Художній керівник камерного хору Святослав Дунець колектив і сім'ю вважає однією родиною

Художній керівник камерного хору Святослав Дунець колектив і сім'ю вважає однією родиною
Для диригента й художнього керівника камерного хору Тернопілської обласної філармонії Святослава Дунця професію обрав батько, який був талановитим музикантом і диригентом. Пан Святослав вчинив його волю й анітрохи не шкодує про це. Він знайшов себе у хоровому мистецтві і, як людина творча, ні на мить не зупиняється в пошуку нових вершин. Сім'я і камерний хор стали для нього однією великою родиною. Святослав Дунець мріє про те, щоб донька й син у майбутньому продовжили його справу. Він не любить оцінювати рівень свого колективу, вважаючи це нескромністю.



Найбільші досягнення - сім'я і хор
- Якими своїми досягненнями найбільше пишаєтесь?
- У мене їх є кілька. Найперше - це сім'я. Діти і дружина - то найголовніше досягнення. Досить важливим для мене є створення колективу. Отримання насолоди і позитивних емоцій йде як від гарних оцінок доньки й перших кроків сина, так і від вдалих виступів хору. Власне, це два мої найбільші досягнення. Все решта - похідне. Сюди належать конкурси, фестивалі, поїздки, гастролі. Вони є своєрідними сходинками - більшими чи меншими, котрі ведуть догори.
- Які найпам'ятніші моменти для вашого колективу?
- Їх є багато. З останніх - це концерт у Чернівцях, де ми досить вдало виступили 25 квітня. Пам'ятною є поїздка на міжнародний фестиваль-конкурс "Хайнувка" в місті Білосток (Польща), де ми взяли третю премію. Перед цим стали лауреатами Всеукраїнського конкурсу імені Дмитра Січинського в Івано-Франківську. Дуже вдалим був для нас один із міжнародних фестивалів "Передзвін", що теж відбувався в Івано-Франківську.
- Як рекламуєте свій хор?
- Скоріш за все, реклама йде через наші виступи, через наші гастрольні поїздки. Через спілкування між колективами та диригентами. Хтось нас почув, хтось запропонував якийсь виступ і так далі.
- Як часто гастролюєте?
- Тут все залежить від нашого концертного відділу, який планує концертні поїздки. Щодо участі в конкурсах і фестивалях, то нам надсилали запрошення. А поїздка в Польщу на міжнародний фестиваль-конкурс "Хайнувка" відбулася завдяки інформаційній допомозі народної артистки України Лесі Дичко.

Щороку нова сольна програма
- Скільки нових творів вивчаєте за рік?
- В основному це одна-дві нові сольні програми. Знову ж таки, вивчити нових творів можна багато, якщо є сценічні майданчики, де можна їх показати. Саме тоді є необхідність їх вчити. Загалом ми вивчаємо по 10-20 творів на рік. Кількість залежить від їхньої складності та об'ємності.
- Як вам вдається знаходити спільну мову з усіма учасниками хору?
- Доволі легко, тому що в основному ми однолітки. Це є команда однодумців, людей, які прагнуть працювати на високому рівні і досягати якнайбільше вершин. Когось у чомусь переконувати чи доводити комусь якісь пріоритети мені не доводиться. Всі все розуміють. Ми завжди намагаємося поважати думку одне одного, таким чином і досягаємо взаєморозуміння.

Не може зупинитися на досягнутому
- Яким, на вашу думку, має бути диригент хору, щоб колектив постійно зростав у творчому плані?
- Диригент має бути акумулятором, людиною, яка не має права зупинитися на чомусь досягнутому і навіть на хвилину заспокоїтися. Він повинен завжди самовдосконалюватися. Має постійно перебувати в творчому пошуку, прагнути вдосконалювати колектив, розширювати кругозір та репертуарну палітру.
- На якому рівні перебуває зараз камерний хор?
- Більше люблю, коли про рівень мого колективу говорять інші люди, які розуміються на хоровому мистецтві. На мою думку, наш камерний хор перебуває на доволі хорошому професійному рівні. Однак, як відомо, межі досконалості немає, тому завжди є над чим працювати.
- Де берете і як шукаєте новий репертуар?
- Ми обмінюємося репертуаром із прекрасним колективом мого викладача Ігоря Циклінського. Також дуже великою бібліотекою для поповнення репертуару є камерний хор "Київ", яким керує Микола Гобдич. До речі, їхній творчий доробок - це, напевно, бібліотека для всіх хормейстерів України. Всі твори, котрі виконує цей прекрасний колектив, грамотно відредактовані та виспівані.
- Яких творів найбільше маєте у доробку?
- Переважно сучасних композиторів. Я захоплююся хоровими творами Лесі Дичко, Володимира Стеценка, Володимира Зубицького, Євгена Станковича. Мені подобається сучасна гармонія, хоча і класику не можна забувати. Ми також співаємо твори Миколи Леонтовича, Кирила Стеценка, Євгена Козака та інших корифеїв хорового мистецтва.
- Чи не плануєте записати диск?
- Мрія записати диск існує вже майже 10 років. Якщо нам вдасться знайти спонсора, невдовзі зможемо записати духовну програму "Вознесімо серця", яку ми щороку показуємо під час Великого посту.

"Творчий процес безперервний"
- Як любите відпочивати і чи вистачає на це часу?
- Якщо чесно, то з цим важко. Я не знаю, чи є музиканти, які правдиво відпочивають, забуваючи повністю все. У мене в голові щодня крутяться думки: як би цей чи інший твір можна було б виконати і які інновації зробити. Є така байка: в сім'ї народилося троє синів, двоє нормальних, а третій - музикант. Бо музикант - це не професія, а стан душі. Відпочинок є, але він більше фізичний. Морально ж я завжди готовий до роботи. Творчий процес триває безперервно. Коли нам кажуть, що маємо працювати сім годин, це, м'яко кажучи, неправда. Творча людина працює 24 години впродовж усього свого життя.
- Що означають для вас гроші?
- Гроші - це засіб для існування. Їх ніколи багато не буває. Щодо фінансування української культури, то воно просто жалюгідне. Але попри всі труднощі та економічну кризу, аплодисменти глядачів для нас - над усе. Під час концертів кожен забуває про свою низьку зарплату і перебуває в стані піднесення від того, що твою роботу оцінюють, що вона комусь потрібна. І це дуже важливо.

Професією завдячує батькові
- Що для вас важливіше - сім'я чи робота?
- Сім'я - це робота, а робота - це сім'я. У мене жінка музикант, донька навчається в музичній школі. У майбутньому я бачу її музикантом. Можливо, що й син продовжить мою справу. Для мене сім'я і колектив дуже близькі, це фактично одна велика родина.
- Хто ваші вчителі в музиці і як вони вплинули на ваш світогляд?
- Найпершим і найбільшим вчителем для мене є батько. Він обрав мені ту дорогу, якою я зараз іду.
- Яку музику любите слухати?
- Найбільше мені подобається музика епохи класицизму, бароко. Із задоволенням слухаю і твори сучасних композиторів.
- Що рекомендували б послухати, почитати, подивитися?
- Кожен має своє бачення і свій смак. На мою думку, найкраще було б слухати ті твори, які змушують людину думати, переживати, розбурхують душу. Коли слухати, читати чи дивитися твір, який провокує до розумової діяльності, то це змушує людину рости духовно. Класика була, є і залишиться вічною. Моцарта, Брамса, Берліоза, Бетховена, Чайковського та інших композиторів слухатимуть завжди. Адже це музика, яка змушує думати і робить людину кращою.
- Про що мрієте?
- Мрії і плани в мене наполеонівські. Мрію про те, щоб діти і дружина завжди були здоровими, щоби вирішилися житлові питання в колективі. Мрію про те, що колись таки настане той момент, коли держава повернеться до нас лицем і згадає про те, що культура і наука рятують світ. Також мрію про гастрольні поїздки, де глядач справді на нас очікує і готовий аплодувати, щойно ми виходимо на сцену.

Біографія
Святослав Дунець народився 15 липня 1973 року в м. Бучач Тернопільської області.
У 1989-1993 роках навчався в музичному училищі імені Соломії Крушельницької (клас заслуженого діяча мистецтв України Ігоря Левенця). Керував учнівським хором у Тернопільській загальноосвітній школі №12.
1993-1998 рр. - навчався у Львівському державному музичному інституті імені Миколи Лисенка.
Працював редактором музично-розважальних програм Тернопільської державної телерадіокомпанії.
З 1998 до серпня 2002 року був художнім керівником обласної філармонії та керівником камерного хору. З квітня 2003 року - головний диригент камерного хору.
Одружений. Дружина Оксана викладає в музичній школі №1. Подружжя виховує двох дітей - доньку Мар'яну та сина Володимира.

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Тернополя за сьогодні

20:50 Історії тернополянок: де жінкам купують по три сукні на весілля та всипають золотом 19:49 Уже відомо, чому горіла школа на Тернопільщині і скільки грошей треба на відновлення 19:15 «Усі вони дуже сильні і мужні»: для дітей з особливими потребами влаштували танцювальний проєкт play_circle_filled photo_camera 18:01 На чемпіонаті світу з водно-моторного спорту у Тернополі перемогли італієць, поляк та угорець photo_camera Від читача 20:16 Почувши про те, що полька вивезла труп українця в ліс(адже це-вбивство), я одразу почав діяти!!! 16:53 Йому було всього 20. На Сході загинув військовий із Тернопільщини photo_camera 16:01 "Нива" здобула вольову перемогу у Калуші 15:03 У парку ім. Шевченка фестиваль їжі: що та за скільки можна скуштувати photo_camera 14:08 У Тернополі триває чемпіонат світу з водно-моторного спорту: сотні вболівальників спостерігають за змаганням play_circle_filled photo_camera 13:04 Що роблять чоловіки на території, де панує культ бороди photo_camera 12:01 Хто на Тернопільщині у вересні йде на прощу у Зарваницю (графік) 11:03 "А у вас вдома є кондиціонер?": скільки нам ще їздити на розбитому громадському транспорті photo_camera 10:01 Держслужбовець ловить грабіжників, юрист рятує людей: діти знають, як заробляють дорослі 09:06 Як купити правильну мінералку 08:00 Сьогодні, 25 серпня: День примирливого поцілунку 07:00 Погода у Тернополі: 25 серпня, без опадів, +25°
Дивитись ще keyboard_arrow_right
Афіша та квитки на Moemisto.ua Афіша:
keyboard_arrow_up