Ірина Романова викликає симпатію з першого погляду. Вона говорить про все з такою щирою емоційністю і безпосередністю, що Станіславський одразу сказав би: «Вірю!». Зі щирою любов’ю розповідає про тваринок, з нотками тривоги – про перспективи своєї бізнес-ідеї і непідробним захватом – про Тернопіль. На мить замовкає і витирає хустинкою кутики очей, коли згадує про подругу, яка залишилась в окупованому Красному Лучі, бо не змогла покинути бабусю.
Дідусь був упівцем з Тернопілля
Тернопіль Ірина теж полюбила з першого погляду. Розповідає, що, повернувшись додому після першого візиту до Тернополя, розповідала усім, що побувала в Європі. Любов до нашого міста у Ірини ще й генетично закладена, адже її дідусь був вояком УПА з Тернопілля. Його арештували і вислали на Донбас. Повернення звідти до нормального життя на Галичину, звісно, було неможливим. Дідусеві ще пощастило, адже його батька вислали до Сибіру, де він і помер. Навіть могили його немає, підсумовує Ірина.
Тож коли на околицях Красного Луча почались бої і місто окупували, жінка зрозуміла, що її родині треба повертатись на землю дідів. Вибір був між Чернівцями і Тернополем, бо жінка мала намір переїхати у те місто, де є вакансії від фармацевтичної фірми, в якій вона на той час працювала. Однак для Ірини вибору як такого не було – лише Тернопіль.
Дала місту випробувальний термін
Переселенці адаптуватись у Тернополі не становило проблеми. Однак її родині було трохи важче.
Тернопіль дуже поспішав виправдати сподівання донбаської гості. Родина приїхала до міста 31 липня 2014 року. Вже 4 серпня був перший робочий день Ірини, а 6-го числа обоє донечок родини Романових пішли у садочок. А в останній день двотижневого терміну і чоловік знайшов роботу – експедитором у „Форнетті”.
Зрештою, у Тернополі адаптувались усі члени родини. Ірина жартує, що молодша донечка до приїзду сюди не розмовляла взагалі, а тепер розмовляє виключно українською мовою з тернопільським акцентом.
Родина Романових, до слова, вирішила ще раз перевірити, наскільки гостинний до них Тернопіль: чоловік Ірини подав анкету до нової поліції. Перше тестування очікує його цієї середи.
Ідея клініки – через смерть кота
Наразі Ірина виношує ідею створення ветеринарної діагностичної клініки. Для її реалізації вже написала бізнес-план та подала заявку на отримання грантових коштів для придбання апарату УЗД та рентген-апарату. Сума гранту – 5,5 тисячі євро. Це – кошти Євросоюзу.
Поки заявку жінки розглядають, вона уже почала активно працювати з потенційними партнерами майбутнього закладу. Передусім домовилась з Оленою Дейнекою про співпрацю із стерилізаційним центром «Ноїв ковчег». Суть угоди – Ірина допомагатиме лікувати та діагностувати хвороби вихованців притулку, а натомість їй допоможуть з рекламою та інформуванням про існування такого закладу. Сергій Надал і Катерина Калуш теж пообіцяли Ірині підтримку її ідеї та закладу з огляду на соціальну складову цього проекту. От тільки поки що угода про підтримку очікує на підпис міського голови, бо через виборчі перегони він не встиг затвердити усні домовленості письмово.
Вартість рентген-апарата – близько 150 тисяч гривень, УЗД-апарата – 80 тисяч. Ірина має намір співпрацювати з іншими клініками і надавати їм діагностичні послуги. Нарікає, що в сфері лікування і турботи про тварин є ще дуже багато прогалин. Говорить про необхідність лабораторії для взяття аналізу крові у тварин, бо така є лиш у Києві. Зітхає, що немає стаціонару для догляду за прооперованими тваринами, адже зараз такий догляд лягає на руки турботливих власників домашніх улюбленців. Каже, що незайвим був би і готель для пухнастиків, де можна було б залишати домашніх улюбленців, коли господар кудись їде. Додає, що хотіла би впровадити обов’язкове чіпляння чіпа тваринам. Вартість для однієї тварини – 150-200 гривень. Однак це дало б змогу знайти господаря, якщо тварина загубиться, і знати, як її лікували, чим хворіла, коли і чим щепили. Подібна практика, каже, діє у Чернівцях та Львові.
Це потрібно для суспільства, - додає жінка. – Тварини в місті повинні бути комусь потрібними. Моя ідея – більше соціальна, термін окупності проекту чималий. Але в кожного з нас є своя місія. І я хочу зробити щось добре для міста, яке мене так гостинно прийняло. Бо люди можуть подбати про себе, а чотирилапі ні. А вони - як люди, теж хочуть любові й уваги, щоб їм допомогли, коли вони хворіють, щоб їх врятували і не зрадили. Тож маю надію, що зможу допомогти тваринкам нашого файного міста.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 16 від 16 квітня 2025
Читати номер
Доброго вам дня можливо хтось знає переселенців інформацію щоб можна було їм допомогти ми в Тернополі в Церкві Хліб життя проводимо зустрічі раз в місяць допомагаємо продуктами та одягом по можливості якщо так то напишіть мені на мій емейл [email protected]
Є потреба у людей якісно діагностувати на УЗІ та Ренген апараті тварин.
І кошти на закупівлю частково може покрити грант від євросоюзу для переселених осіб. Це окремий проект і він побудований на співпраці із іншими вет клініками і як варіант із ноєвим ковчегом в тому числі
так не тварюк а би*ла