. А дітям треба дати зрозуміти, що гроші на кишенькові потреби шантажем не здобудеш. Однак не вирішуйте, на що дитина має витрачати свої гроші. Вона має сама робити вибір. Подаровані гроші — окрема категорія, вони належать дитині. І зменшувати суму кишенькових через це не варто. “Хочеться щось купити самому...” Сашко, 11 років: — Мені мама дає щодня різну суму грошей — коли гривню, коли більше. Часом і 5 гривень дасть, якщо має. Тоді я купую щось поїсти. Іноді в школі збирають копійки на клас чи школу, то я здаю. А якщо хочу щось собі купити, то на це треба попросити гроші окремо. Наприклад, я збираю журнали “Знания и мир”. Мама кожного місяця ще платить 25 гривень за комп’ютерні курси. Ми домовилися, якщо оцінки будуть хороші — не нижче 8 балів — я буду туди ходити, а як “з’їду” у навчанні — грошей більше не дасть. Буває, не завжди обідаю в школі, бо хочу витратити гроші на щось інше. Так, купив собі диск з новими іграми до комп’ютера. Правда, мама все одно дізнається про мої покупки, але це — потім, тижнів через два. Може папірець від жувачок побачити чи цукерка якась залишиться. Деколи мама дає 10 гривень або більше, щоб я щось купив у магазині. Здачу не вимагає приносити — цих грошей вистачить мені на кілька днів. Але якщо я потрачу все відразу на якісь дрібнички — ручки, комікси — то може бути велика сварка. Я розумію, що роблю не зовсім правильно.., але часом так хочеться щось купити самому! “Зібрала 30 гривень...” Аліна, 9 років: — Щоб раз на місяць виділяли якусь суму і казали, що це — твоє, не буває. Переважно дають копійки. Якщо треба до школи зошити, книжки — мені на це гроші дають окремо. І не тільки мама. Тато, бабуся, дідусь — теж. Правда, вони часто віддають гроші для мене мамі, щоб вона купила те, чого мені найбільше треба. А ще часом щось купують у подарунок за хороші оцінки чи якесь досягнення. Велику суму я можу хіба зібрати в “копілку”. Якось наскладала 30 гривень і одного дня розтринькала все на дрібнички — перстень, шпильки до волосся, ручку, брелок. А ще ходила з татом у піцерію. Звичайно, вдома є що їсти, але мені подобається кудись ходити, хоча мама цього чомусь не розуміє. Якби мені щомісяця батьки давали гривень 30, було б добре. У нас в класі є діти, яким вдома дають і більше. Мені подобається витрачати гроші, бо тоді можна самому розпорядитись своїми грошима. Наші висновки 1. З того моменту, коли дитина захоче мати свої гроші, — вони повинні у неї бути. 2. Не треба підміняти усвідомлення необхідності деяких дій прагненням отримувати гроші. 3. Грошей повинно бути менше, ніж хочеться, але більше, як життєво необхідно. 4. З думкою людини, хоч і поки що маленької, потрібно рахуватись. 5. Дитина не повинна відчувати себе обділеною у порівнянні зі своїми друзями. 6. Незалежні доходи дитини мають належати тільки їй. 7. Штрафи за погане навчання чи поведінку недопустимі. 8. Не можна спочатку давати дитині грошей, а потім їх забирати. 9. Чим старшою є дитина, тим більше їй потрібно коштів. 10. Якщо хочемо виховати самостійну, розумну, думаючу людину, то не можна позбавляти її можливості бути такою з раннього дитинства.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.