Переселенець із Криму відкрив у Тернополі успішний бізнес

Віктору Королю 31 рік. У Тернополі він осів буквально декілька місяців тому, хоча Крим покинув уже давно – з моменту окупації. За цей час де тільки не бував – і в Маріуполі, де працює вчителем його батько, і в Києві у друзів, і в Острозі у родичів, і у Львові у дівчини, і цілих 13 місяців у лавах Збройних Сил України, куди пішов добровольцем. Однак все ж зупинив свій вибір на Тернополі.

– Я обирав між Львовом, Луцьком і Тернополем. Але Тернопіль мені дуже комфортний для життя. Мабуть, у моєму житті настав такий період, коли мені хочеться жити спокійним життям, і це місто – ідеальне для того, – пояснює Віктор Король. – Та й тут є друзі і колеги-бізнесмени, які допомагали з клієнтами і зробили можливим зручний старт для бізнесу.

Тернопіль для Віктора – нечуже місто. Він тут навчався протягом двох років у технічному університеті, аж доки не перевівся до Луцька. Причина проста – тут не було бажаної спеціальності. У Луцьку ж закінчив університет за спеціальністю «інженер-матеріалознавець» і використовує ці знання у своїй роботі постійно.

Виготовленням корпусних меблів займався, ще коли жив у Криму. Мав невеликий цех, де працював він, дизайнер і кілька робітників. Оскільки бізнес був невеликим і про великі заробітки годі було й говорити, то багато що робив сам. І маркетинг, і набір персоналу, і робота з рекламою, і розробка дизайну, і збір та проектування меблів – немає в цій галузі того, чим Віктору не доводилось займатись.

А потім почались сумнозвісні події, і чоловік прийняв рішення залишити окуповану територію. Не всі поставились із розумінням до цього рішення.

– Ті друзі, які справді друзі, мене розуміли, – каже Віктор. – Хоча, власне, вони вирішили пристосуватись до нових обставин, а не міняти своє життя кардинально. З матір’ю я ж не розмовляв протягом восьми місяців, бо вона зайняла проросійську позицію. Але потім привітав з днем народження, і зараз ми вже спілкуємось. Обережно, оминаючи політичні теми, але таки зв’язок тримаємо. Батько ж виїхав до Маріуполя, бо він завжди був за Україну. Раніше він навіть організовував поїздки студентів із Криму на Різдво до Львова, аби бачили українські традиції.

І хоча Віктор не осів одразу на одному місці, та й можливостей для відкриття власного бізнесу не мав, однак справу свою не полишав ніколи.

– Я навіть тоді, коли служив у ЗСУ, виконував невеликі замовлення, – усміхається Віктор. – Невеликі – це, наприклад, шафа-купе, бо її можна скласти за два дні. Я звик працювати у різних умовах і в стислі терміни також. Був випадок, коли кухню виготовив за добу. Так, про сон мови не йшло. Але це було замовлення для одного пансіонату, який мав ось-ось відкритись, і мені треба було працювати дуже швидко.

У налагодженні бізнесу на новому місці Віктор не бачить великої проблеми. Каже, що це справа, яку він вміє робити і любить, а тому проблем не повинно бути. З клієнтами наразі допомагають друзі та знайомі. Далі – сподівання на сарафанне радіо та рекламу. Працює Віктор сам, але вже має конкретні плани на розширення бізнесу. Пригледів вже й гаражне приміщення для відкриття цеху, налагодив роботу з постачальниками матеріалів та фурнітури.

– Співпрацюю з гуртовнями “Лак-Жак”, “Бос Шурупів”, “Сінай”, “Зроби сам”, – розповідає чоловік. – Щоправда, у мене в Криму вже були хороші стосунки з постачальниками, і коли мені потрібні були негайно матеріали, то могли організувати їх і за годину. А тут доводиться чекати. Ось замовив чотири плити для гардеробної системи – мушу чекати чотири дні на доставку, а власне роботи там небагато.

Наразі Віктор написав бізнес-план і подав заявку на отримання гранту від Євросоюзу на підтримку бізнес-ідей переселенців. Його ідея – салон авторських меблів, орієнтований на молоді пари та молодят, як людей, які починають облаштовувати  своє життя по-новому і відкриті до цікавих ідей. Грант – на 144 тис. грн, однак Віктор не покладає дуже великих надій на гроші Євросоюзу.

– Коли я писав цей план, то мав дуже багато роботи, – розповідає чоловік. – Два дні поспіль не спав, тож був у напівпритомному стані. Вдень працював, а вночі писав бізнес-план. А коли відправив заявку, то знайшов чимало помилок і недопрацювань. Але якщо не підтримають грішми там, буду заробляти сам. Мені не звикати.

У Віктора втомлений вигляд, однак коли він починає говорити про свою справу – в очах спалахує вогонь. Він, схоже, справді розуміється на цьому і знаходить радість серед шаф-купе, передпокоїв, кухонь та поличок. І має твердий намір досягти успіху на нібито усталеному ринку меблів Тернополя. Адже, певний, що на хорошу пропозицію завжди знайдуться клієнти.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.