Ольга Білик: «Наша спільна молитва – як вогонь, що здіймається до неба»

Кожен, хто знає головну матусю спільноти «Матері в молитві» на Тернопільщині, може підтвердити наскільки активною і духовно сильною є ця неординарна жінка. Ольга Білик – мати двох дорослих доньок і бабуся двох онуків. Своєю невтомною працею на благо церкви вона засвідчує, як діє Господь через людину, як віра змінює нас, і які плоди дає спільна молитва матерів.

Коли у 2006 році Ольга Білик стала координатором «Матерів в молитві», в області було лише 23 спільноти. Зі свого боку вона доклала максимум зусиль для того, щоб їх стало понад 300. А ще ця жінка 10 років тому надихнула кількох матерів піти на пішу прощу до Зарваниці. В результаті такі прощі матерів стали традиційними і більш масовими. А про плоди материнських молитов і говорити годі, адже це тисячі чудесних зцілень і навернень.

4 листопада спільнота «Матері в молитві» відсвяткувала своє 15-ліття. Поспілкувавшись із пані Ольгою, мені захотілось поділитися з читачами її історією про те, яким був шлях до Бога і до спільноти у цієї непересічної жінки, яка має особливий дар – надихати інших до молитви.

Жінки запросили до молитви

У 1999 році в Ольги Білик помер чоловік. Тоді їй було 39 років і вона мала двох дітей. В ті часи на роботі зарплату давали продуктами, доводилось виживати. Щоб віднайти душевну рівновагу, жінка часто ходила на молитву в храм Архистратига Михаїла. Одного гарного серпневого дня вона прийшла на Божественну Літургію. Попри сильний біль голови, пані Ольга залишилась після служби на приватну молитву. Виходила з церкви зі сльозами на очах.

• В той час одна дуже побожна пані, яка колись була в підпіллі, покликала мене, – пригадує Ольга Білик. – Я побачила жінок, які стояли біля хреста і молилися. Тоді віднеслася до її запрошення з певним острахом, не знаючи, чому ті жінки збираються біля хреста. Проте  все ж підійшла і побачила, що вони моляться за дітей за перезнятими брошурами. Я стала біля них, помолилася разом і відтоді щосереди ходила на спільну молитву.

Відтоді спільноти не покидала, бо відчула душевний спокій.

• Я зрозуміла, що не я одна в цьому житті чимось обділена, – каже пані Ольга. – Побачила, як люди себе поводять у набагато складніших ситуаціях.

Ініціювала спільноту на парафії

Відтак підійшла до парафіяльного священика храму Івана Богослова отця Івана, розповіла про спільноту, показала книжечку, за якою моляться жінки-матері. Він подивився на брошуру і відклав її. Через кілька місяців, поспішаючи на роботу, пані Ольга зустрілася з отцем Іваном. Він був дуже засмученим, тож вона запитала: «Що сталося?». У відповідь священик попросив її помолитися за його сина.

Лише восени отець Іван підійшов до пані Ольги і запитав, що потрібно зробити, щоб започаткувати таку спільноту. В результаті він запросив жінок-матерів із храму святого Йосафата, де вже діяла така спільнота.

• Я була дуже щаслива, бо вже більше року ходила на молитовні зібрання і знала наскільки важливою є спільна молитва, – пригадує Ольга Білик. – Проте цілковитою несподіванкою для мене стало те, що отець довірив мені вести спільноту на парафії. Відтоді я почала її творити.

Стала координатором

До речі, спільноту матерів започаткував на Тернопіллі отець Володимир Топоровський. Гостюючи у Львові, він познайомився з координатором руху «Матері в молитві» Вірою Чмелик, яка і запропонувала поширити його на Тернопільщину.  Отець Володимир запросив пані Віру в Гайворонку, де й створили першу спільноту, яку очолила Ольга Віцентій. Наступною стала Зарваниця. Завдяки отцю Івану Гуні спільноту створили на парафії святого Йосафата у Тернополі. Слугинями стали Марія Мельник і Марія Містерман. До них приєдналася Ганна Зварич. Ці жінки почали всюди активно їздити й поширювати інформацію про рух «Матері в молитві».

У 2006 році отець Іван Гуня зібрав жінок у Зарваниці на реколекційні науки. Так сталося, що Ольга Білик поселилась в одній кімнаті з координатором спільноти по всій Україні Вірою Чмелик.

• Це була п’ятниця, 4 листопада, наступного дня ми мали науки, пройшли Хресну Дорогу, – пригадує Ольга Білик. – А в неділю випав сніг. Після Служби Божої я сіла на останню лавку, слухаючи настанови отця Івана Гуні. Під кінець він повідомив, що треба обрати нового координатора спільноти на Тернопільщині, а тоді взяв у руки ікону Матері Божої Зарваницької і назвав моє прізвище та ім’я. Я розплакалася. А отець додав: «Не я благословляю, а Богородиця».

Після отця Івана Гуні духівником спільноти «Матері в молитві» був о. Андрій Романків, а з 2009 р. – о. Василь Чамарник.

Організувала пішу прощу матерів

У 2007 році пані Ольга вирішила організувати пішу прощу матерів до Зарваниці. У цьому починанні її дуже підтримала  і надихнула слугиня храму Всіх святих українського народу Марія Мацола. Порадившись із отцем Дмитром Квичем, таки зважилася на прощу.

– Тоді до Катедри прийшло сім жінок і після Літургії ми вирушили до Зарваниці, – пригадує координатор. – Йшли на Струсів, там переночували в одної жінки. Наступного дня до нас приєднався отець. Після прощі ми відчули надзвичайне піднесення, тому почали про це розказувати іншим. Наступного року на прощу прийшло вже більше жінок. Цього року була десята ювілейна піша проща матерів, на яку зібралося кілька тисяч жінок. Коли я стала координатором, було 23 спільноти, а зараз понад 300. Є спільноти, які занепали. З цього приводу можу сказати лише одне, де працюють парафіяльні священики, там спільноти живуть і розвиваються. Але є такі спільноти, що на деякий час завмерли, а потім знову відродилися і це мене дуже тішить.

Вимолила дар материнства для доньки

За роки існування руху «Матері в молитві» на Тернопільщині сталося багато чудодійних зцілень і навернень. Таким чином жінки отримують відповідь від Бога у нагороду за свої ревні молитви і служіння.

• Як Господь діє в нашому житті, скажу по собі, – додає пані Ольга. – В першу чергу я пізнала Бога. Коли помер мій чоловік, до мене приходили колеги по роботі, нібито для того, щоб підтримати, а насправді, щоб затягнути в ту чи іншу секту. Мені було комфортно, бо я мала полеміку. Тоді я не зважала на те, що вони мені толкують Святе Письмо на свій лад. Одного  разу, коли мої доньки повернулися додому і застали мене в такій компанії, старша набралася сміливості і випровадила тих людей. Відтоді я почала ходити до церкви святого Михаїла і просити Бога наставити мене на правильний шлях. Я йому дякую за це, за своїх дітей, за двох онуків.

Першого внука назвали Давидом. Коли щаслива бабуся прийшла до церкви і поділилася цією радістю з іншими жінками, ті сказали, що таке ім’я пані Ольга вимолила завдяки пісні «Коли Святий Дух осіняє мене, тоді я молюсь, як Давид». Чимало учасниць спільноти завдяки своїм молитвам випросили в Бога дар материнства для себе та своїх рідних.

• Я прошу цього дару для своєї старшої дочки і маю тверду віру в те, що моя молитва буде вислухана, – стверджує жінка. – Після того, як я вимолила собі доброго зятя – чоловіка молодшої дочки, зрозуміла, що не треба Богові багато говорити, а лише думкою щиро звернутися до нього і Господь дасть те, що тобі треба. Тепер я маю сина, який допомагає мені у всьому.

Спільна молитва творить дива

Ще одним красномовним свідченням вислуханої молитви став випадок із однією вагітною жінкою, в якої виявили рак молочної залози. Вона молилася разом зі спільнотою. Попри те, що грудь її видалили, вона народила здорову дитину, вигодувала її одною груддю і втішається своїм материнством.

Інше чудо сталося під час прощі. До пані Ольги підбіг зять і повідомив, що в його співробітниці син ненавмисно проковтнув кнопку, яка застрягла йому у трахеї. Всі прочанки почали молитися за цю дитину. У той час хлопчика привезли в обласну лікарню і почали готувати до операції. На щастя, саме в цей день із Києва прибув лікар, який мав оперувати іншу дитину. Він оглянув хлопця і без жодних операцій зумів витягнути кнопку з трахеї.

• І це лише маленька частинка тих свідчень, які відбуваються завдяки материнській молитві, – підсумовує Ольга Білик. – Я завжди кажу: Господи, нехай на все буде воля твоя. Наша спільна молитва – як вогонь, що здіймається до неба. Бо молитва кожної з нас, як іскорка, а тут палає ціле багаття. Особливу силу додають подячні молитви. Вони забирають втому і негатив.

Довідка

Рух «Матері в молитві» України – це групи матерів, які регулярно збираються для спільної молитви з благословення Патріарха та зокрема кожного правлячого єпископа УГКЦ для своєї єпархії. Ці спільноти зорганізовані в єпархіальні і національну спільноту. Кожна спільнота утворюється з благословення пароха. Основою сили руху «Матері в молитві» є щоденна молитва заступництва і підтримки її членкинь. Для досягнення цієї цілі кожен бере на себе зобов’язання перед спільнотою: щоденно молитися за спільноту, надавати спільноті практичну допомогу, відповідно до своїх можливостей і того, до чого покликав його Господь, брати участь у спільних зустрічах для молитви і дружнього спілкування.

2 листопада 2002 року з благословення Владики Михаїла Сабриги засновано рух «Матері в молитві» у селах Гайворонка і Зарваниця Теребовлянського району отцем-парохом Володимиром Топоровським. У 2003 р. рух поширився парафіями м. Тернополя отцем Іваном Гунею. Із 2006 р. координатором спільноти на Тернопільщині є Ольга Білик.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.