Як проходять зустрічі анонімних алкоголіків і навіщо вони потрібні людям розповів алкозалежний, який пиячив понад 30-ть років, а завдяки клубу боротьби із залежністю, кинув пити.
Історія організації починається з того, як американець Білл Вілсон, який через п'янки в черговий раз потрапив до лікарні, залишився тверезим півроку. Відчуваючи спокусу напитися знову, він став шукати п'яницю, який би потребував допомоги. Білл познайомився з доктором Бобом Смітом, теж алкоголіком. У результаті спілкування у них виникла ідея, що, спілкуючись один з одним, вони можуть протистояти недузі. Так зародилося товариство Анонімних Алкоголіків. З часом таке своєрідне спілкування почало набувати все більш широкого поширення, - розповів один із членів клубу анонімних алкоголіків пан Ігор.
- Ми всі люди залежні від алкоголю, з різними термінами тверезості, у клубі Анонімних Алкоголіків ми підтримуємо тих, хто ще вживає алкоголь та допомагаємо їм протверезіти, - розповідає залежний. - Саме завдяки зустрічах у клубі я припинив пити, і вже 13-ть років не брав чарку до рук.
- Основне місце наших зустрічей - це наркології, - розповідає алкозалежний. - Ми спілкуємось безпосередньо з такими самими людьми, як ми. І це викликає довіру, бо спілкуються з алкоголіками не лікарі чи психологи, які знають проблему ззовні, а такі самі залежні, які знають її із середини.
Кожен з присутніх представляється власним або вигаданим ім’ям і називає причину, через яку опинився тут. А причиною є те, що ми алкоголіки. Також озвучує свій термін тверезості. Коли хтось приходить вперше, йому на початку зустрічі можуть поставити лише одне запитання: Чи ти хочеш кинути пити?, пояснює член клубу.
Зазвичай після цього кожен з учасників розказує свою історію.
- Коли я вперше прийшов на групу і почув історії інших, зрозумів, що вони такі самі, як я, - каже пан Ігор. - Людина може не говорити взагалі нічого, просто сидіти і мовчати.
Алкоголіку ніхто, крім нього самого, допомогти не може. На зустрічах ніхто нікого не осуджує, всі в рівних умовах, каже чоловік.
Під час основної частини зборів алкозалежні ведуть розмову на обрану тему так, щоб кожен з учасників міг висловитися, а також читають уривки з книги «Анонімні Алкоголіки» або з іншої нашої літератури. Її переважно створила американська спільнота анонімних алкоголіків, а вони вже перекладають в Україні.
Основна програма лікування – «12 кроків Анонімних Алкоголіків». Перший крок до одужання – визнати себе алкоголіком і безсилим перед хворобоюЄ, каже член клубу.
Протягом цих 12 кроків алкоголік здійснює роботу над собою, своїм життям, діями та емоціями, постійно аналізує свої почуття та вчинки, виправляє помилки, спираючись на допомогу певної вищої сили.
- Один із основних принципів – допомога іншим алкоголікам. Щоб видужувати самому, я допомагаю іншим, - каже пан ігор. - Це не є обов’язковим для виконання, але воно справді працює.
Обмежень немає ніяких, бо останню річ, яку можна робити у відношенні до алкоголіка - забороняти йому щось, каже залежний.
- У нас навіть немає заборони вживати алкоголь, якщо людина захотіла випити, то вона все рівно може прийти на збори анонімних алкоголіків, - розповідає пан Ігор. - Звісно, є люди, які зриваються, але ми їх підтримуємо, намагаємось допомогти
Єдиною умовою, щоб стати членом групи анонімних алкоголіків являється бажання кинути пити, каже алкозалежний.
У Тернополі також діє клуб Анонімних Алкоголіків. Дізнатись більше про це можна на сайті http://aa-zakhid.org.ua/ Засідання групи проходять в монастирі Францисканців по вул. В. Великого, 10. А також в храмі св. Йосафата по вул. Лучаківській.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.
№ 11 від 13 березня 2024
Читати номер