Історія Тернополя вагою 1 кг 350 г

Нову унікальну книгу про історію Файного міста «Тернопіль: місто, люди, історія» репрезентував у книгарні «Є» тернопільський історик Володимир Окаринський. Попри значний обсяг – 512 сторінок, вона цікава і легко читабельна.

Науково-популярне видання Володимира Окаринського «Тернопіль: місто, люди, історія (від давнини до 1991 року)» – це найбільший на сьогодні нарис історії нашого міста у доступному для всіх форматі. Автор у цій книзі подає не лише перевірені факти, але й наводить різноманітні гіпотези та погляди на життя Тернополя від доісторичних часів й аж до 1991 року.

— Подібного видання про Тернопіль ще не було, – зазначив літературний редактор видання Богдан Мельничук. – Усі радянські книги про наше місто були схожими між собою. Адже історики один в одного списували, переписували, а цензура пильно читала все поміж рядками і понад ними. Після цього настав період ейфорії, бо постала незалежна Україна. У цей час виходить знакова книжка «Тернопіль у плині літ» Любомири Бойцун. Книга пана Володимира не схожа на всі інші. Він написав її абсолютно по-своєму, олюднив та «пропустив через душу», бо ці знання в ньому живуть. В мене склалося враження, що герої його книжки живуть у його квартирі, він з ними спілкується. Тому книжка вийшла дуже людяна, її легко читати. Єдиний суперечливий момент: хто ми насправді – тернополяни чи тернопільці?

Також Богдан Мельничук висловив сподівання на те, що автор видасть другий том даної книги.

Писав 5 років

Видання «Тернопіль: місто, люди, історія»  важить 1 кг 350 г і має обсяг 512 сторінок. Кожен із 24-х розділів починається кольоровою ілюстрацією.

Як розповів автор Володимир Окаринський, роботу над книгою він розпочав 4-5 років тому. Писав із перервами.

— Не менше року тривав пошук гармонії стилю, тексту та ілюстрацій, – пояснив історик. – Ми навіть гралися з правописами. Я іноді пишу тексти наукові чи науково-популярні на сайті «Україна модерна» «скрипниківкою» – правописом 1928 року.  Був і такий варіант книги, але потім ми вирішили, що пройшло 80 років і пора осучаснитись. Хоча деякі слова ми все-таки залишили задля колориту.

Володимир Окаринський зазначив, що головною є не історія створення книжки, а та історія, котра в ній описана.  Завданням історії як науки є розуміння ментальності та психології людей різних епох і адекватна оцінка минулого.

- Люди завжди є людьми, між ними є спільний простір і місто, що їх поєднало, – каже автор. – Тернопіль певною мірою відбився в листах і художніх текстах. До речі, одне з моїх нещодавніх відкриттів про те, що знаменитий роман Івана Франка «Перехресні стежки» насправді описує Тернопіль.

Розводили рибу і торгували

За словами історика, Тернопіль спочатку був невеликим укріпленим поселенням, потім торгівельним містечком. Тоді воно отримало величезний бонус –  Став, який викопали у часи Яна Тарновського. До речі, Став тоді був удвічі довший, точніше це була система ставків, перегороджена греблями, що простягалася на 11 км аж до Івачева. Ті ставки орендували. Там вирощували рибу, яку продавали у Європі.

Ян Тарновський дозволив містянам влаштовувати три ярмарки на рік. Тому Тернопіль, починаючи від XVI століття й до XX-го був торгівельним центром. Іван Франко наприкінці ХІХ ст. написав статтю «Тернопільська моральність», в якій описав 9 способів обману в торгівлі.

Путівник з мапами та ілюстраціями

Нову книгу Володимира Окаринського можна використовувати як путівник.

— Тернополяни — люди, які у багатьох випадках не могли вибирати в багатьох випадках,  – каже автор. – Але вони дуже добре могли пристосовуватись до нових умов, переживши 18 турецько-татарських нападів. Потім були наїзди шляхти. Коли помер власник міста Костянтин Острозький і вся територія перейшла до рук його дружини Анни, то брат покійного – Януш здійснив збройний напад на місто. Тернополяни відбивались і поранили одного шляхтича. Януш не відступився і вимагав викуп за пораненого. У результаті – винними зробили жидів, які на рівні з усіма іншими боронили місто.

За словами пана Володимира, місце, де стоїть Тернопіль, почали заселяти 200 тис. років тому. Також у книзі є цікавий епізод про Тернопіль – столицю комуністичної Галичини так званої Галицької Соціалістичної Радянської Республіки, що проіснувала менше двох місяців.

Книга щедро ілюстрована світлинами, планами міста та мапами різних періодів.

Центр єврейської культури

Тернопіль пережив Польське королівство, Річ Посполиту, її занепад, козацькі війни, Руїну, Шляхетську  республіку, Австрію. Саме за Австрії Тернопіль набув обрисів міста. Тоді розпочали будівництво Катедри, з’явились дерев’яні тротуари, перші ліхтарі тощо.

- Незважаючи на те, що було вже ХІХ століття, тернополяни ментально залишалися в Середньовіччі, – каже Володимир Окаринський. – Свідомість була традиційна, патріархальна, релігійна. Який фах мав батько, такий успадковував син. Освіта була не обов’язковою.

До речі, саме в той час у Тернополі з’являється перша гімназія. Тернопіль після Бродів стає центром єврейської культури і науки. Тернополянин Йосиф Перль написав перший єврейський роман, причому в сатиричній манері.  Цікаво, що Йосиф Перль був нагороджений медалями як російського, так і австрійського імператорів за відкриття першої єврейської школи, аптеки і газети.

Від «совітів» – до референдуму

Прихід «совітів» і  Друга світова війна стали чи не найтрагічнішою добою в історії Тернополя.

- Про створення ґетто, знищення євреїв, битву за місто описав Олександр Семенів у книжці «Тернопіль у вогні», – зазначив Володимир Окаринський. – Я не переписував його працю, а намагався розповісти по-своєму, в тому числі, використовуючи спогади очевидців, деякі з них були досі неперекладені українською.

Після війни Тернопіль був зруйнований 85%. Три роки адміністративний центр перебував у Чорткові, Кременці та Збаражі. За 10 років відновили замок, домініканський костел, церкву Різдва Христового. Місто набуло кардинально іншого вигляду.

— Тернопіль став індустріалізованим містом, – зазначає історик. – Розділ про цей період я назвав «Між соцреалізмом і нонконформізмом». Розвивалося неформальне культурне життя. Один зі старожилів розповідав, що рок-н-роли він грав з 1968-го року — а це тільки трохи пізніше, ніж у Львові, який разом із Києвом були флагманами.

За часів Перебудови у міських відеосалонах за один рубль можна було переглянути фільм зі Сільвестром Сталоне чи «Емануель». Тоді ж з’явився польський базар, кооператори та рекетмени.

— У 1988-89 роках починається неформальний суспільно-політичний рух, – каже Володимр Окаринський. – Мало хто знає, що Ігор Пушкар у першій половині вісімдесятих створив екологічне товариство — перше неформальне товариство Тернополя та одне з перших товариств України екологічного спрямування.

Тоді ж у Файному місті засновують першу крайову організацію «Руху», демонтують пам’ятник Леніну, а ще випускають першу еротичну газету «Пан + пані».

Книга «Тернопіль: місто, люди, історія» закінчується референдумом 1 грудня 1991 року.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.