Про жахіття, які зберігає генетична пам'ять: цікавий роман для тернополян

Молода письменниця з Рівного Ксенія Циганчук нещодавно представила тернополянам свій новий роман-горор «По той бік пам'яті». Презентація відбулася у тернопільській книгарні «Є». Новинка вийшла у вінницькому видавництві «Дім химер», яке спеціалізується саме на такій літературі. Це вже третій роман письменниці після «Коли приходить темрява» і «Кривавими слідами».

Ксенія Циганчук – володарка спецвідзнаки «Золотий пістоль» за кращий гостросюжетний роман на «Коронації слова». А ще вона велика шанувальниця фільму «Кошмар на вулиці В'язів». У минулому – викладачка іноземних мов, наразі — дослідниця старослов’янських казок та міфології. Дуже любить подорожувати. Каже, що світ великий і цікавий. Для неї нові міста, знайомства і враження — чи не найкраще, що може бути у житті. А ще письменниця жартома називає себе «наркоманкою» фітнесу. До вподоби їй вивчати іноземні мови. Ще один варіант відпочинку із задоволенням – читати книжку, загорнувшись у ковдру.

 В основі роману – обряд ініціації

У своїй новій книжці «По той бік пам'яті» Ксенія Циганчук підняла ряд надзвичайно цікавих та важливих питань. Що ми знаємо про себе і людей, які поряд? Наскільки тісно ми пов’язані з нашими предками? Чи пам’ятаємо своє коріння? Звідки походить наш рід? Хто ми насправді є?

Авторка пропонує новий погляд на взаємозв’язок людей на планеті та, зокрема, в Україні. Адже всі ми «співживемо». І ті, що колись народжувались та помирали на цій території, і ми, теперішні. Науково доведено — «чужих» людей не існує.

• Все почалося з того, що моя подруга розповіла про книжку «Історичне коріння чарівної казки», – каже Ксенія Циганчук. – Там ідеться про те, що насправді казка – це історична річ і що всі казки засновані на реальних подіях. Зокрема чарівні казки описують обряд ініціації, який проводили наші предки ще в дохристиянські часи. Цей обряд був дуже жорстоким. Його проходили підлітки віком 12-16 років.

Коли письменниця про це дізналася, то зрозуміла що напише класний роман жахів, тож саме ця ідея закладена в основі книги. Історія розпочинається з того, що кілька друзів їдуть на відпочинок, але дорогою їм ламається автівка і вони мусять шукати, де можна її поремонтувати. Герої потрапляють на старий хутір. Там дуже мало мешканців, до того ж усі вони літнього віку і надзвичайно забобонні. Друзі знаходять там старовинну книгу казок. Коли починають її читати, то з ними відбуваються дивні речі. Тому вони намагаються з’ясувати, що саме відбувається і як з тим боротися.

Події відбуваються на Черкащині

Авторка роману-горору розповіла, що вона наполовину українка, наполовину вірменка.

• Тато мій із Черкаської області, де якраз і відбуваються події книги, – каже Ксенія Циганчук. – В романі навіть мова жителів хутора відтворена із реальності  – так, як спілкуються у моєму селі. Мама вірменка, та народилася у Баку, згодом переїхала в Україну. Баку я відвідувала, Вірменію поки ні, але дуже хочеться.

Письменниця стверджує, що вибір теми не пов'язаний із її корінням. Це радше роздуми про коріння кожного з нас. Оскільки те, що описується у книзі – прадавні вірування, пережили так чи інакше всі наші предки.

• Я належу до тих людей, які вважають генетичну пам'ять цілком реальною, – додає авторка. –  Є теорія генетичної пам’яті, суть якої зводиться до того, що ніщо не минає безслідно. Тобто все те, що наші предки колись пережили передається генетично. Це доведено науково. Коли я цього начиталася, то задала собі питання: а що ховається по той бік нашої пам’яті, щоб ми могли знати, якби пам’ятали? Звідси й назва книжки.

Герої роману вигадані

За словами Ксенії Циганчук, їй було дуже складно визначитися із жанром. Це певною мірою і детектив, і горор, проте тут є багато цікавих моментів з історії, і навіть трішки психології та філософії. Письменниця написала для роману авторську казку, яка «веде» цю історію, переплітаючись із сюжетною лінією нашого часу.

• Всі моторошні обряди, що змальовуються в народних казках, не лише були реальними, а й тісно пов'язані з усіма нами сучасними, – каже Ксенія Циганчук. – Тому що наші пращури проходили ці обряди ініціації, і в генетичній пам'яті про ці події досі зберігається інформація. Тобто всі ми так чи інакше ці обряди пережили. Наше минуле крокує за нами, дихаючи в потилицю. Воно впливає на наше життя. 

Майже всі персонажі нового роману вигадані. Єдиний мешканець хутора Яромир, якого всі вважають дурником, має реального прототипа.

Ксенія Циганчук поділилась творчими планами на майбутнє. Вона пише продовження поліцейського детективу «Кривавими слідами». Ще має бути дві книги з одними і тими ж головними героями, які опиняються щоразу в інших ситуаціях.

• Друга книга вже у видавництві, – каже авторка. – Над третьою я працюю. Всі історії написані на основі реальних подій, для цього я їжджу на виклики разом із патрульними поліцейськими.

До речі, письменниця зізналася, що захоплення детективами і жахами у неї перейшло від  мами, яка любила читати саме таку літературу. Тож перші проби пера Ксенії Циганчук – це були саме жахастики, як вона їх називає, перші недитячі книги теж.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.