Унікальний музей історії рок-фестивалю, якому вже більш ніж 30 років, можна побачити у польському містечку Яроцин. Нині рок-фестиваль у Яроцині відродився, проте його шанувальники із ностальгією згадують те, що тут було колись.
Під час екскурсії музеєм ми поринули в атмосферу польської рок-музики та побачили багато цікавих автентичних експонатів. Загалом музей надзвичайно інтерактивний – тут все грає, співає, демонструється на великих екранах та фотографіях. Таке враження, що ми потрапили посеред музикантів та молоді на фестивалі.
Місто перевтілювалося
Історія фестивалю тягнеться з 70-х років минулого століття аж до 1994 року. Потім була десятирічна пауза. І в 2004 році фестиваль відновив свою діяльність і триває до нині. Так, якраз 17-18 липня в Яроцині відбувся цьогорічний рок-фестиваль. Цей фестиваль вже ніколи не буде таким, як раніше, розповідає місцева вчителька пані Геновефа, яка пам’ятає це дійство ще від його витоків. Жінка зізнається, що не належить до числа шанувальників рок-музики, але те, що діялось в місті в період фестивалю було просто грандіозним!
- Наше спокійне тихе місто у дні фестивалю просто перевтілювалося! Це був інший Яроцин!- розповідає із захватом у голосі співрозмовниця. - Спершу я навіть боялася неформальної молоді, яка з’їжджалася щоліта на фестиваль, тому на цей період я виїжджала в гості до родичів. Іноді можна було бачити картину, коли приїхали дівчата гарно вбрані, з акуратно причесаним волоссям - і раптом вони все знімають, одягають шкіряний одяг, розтріпують волосся, використовуючи для стійкості воду з цукром. Зовсім інші люди!
Загалом Яроцин асоціюється з рок-фестивалем і тут про нього нагадує все – численні графіті на стінах будинків, сувеніри з символом фестивалю – берцем . До речі, в Яроцині навіть встановили пам’ятник берцю - Glan. Мешканці міста так і кажуть, - "Яроцин = рок-фестиваль".
- Якось я їздила на загально-польську конференцію і там сказала, що я з Яроцина. То всі запитували: "З того Яроцина?! То ми приїдемо до тебе!" – пригадує пані Геновефа.
Люди приносять експонати для музею
На музиці рок-фестивалю виховувалися цілі покоління, розповідає працівниця музею Spichlerz polskiego rocka Агата Пателька.
- Моя бабуся пам'ятає цей фестиваль, - каже вона. - Фест почався в 70-х і тривав аж до 1994 року. Щороку до Яроцина приїжджали десятки тисяч людей. Це вже історія Яроцина, який міцно пов'язаний із рок-музикою.
Агата наголошує, що такої музики, яку виконували на фестивалі, не було де послухати, тому молодь брала з собою касетні магнітофони і все записувала. На фото в музеї можна побачити молодих людей з магнітофонами на плечі. І також на фото є молодь з пляшками молока та булками, - це була їх основна їжа, адже багато грошей вони не мали. На період фестивалю молоді люди жили в наметах.
Дуже багато автентичних експонатів музею зібрали від мешканців Яроцина – шанувальників рок-музики , - старі телевізори, платівки, одяг. Так, тут є і берці, і одяг панків тих часів, і оригінальні афіші фестивалю різних років. Працівники музею постійно збирають нові речі з історії рок-фестивалю, цікаву інформацію, яка ще не була оприлюднена.
- Люди витягували ті телевізори з горищ, - показує Агата телеекрани, на яких зараз транслюються виступи рок-музикантів. - І ось за допомогою такої візуалізації ми показуємо енергію тих молодих людей, які приїжджали на фестиваль.
Співачка подарувала свою сукню
На фотографіях у музеї можна побачити фото багатьох польських рок-гуртів та виконавців, які виступали на рок-фестивалі. Також можна прочитати їхню історію, подивитися фотографії, послухати їхню музику. Серед них – Czerwone Gitary, Niebiesko-czarni, Czerwono-czarni, Чеслав Нємен. Частина експозиції присвячена жінкам- Ада Русович, Кора Яцковська, Аня Ортодокс та інші.
- Ці співачки у штанях, з яскравим макіяжем та коротким волоссям, - показує працівниця музею.
Є в музеї вбрання співачки Ані Ортодокс, в якому вона виступала на рок-фесті. Це сукня в готичному стилі , адже вона виконувала готичний рок.
- Коли вона почула про музей, то дуже хотіла нам це подарувати, - каже Агата Пателька. – Це її сукня, біжутерія, черевики. Аня виступала на фестивалі у 90-і. Це теж були ті часи, коли музикантів недооцінювали. Це трактували як хобі, як щось, що не має нічого спільного із нормальною роботою.
До речі, тексти учасників фестивалю проходили цензуру, в музеї навіть можна побачити безліч печаток, які збереглися в архівах місцевого будинку культури. Саме цими печатками затверджували тексти пісень, які можна виконувати на фестивалі. Проте виконавці не завжди дотримувалися цензури і часто на фестивалі все одно виконували повний текст пісень, адже фестиваль був місцем свободи слова. Там можна було сказати те, про що на той час говорити було заборонено.
№ 40 від 2 жовтня 2024
Читати номер