Історія пораненого тернополянина: На Майдані був з перших днів до Великоднього четверга

Їх дістали кулі тих, хто стояв по той бік барикад на Інститутській і Грушевського. Вони на власні очі бачили смерть і ніяк не хочуть зізнаватись, що й самі були на волосину від загибелі. Проте переконують - якби знову довелось, не задумуючись поїхали б на Майдан

Чимало волонтерів Логістичного центру допомоги бійцям АТО були активними майданівцями. Серед них і Андрій Заєць.

Ми познайомились з ним, коли привозили допомогу на склад, а згодом писали про волонтерську роботу. Чоловік, ще тоді кинулось в очі – ні на хвилину не присів. Весь час щось пакував, рахував, тягав величезні коробки. Згодом – перейшов на другий склад, де збирали теплий одяг для військових та робили буржуйки. І тут пан Андрій все роботу собі знаходив. Приходив щодня зранечку. Залишав склад одним з останніх.

Колись у розмові поцікавилась, мовляв, навіщо тобі це все. Можна ж і дома посидіти, відпочити.

Як я можу сидіти дома, коли на Майдані стояв від осені до Великодного четверга? - не припиняючи роботу, Андрій терпляче пояснював. – Був в Михайлівській сотні. Богу дякувати, від поранення трохи оговтався. Я смерть бачив…

Тоді кремезний чоловік з вервицею на шиї відвернувся, ховаючи сльози.

Про поранення, яке отримав на Майдані, пан Андрій згадує неохоче. Та й родичам про його «серйозність» нічого намагається не розповідати, аби не засмучувались. Проте в лікарнях, на жаль, пан Андрій тепер частий гість.

Поранили майданівця 18 лютого - під час штурму на вул. Інститутській. Поруч з ним вибухнула шумова граната. Як результат - втрата слуху одного вуха на 95%. Нещодавно його прооперували. На жаль, позитивного результату поки що немає.

Андрій Заєць досі спокійно не може згадувати про події на Майдані. Однак, жодного разу ніхто від нього не чув ані нарікань, ані жалю.