Район, як є: Монастириська, яких ви не знали. Чи варто сюди їхати? (ВІДЕО)

У Монастириськах проживають всього шість тисяч жителів, містечко дуже компактне.

А ще воно славиться своєю історичною минувшиною та переселеним народом – лемками, які вважають його неофіційною столицею Лемківщини.

Далі від першої особи. 

Друзі, мене звати Федір Восінський, я розпочав свою мандрівку в п’ятницю, 23 квітня о 12 годині Розповідаю про все, що побачив і кого зустрів.

Як дістатися

З Тернополя до міста ви можете дістатися автобусом, що прямує в Івано-Франківськ, адже Монастириська і знаходяться на півдорозі до цього обласного центру. Автобуси курсують кожні півтори-дві години.

Вартість квитка – 70-80 гривень.

Щоб добратися до Монастириськ, я скористався Blablacar. Дорога обійшлася у 65 гривень. Зі мною їхали ще три пасажири.

Зазначу, що всі, крім водія були у масках.

Час поїздки – півтори години. До слова, шлях непростий, адже наша дорога після Теребовлі була в ямах, подекуди ми їхали вузькими вуличками невеликих сіл, встеленими кам’янистою бруківкою. Водію я не заздрив. 

Місто з автостанцією і без залізниці

Вийшов біля музею «Лемківської культури». Дуже хотів його відвідати і раджу вам. Запевняю, ви дізнаєтеся та побачите багато нового про гордий та віруючий народ – лемків, яких переселили з терен Польщі та Чехословаччини ще у 40-их роках.

А детальніше про них ви можете дізнатися в матеріалі:

Народ, вирваний з коренем: як живуть лемки в Монастириськах. Репортаж з музею унікальних речей (ВІДЕО)

Менше, ніж за сто метрів від музею, розташована автостанція. Вона невелика, та, гадаю, на шеститисячне містечко її цілком вистачає.











Питання лише щодо її вигляду та території, на якій вона розташована. Асфальт весь в ямах, а в них – вода. І в цьому випадку проблема навіть не в естетиці, а в тому, що до зупинок прибувають автобуси і, наприклад, стареньким людям важко було б сісти у транспорт у дощову погоду, не вступивши у глибоку калюжу.







Автостанція представляє собою однотипну будівлю, невелику за площею, вигляд якої, напевно, не змінювався ще з часу, коли її спорудили. До того ж, скляний фасад автостанції, можливо, і виглядає гарно, та взимку у холодну погоду там навряд чи тепло.

Туалет ні на автостанції, ні біля неї знайти не вдалося. А увійшовши всередину, працівниць там я не побачив. Можливо, вони кудись відійшли.

Залізничної станції в місті немає. Хоча, як вдалося мені знайти в історичній довідці, до Другої Світової війни вона була і мала стратегічне значення.

Маленьке місто з малою зарплатнею

Як я говорив, Монастириська є невеликим містечком, яке можна обійти орієнтовно за годину. Тут немає великих дев’ятиповерхових будинків, лише п’ятиповерхівки, яких не більше десяти. Решта – приватні будинки. 

До слова, місцеві слідкують за своїм обійстям і прибудинковими територіями. Чи не біля кожного будинку зустрічав доглянутий і чистий газон чи акуратний город.

Є і чимало приватних будинків, у яких вже давно ніхто не живе. Прибудинкова територія деяких з них просто встелена сміттям. 

Місцеві, яких зустрічав дорогою, охоче спілкувалися зі мною, ще здалека вгледівши у моїх руках камеру. Згадали і за інфраструктуру.









– Знаєте, доріг немає, а нам все обіцяють. Кажуть, що цього року зроблять. А щодо інфраструктури, то ніби всього вистачає. Не вистачає лиш людей, бо вони їдуть звідси в пошуках кращої роботи, – розповів перехожий пан Орест.

Я пошукав у інтернеті, скільки ж в середньому заробляють тут. І виявилося, що в колишньому Монастириському районі одна з найнижчих зарплат. Так, під кінець 2020 року в цьому районі в середньому жителі заробляли 9 301 гривню. Менше лиш в колишніх Бережанському та Борщівському районах. Але це лишень статистика. На практиці і цього може не бути. 

Сміття та бруд в Монастириськах

Є в Голлівуді фільм, що став, напевно, класикою. Називається «Страх і огида в Лас-Вегасі». Це кінострічка з елементами комедії.

Ідучи вузькими вуличками на околицях міста Монастириська, видовище нагадало мені цей фільм. Комедії мало. Жах про екологічну катастрофу, який може стати реальністю. І назва цього фільму красномовна – «Сміття та бруд в Монастириськах».







Прямуючи до місцевого ринку (а я був у місті в п’ятницю, саме в базарний день) від автостанції, можна розгледіти річечку з мутною зеленою водою та великою кількістю сміття і декілька містків через неї.

Наближаючись до ринку, бачив все більше і більше сміття. А справжнім апогеєм стало місце, де розташований ринок. Його територія після базарного дня просто встелена наступним: пакети, пляшки, органічні відходи.















Місцеві пояснили, що таке видовище бачать кожного разу після завершення базарного дня – щовівторка та щоп’ятниці. Але вони до цього звикли і заспокоїли, що сміття прибирають спецтехнікою.

Забігаючи наперед скажу, що питання забрудненості річки я піднімав і під час розмови з міським головою Монастириської ОТГ Андрієм Старухом. Відеоінтерв’ю з ним очікуйте вже скоро на сайті "20 хвилин".

Яка інфраструктура

На шість тисяч населення в місті є одна школа, дитячий садочок, пожежна частина, лікарня, парк та навіть стадіон. Але про це пізніше.

На початок про дороги і тротуари, адже дістатися до школи чи лікарні без них було б проблематично.







У центральній частині міста дороги є. Вони в чудовому стані, як і тротуар. Та що далі ви будете відходити від центру, то гірший стан доріг та тротуарів.

Школа та дитячий садок в гарному стані. Як розповіли місцеві, дитячий садок торік оновили, тут перекрили дах.





Лікарня одна і коли в місті був спалах коронавірусу, медики героїчно боролися за життя кожного пацієнта.

Мені вдалося поспілкуватися з одним із лікарів, які рятували пацієнтів від коронавірусу в Монастириськах ще на початку пандемії, коли хвороба була мало досліджена. Лікар надав унікальне відео з лікарні, на якому видно, як саме перших пацієнтів лікують від вірусу.

Про це читайте наступного понеділка, 3 травня, о 20.00.

В Монастириськах є один готель, одразу біля автостанції.

А от в аптеках та магазинах нестачі немає. Їх тут вдосталь. В Центрі аптеки можна зустріти чи не через кожних 10-15 метрів.

У центрі міста є парк. Він невеликий, але в ньому фактично все є. І дитячий майданчик, і безліч лавок, на яких можна присісти, навіть невелике джерельце, на якому літом працює фонтан.

У парку чисто, а от вода у джерелі брудна.

Ще хочу відзначити оригінальну ідею від влади міста, як зекономити на сміттєвих пакетах. Чи не на всіх сміттєвих урнах комунальники розмістили відра. Так, напевно, зручніше збирати сміття. Хоча виглядає це неестетично, деякі відра не просто брудні, а й зламані.







Щодо стадіону, то він далеко не в найкращому стані. За газоном на полі вже давно ніхто не доглядає, воно заростає травою, на якій не видно розмітки.









Тут , як і в Тернополі, також є став, яким місцеві пишаються. Він чистий та гарний. Вздовж нього є лавки та смітники, і тут дійсно приємно проводити вільний час чи просто милуватися заходом сонця.

Федір Восінський, журналіст:

– Готуючись до поїздки в Монастириська я знав небагато про це місто. Лише про став, стару тютюнову фабрику, про яку обов’язково розповім вам у матеріалі про історію міста, а також про те, що саме тут був один із перших спалахів ковіду в Україні.

Хочу поділитися власними враженнями про місто. Його обов’язково варто відвідати. Воно спокійне, навіть попри те, що центральною дорогою постійно курсує транспорт від Тернополя до Івано-Франківська і навпаки. Та все ж, тут є на що подивитися і що знайти для себе, особливо, якщо ви, як і я, любителі історії.

Та є в місті і недоліки, про які я писав вище: дороги, брудна та засмічена річка і мала заробітна плата. Гадаю, це проблеми багатьох міст і не тільки на Тернопільщині.

Чи залишився я задоволеним від поїздки? Так. І раджу вам тут побувати.

Читайте також:

Місто-чертяга або Яким Чортків побачили ми. Розпочинаємо новий проєкт про райони

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.