За кожним учасником був закріплений кінь, якого той мав доглядати, годувати, поїти та навіть розчісувати.
- Коли приїхали в табір, нас чекали уже 20 коней, - розповідає учасниця табору Оксана Яцюк. - Серед тварин були гніді, вороні, солові, руді та ще всілякі. Але усі були дуже красиві. Кожен кінь мав свій характер. Мені дістався з ім’ям Граніт. Потрібно було навчитися розрізняти норовистих, замкнених в собі, спокійних, задирак. А знайшовши підхід до свого коня, ми уже впевнено галопували на них. Цікаво, підходити до тварин з поганим настроєм, негативними емоціями та згорбленою спиною нам забороняли - бо вони відчувають настрій вершника.
Схожий табір пластуни планують провести і наступного року. Його учасниками стають не лише пластуни, а й охочі тернополяни, яким виповнилося 18 років.
- Спочатку важко було уявити, що вийде, якщо поєднати досвідчених пластунів і людей, які ніколи не були в таборах, - розповідає Оксана Яцюк. - Як зреагує молодь на те, що кожен день розписаний похвилинно, а прокидатися потрібно під звук свистка. Також потрібно слухатись і виконувати накази проводу, навіть якщо той, хто віддає накази, на десяток років молодший. Однак все вийшло чудово - учасники були хороші і швидко “втягнулися” у пластовий стиль життя.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 19 від 8 травня 2024
Читати номер