Тернополяни розповіли про своїх домашніх улюбленців (опитування)

- Нашому лабрадору  4 місяці. Його звати Старк, - розповідає тернополянка Юлія. - У три місяці таким собакам  роблять прививки і після двотижневого карантину їм можна вже виходити на вулицю. Намагаємося щовечора виходити з ним у парк, там збираються собачники . Ця порода дуже компанійська, їм потрібно постійно гуляти, контактувати з багатьма собаками. Окрім Старка, у нас є ще акваріум з рибками.

Німецьку вівчарку Рекса вели покупатися в озері Сашко з дідусем Іваном.

- Рекс  живе з нами вже п’ять років, - розповідає хлопець. - Я часто гуляю з ним, він любить купатися. А важить він 45 кілограм. Мій собака знає команду “сидіти” і подає лапу.

- Завжди, коли вигулюємо пса різні перехожі просять сфотографуватися з ним. Рекс спокійний, йому подобається увага, - каже пан Іван.  - Живе він на приватній території, хоча в нього є вольєр, він не дуже любить там сидіти. Краще побігати по подвір’ї.

У квартирі тернополянки Марини зараз живе три собаки.

- У нас є Ося, Шоколадка і їхня мама, якій вже 18 років. Коли вона народила цуценят, ми думали, що комусь їх віддамо. Та дівчаток брати не хотіли, а залишити їх на вулиці ми, звичайно, не могли. Зараз їм вже по п’ять років. Так і живемо всі разом.

У парку Шевченка вигулював свого амстафа Ройса пан Микола.

Біля Острівця кохання своїм гавкотом привертала увагу перехожих такса Аліса.

- Вона просто неадаптована соціально. Адже змалку з собаками потрібно гратися, гуляти, а нею мало займалися, - розповідає господар собаки. - Я купив її для сина, та більшість часу з Алісою проводжу я. Може тому вона виросла трохи відлюдькуватою. Навіть, коли інші собаки підходять до неї гратися, вона гарчить. Такси самі по собі норовисті. Їх привчити до чогось дуже важко. Це порода мисливських псів, які мають полювати з людьми.  Вони безстрашні, можуть лізти за борсуком чи лисицею просто в нору.

Абітурієнтка Юля приїхала до Тернополя з Харківської області і з радістю розповіла про свого домашнього улюбленця.

- Звісно, це наш котик, якого любить уся сім’я. У нього традиційне ім’я - Мурчик, йому три роки, - ділиться дівчина. - Ми всі довго думали, як його назвати, та кожен називав його по-своєму. Тому, щоб вирішити цю проблему назвали просто - Мурчик. Він у нас дуже балуваний. Завжди намагаємося потішити його чимось смачненьким. Важко з ним розлучатися, але це буде причина частіше приїжджати додому.

У тернополянина Володимира є кішка.

- Це британська весловуха, сіра, дуже класна, - каже чоловік.

- ЇЇ звати Афіна, - підтримує тата маленька Даринка.

Ми живемо у квартирі, то більше нікого не тримаємо, але діти, звісно, хотіли би ще тваринок, - продовжує пан Володимир.

- Ще пару котиків і ще пару песиків, - посміхаючись каже син чоловіка Назар.

- І я хочу ще песика і котика, - допомагає брату Даринка.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.