На пляж — голяка

Знайомство із нудистським пляжем у тернополянки Вікторії та її подруги-полячки відбулося в Іспанії, на узбережжі Коста-Брава. Курорт Лорет де Мар, на якому відпочивали дівчата, був компактним і затишним, з розкішною бухтою, чистими пляжами та духмяними столітніми соснами.
Вздовж прогулянкових алей росли високі пальми, олеандри та рівненькі кущі. Пишно цвіли агави та юки, посеред вулиць стояли квіткові горщики та клумби.
Наче рай на землі! — ділиться враженнями дівчина. – З готелю до пляжу було рукою подати – якихось 10 кроків. Зате спускатися доводилось із височезних сходів.
“За скелю кортить, та й усе!”
Хоч прибережна смуга з дрібною, наче просіяною крізь сито, галькою простягалася на сотні кілометрів, більшість туристів з пляжних бунгало й готелів відпочивали на одному клаптикові пляжу. Вода у цій частині острова була спокійною, наче у склянці, і настільки прозорою, що на дні виднілися малі та великі перламутрові рибки. Із традиційних “морських” розваг на пляжі були яхти, парашути, надувні “акули” і “банани”. Крім того, невеликі сніжно-білі теплоходи.
На шляху до іншої частини пляжу була перепона: невисока, але грізна скеля. Дістатися туди було проблематично, та що нам, молодим і незаміжнім? Кортить, та й усе! — розповідає дівчина.
У готелі Вікторія з подругою познайомились з молодими москвичками. З'ясувалося, що ті уже два роки поспіль засмагають в Коста-Браві і знають узбережжя як свої п'ять пальців.
Якось, збираючись на пляж, росіянки запропонували приєднатися до них. Дівчата були дуже товариські, тому такій компанії ми тільки зраділи, — продовжує тернополянка.
На подив українок, уже “освоєний” туристами клаптик пляжу їхні нові знайомі-москвички минули. Попрямували далі, аж за скелю.
“Ви не дивуйтеся, бо пляж трохи незвичайний. З туристів — переважно німці...”, — обмовилась одна із росіянок. Ці слова ми чомусь пропустили повз вуха. “Ну що такого може бути з пляжем? Напевно, не доглянутий, а дикий, для місцевих” — перше, що спало на думку, — пригадує Віка. — А не тут-то було! Обминувши скелю, ми побачили, куди прийшли...
І ходять тут, як мати народила
Групки оголених і напівоголених людей абсолютно природно відпочивали на узбережжі Середземного моря: приймали сонячні ванни, хлюпалися у воді, навіть грали в пляжний волейбол. Серед дорослих були й діти. Ніхто нікого не соромився і не показував пальцем, наче дикун.
“Оце так треба, пляж нудистський! І ходять тут, як мати народила!” — крутилося безперестанку в голові. Я ледь не згоріла на місці від сорому, однак дітися було нікуди, — сміється дівчина. — Ми опинилась перед вибором: або іти вперед, або накивати звідти п'ятами. Цікавість перемогла.
Подруга Вікторії була шокована не менше і, як розповідала потім, почувалася незручно — це ж треба, така несподіванка! Тим часом росіянки уже встигли повністю роздягтися і влаштуватися на піску недалеко від двох симпатичних іспанців у костюмах Адама. Москвички “муркотіли” від задоволення і казали, що така засмага їм “у кайф”.
Глянувши на сусідів, я пригадала анекдот: “— Дівчино, а ви знаєте, що мені треба? — Та бачу...” і ледь не приснула зі сміху, — зізналася тернополянка. — Порадившись, ми з подругою вирішили не вести себе, наче інопланетяни, і трохи позасмагати... топлес — зняли ліфчики і плюхнулися якнайшвидше на живіт. Так пролежали хвилин десять — не більше.
Нещадне сонце стало припікати, і дівчата пішли до води.
Ми “застрягли” у морі надовго. А коли вийшли, то сказали, що спеклися, розпрощалися з москвичками і повернулися на звичайний “текстильний” пляж. Вражень для одного дня і так було достатньо, — каже Вікторія. — Потім з'ясувалося, що й самі “текстильники” не проти підглядати за “топлесом”. Зі спеціального майданчика з залізними поручнями відкривалась панорама нудистського пляжу. Одного чоловіка настільки захопило “видовище”, що він ледь не зірвався вниз зі скелі.
З тих пір, відпочиваючи на зарубіжних курортах, тернополянка по декілька разів перепитує місцевих: “А що то за пляж?..”
“Звичайний пляж – не моє”
Натомість тернополянин Денис давно забув про відпочинок на “текстильних” пляжах. Каже, що любить повністю “зливатися з природою”, чого одягнутим зробити неможливо. Для цього їздить у Крим, Хорватію та Болгарію.
Натуристи не збоченці. До того ж значно терпиміші за “текстильників”, — ділиться спостереженнями чоловік. — Той, хто не хоче роздягатися, може залишатися на пляжі у купальнику. На нього не будуть озиратися, не стануть тикати пальцем, глузувати чи висловлювати вголос незадоволення. Роздягатися чи ні — це особиста справа кожної людини.
Перший похід на пляж для нудистів став для Дениса справжнім потрясінням.
Раніше я не уявляв, наскільки легко і комфортно, коли ти без плавок. Якби не Коктебель і тамтешня атмосфера, не знаю, чи наважився б на це взагалі! — зізнається, посміхаючись, тернополянин. — Спочатку, звісно ж, були комплекси і крутилася нав'язлива думка: “Ну як я з'явлюся на публіці в голому вигляді? Та це ж верх непристойності.” Потроху друг мене переконав. Сказав: “Нічого такого у цьому немає. Ти спробуй, а там буде видно...”
Для “голої практики” чоловіки обрали пляж у районі Лисої Бухти, який за розмірами може позмагатись з європейськими.
Зробити половину справи, тобто роздягтися привселюдно, виявилось дуже просто. Я полежав, перевернувся. Після того наважився встати, — пригадує чоловік. — Від “голого” пейзажу навкруги хотілося заритись головою у пісок. Не викликало це й еротичних фантазій.
Але вже після першого сеансу у воді молодому нудисту-початківцю стало легше. А всі комплекси — надумані і справжні — полетіли “кудись у трубу”.
На звичайний пляж мене тепер і шнурком не затягнеш, — сміється чоловік. — Нудизм —для мене — спосіб відпочинку, стиль життя. Хоча і моя дівчина, і більшість знайомих таких переконань не поділяють.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.