Вчителька географії школи № 2 Галина Ромасишин: "Кожна дитина для мене є особистістю"

Перший педагог в родині
Галина Ромасишин з дитинства мріяла стати вчителькою, попри те, що в її родині не було педагогів. Каже, що вибрала цю професію не випадково.
— Я любила своїх вчителів, тому залюбки готувалася до уроків, — розповідає пані Галина. — Особливо мені подобалася географія. Цей предмет викладала Євдокія Миколаївна Доценко. Вона з великою любов’ю подавала навчальний матеріал, дуже цікаво розповідала про різні країни, мандри. Це мене манило, тому після школи я вступила в педуніверситет на природничий факультет.
Вчитися у вузі було досить цікаво. Галину Ромасишин обрали старостою групи.
— Ми були студентами, які мали велике бажання вчитися, — каже вона. — Викладачі ставилися до нас із повагою і трепетом, тому й не дивно, що більшість моїх одногрупників працюють у школах, викладаючи географію та біологію.
Ще на першому курсі Галина Ромасишин вийшла заміж, а вже через рік народила сина Петра.
Викладає в рідній школі
Отримавши диплом, влаштувалася на роботу в тернопільську школу № 15. А вже через півтора року, дізнавшись про вакантну посаду вчителя географії у школі № 2, Галина Ромасишин пішла працювати у цей навчальний заклад.
— Я закінчувала цю школу, тому вона стала для мене рідною, — зізнається співрозмовниця. — З перших днів моєї роботи вчителі мене підтримали і допомогли.
Вже у 1993 році Галина Ромасишин стала класним керівником. Під її опікою було 29 учнів, яких вона випустила у 2000 році. Серед вихованців був хлопчина із дитячого будинку «Вифлеєм». Великою радістю для пані Галини стала звістка про те, що його усиновила американська сім’я.
— Як тільки я взяла цей клас, одразу ж завела альбом, — каже вчителька. — В ньому ми наклеювали фотографії, грамоти, описували різні події з нашого шкільного життя. Його я й досі зберігаю, як цінну для мене реліквію.
Проводить географічні турніри
Про те, що Галина Ромасишин хороший спеціаліст і чудовий класний керівник, красномовно свідчать численні відгуки і подяки від учнів та батьків. Причому, слова вдячності говорять їй не лише особисто, а й через газети. Колишні випускники провідують свою вчительку і в школі, і в вдома. Звісно, що така відданість з боку колишніх і теперішніх вихованців є плодом багаторічної праці пані Галини. До речі, цього року вона представлятиме школу № 2 на міському конкурсі «Класний керівник-2010».
Галина Ромасишин розробила власну методику викладання географії.
— Я стараюся зацікавити дітей захоплюючими історіями, розповідями, загадками, — пояснює вона. — На уроках завжди ставлю проблемні запитання для того, щоб діти знали, де можуть використати набуті знання. Роблю все, щоб мої учні любили працювати з картою, бо це друга мова географії.
А ще пані Галини проводить географічні турніри на швидкість. Щоб залучити своїх підопічних до творчої праці, вона пропонує їм складати кросворди, вести географічні словники. Наймолодші учні ведуть календарі погоди.
Тричі піднімалася на Говерлу
Вчителька не шкодує власного часу на екскурсії та подорожі рідним краєм.
— Я з дітьми тричі піднімалася на Говерлу, п’ять разів була в печері у Кривчому, — каже співрозмовниця. — Їздили ми і в Почаїв, Зарваницю, Збараж, Бережани, Кам’янець-Подільський та інші міста. Такі мандрівки дають змогу учням ознайомитися з природою та історією рідного краю, а ще вони здружують клас.
Щоб стати справжнім класним керівником, треба докласти чимало зусиль.
— Потрібно мати велике любляче серце і велику любов до дітей, — переконана Галина Ромасишин. — Тоді ти станеш таким класним керівником, яким тебе хочуть бачити учні та їхні батьки. Кожна дитина для мене є особистістю, тою маленькою зоринкою, яка засвітилась і світиться для своїх батьків. Тому я стараюся, щоб вогник натхнення в моїх учнях ніколи не згасав. Знаю, що в них є велике бажання вчитися, працювати і бути хорошими дітьми.
Наразі пані Галина є класним керівником 5-Б класу. Щоб згуртувати своїх вихованців, вона провела родинні свята до Дня святого Миколая та посвяту в козачата. 12 лютого організувала екскурсію до церкви Святого Петра, щоб діти мали змогу побачити величну різдвяну шопку, яку щороку все більше удосконалюють у цьому храмі. У планах — літня поїздка з учнями і батьками в Почаїв і на озеро святої Анни.
Провідує дітей вдома
Щоб знайти потрібний підхід до кожного зі своїх вихованців, пані Галина часто практикує індивідуальні бесіди, провідує дітей вдома.
— Мені цікаво, в яких умовах живуть мої учні, чи мають власне робоче місце, — каже вчителька. — Так, за перше півріччя цього навчального року я провідала вже шестеро своїх вихованців. Дітям це цікаво, вони з нетерпінням чекають мого візиту, готуються до нього.
Великою гордістю для кожного педагога є учні, які беруть участь в олімпіадах і конкурсах. Є такі вихованці і в Галини Ромасишин. Так, учень 5-Б класу Олег Шмир бере участь у всеукраїнському конкурсі «Здорова планета — здоровий ти», у номінації «У нас одне коріння». Хлопчик вивчив свій родовід до сьомого «коліна», намалював дерево роду, написав вірші. А ще учні пані Ромасишин займаються пошуковою роботою — знаходять інформацію про видатних людей краю.
Запрошує вихованців на піцу
Розуміючи, що сучасні діти досить обізнані в різних галузях знань, пані Галина ретельно готується до уроків, читає багато спеціальної літератури. Щодня вона викладає новий матеріал для двох сотень учнів, намагаючись кожного з них зацікавити географією. Більшу половину дня жінка проводить у школі, а потім готується до нових уроків.
— У мене час спланований таким чином, щоб я могла приділити належну увагу синові та чоловікові, а також виконати щоденну домашню роботу, — каже співрозмовниця.
Вихованці Галина Ромасишин добре знають, що їхня вчителька ще й прекрасна господиня, адже вміє чудово куховарити і пекти. Смак її фірмової піци не забувають ні колишні, ні теперішні учні. Бувало таке, що в гості до своєї вчительки приходив весь клас, яким вона керувала.
— Дівчата допомагали мені готувати і накривати на стіл, — пригадує пані Ромасишин. — А потім ми всі дружно їли, розповідали про свої здобутки та проблеми.
Відтоді, як пані Галина взяла під свою опіку п’ятикласників, згадала про свою давню любов до випікання тортів і тістечок. Справа в тому, що малеча завжди пригощає свою вчительку чимось смачненьким, тож вона просто не могла їм не віддячитись якимось солодким презентом.
Пише вірші і мріє про онуків
Ще одне цікаве захоплення Галини Ромасишин — поезія. У хвилини творчого натхнення жінка пише прекрасні вірші, які так люблять слухати її учні.
— Коли бачу, що діти знеохотилися в навчанні, цитую їм такі рядки: «Коли зникають ідеали, здається душу обікрали. Як щезне раптом десь надія, благаю, не покинь, Маріє, бо не поможуть і боги, коли нема в житті мети», — додає співрозмовниця.
Знаючи, що їхня вчителька пише вірші, вихованці не соромляться показувати їй свої поетичні спроби, охоче йдуть до неї за порадою та підтримкою. Готуючись до відкритого уроку, який має провести незабаром, пані Галина навіть «Оду географії» написала.
За щоденними справами і турботами дуже мало часу залишається на відпочинок. Тому пані Ромасишин з ностальгією згадує про свої сімейні поїздки на море. На жаль, тепер не має такої можливості.
— Я люблю справляти дні народження, — каже жінка. — Велике духовне задоволення отримую від релігійних свят. Відпочинком для мене є навіть перегляд цікавих телепрограм. Відновити душевну і фізичну рівновагу мені допомагає перебування на одинці із собою, хоча самотності не люблю.
Галина Ромасишин хоче гідно виховати своїх п’ятикласників і випустити їх у світ хорошими людьми. Мріє одружити сина і стати бабусею. Вважає себе щасливою, бо йде на роботу і повертається додому в піднесеному настрої.
— Я горджуся тим, що була ученицею і є вчителькою школи № 2, — наголошує Галина Ромасишин. — Хочу побажати всім своїм учням міцного здоров’я, щоб їхніми здобутками пишалися батьки і вчителі. Щоб наш педагогічний колектив на чолі з Інною Володимирівною Іванюк постійно крокував до успіху, а наша школа процвітала.

Довідка
Галина Ромасишин народилася 3 вересня 1965 року в с. Торгів Золочівського району Львівської області.
У 1972-1982 роках навчалася в Тернопільській школі № 2.
У 1987 році закінчила природничий факультет Тернопільського педунівеститету (спеціальність «Вчитель географії та біології»).
Працювала вчителем географії у школі № 15. Із 1989 року — у школі № 2.
Заміжня. Має дорослого сина.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.