На місці «Білого дому» був холерний цвинтар, на місці міськради – розкішний парк

Екскурсія про Тернопіль XVIII століття викликала ажіотаж серед тернополян. Перехожі приєднувалися до групи до дорозі

Що ж розповіла тернополянам екскурсовод Оксана Ленчук? Історій було дуже багато. У нашій статті ми вибрали декілька цікавих моментів, про які більшість з вас почує вперше. 

Білих плям багато

- Якщо згадати XVIII століття, уявляємо жабо, кольоровий камзол, туфлі з пряжками, сукні з декольте і меблі в стилі Людовіка XVI, - каже екскурсовод. - Ми знаємо про Європу, але ми дуже мало знаємо про наш Тернопіль і наші околиці.

На початку XVIII ст вже татари не нападали, але легше від того не стало, продовжує Оксана Ленчук. У 1675 місто було знищене повністю, його потрібно було відновлювати. На початку століття мандрівник Юнг пише про Тернопіль: «Невелике містечко, обнесене стінами і дуже гарно впорядковане». Це означає, що ці всі вулиці та будинки мали свої місце. Більше нічого Юнг не написав, хоча про інші міста він писав трохи більше. Це означає, що наше місто його не вразило. На той момент Тернопіль належав польській королеві Марії-Каземирі Собеській. Вона жила у Франції, а її управителі керували тут. І все би було добре, якби не почалася північна війна і знову напади на місто. 

Потім починаються поділи Польщі, розповідає екскурсовод. І цей період був дуже складний для міста. Після смерті Марії Казимири місто переходить до її сина Костянтина Собеського. Згодом королевич продає місто одній дамі, яка на той час відійшла від інтриг та політики, але ногою могла відкрити двері в будь-який кабінет і навіть до короля.  Завдяки їй у Тернополя з’явився привілей – ярмарки на день літньої Анни. Ця пані недовго правила  містом, її донька продає Тернопіль королевичу Якубу Собеському. А потім починається епоха Потоцьких. Нажаль, XVIII століття має дуже багато білих плям, зауважує екскурсовод.

Місто косили епідемії

- Включаємо машину часу і ми з вами у XVIII столітті, десь у 1760 році у Тернополі. Чи бачили б ми ці будинки? Ні. Тут би тягнувся вал, і трохи далі рів, – каже екскурсовод. - А там, де зараз драмтеатр було джерело та криниця, пізніше звана криницею святої Теклі. Збоку театру у 1780 році був військовий шпиталь. Після того, як ми відійшли до австрійської імперії, там з’явилися казарми і місто починає змінюватися.

Там, де зараз стоїться пам’ятник Ярославу Стецьку, було Старозбаразьке передмістя. А якщо б ми з вами опинилися біля приміщення Нацбанку у XVIII столітті, картинка була б зовсім інша, зауважує пані Оксана. Трохи вище, де зараз міськрада, була перша пошта.

- А що було на місці обладміністрації? - запитує екскурсовод і розповідає історію. – Я маленькою, дуже дивувалася, коли моя сусідка, постарша пані з тернопільським корінням, дивлячись на збудований «білий дім» говорила: «От холєрники». Я не розуміла, чому вона так каже, я думала, що вона лаялася. А виявляється, зовсім ні. Тому що у XVIII в Тернополі було кілька епідемій холери і дві страшні епідемії чуми. І на цьому місці якраз був холерний цвинтар. Тут була огорожа, фігура святого Яна Непомуцена – покровителя сповіді.

У 1738 році в Тернополі був сильний землетрус. А через п'ять років на небі з‘явилася комета, додає пані Оксана.

- Для людей того часу комета була щось жахливе. Ще через п'ять років у місті сарана. Є згадки, що сарани було на півліктя. Голод почався, було дуже важко. Потім почалися всі захворювання – їх називалися морова зараза. Тому той цвинтар за межами міста був дуже актуальний. Та поступово забували, що тут був цвинтар, все забудувалося…

Як лаялися тернополяни

Ще один цікавий факт про Тернопіль: перше місце, де руйнуються вали і рови було з боку, де зараз бульвар Шевченка. Чому? Бо там було Старозбаразьке, Смиковецьке передмістя, дорога на Гаї.

- І знаєте, яка на той час була найбільша лайка в Тернополі? Дітям так можна лаятися. «Ану йди ти до Смиковець», - розповідає Оксана Ленчук. - Такою лайкою користувалися у XVIII, XIX століттях і навіть до першої світової війни. Було ще далі: «Йди на Манюки». Це село в сторону Залісців, сховане в лісі, знайти було дуже важко. А коли прийшли австрійці знаєте, як почали лаятися? «Шляк би тебе трафив». Це вже з німецької мови.

Екскурсії: що, де, скільки

Інформацію про екскурсій містом, на оглядовий майданчик та у музей-крипту Архикатедри можна отримати безпосередньо у «Туристично-інформаційному центрі» за адресою: м. Тернопіль, вул. Грушевського, 2. Або за номером телефону центру: 098-052-07-20. Також стежте за оновленнями сторінки ТІЦ у «Фейсбук».

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у Google