Тернопіль: як полюбити рідне місто

Володимир МОРОЗ

Тернопіль, пасаж Адлера

Стихійні і «цілковито законні» забудови, що псують вигляд міста, - з одного боку і байдужі до всього цього люди - з іншого. Такою є наша реальність, за якої втрачаємо все більше пам'яток давнини.

- Ну от, у школах почався період екскурсій, і моїх дітей вчителі завели знаєте куди? До кінотеатру! - розповідає батько двох школярів Іван (чоловік просив не вказувати прізвище - ред.). - Це просто слів нема: стільки розмов про Тернопіль як туристичне місто, про його привабливість, а вчителі ведуть дітей у кіно...

Тернополянин вважає, що дітям варто частіше показувати рідне місто - і знатимуть більше про нього, і любитимуть та будуть берегти.

Тернопільський історик, кандидат історичних наук Володимир Окаринський вважає, що прищепити дітям любов і пошану до Тернополя через відвідини і пізнання цікавих та визначних місць справді можна.

Відео дня

- Звісно, що варто подивитися Центр, початок «Нового Світу», - каже пан Окаринський. - Можна розказати учням багато цікавих фактів, але це вимагає від вчителя певної підготовки.

Відвідування кінотеатру - це не екскурсія, а рецидив традицій радянських часів, коли дітей масово водили на ідеологізовані стрічки, вважає історик.

- Зараз усе старе у місті дуже сильно зіпсоване тими надбудовами і добудовами, - продовжує тернополянин. - Я думаю, що з Сергієм Надалом і його владою нічого врятувати не вдасться. Якщо ви знаєте гарну пам'ятку архітектури, краще не казати про неї - обов'язково забудують.

Купа пам'яток архітектури місцевого значення у Тернополі фактично перебуває без охорони, - продовжує історик.

- Єдиний вихід - якщо право власності над якоюсь із них оформить людина з високим рівнем культури, - говорить пан Окаринський. - Тоді її вдасться вберегти.

Та, на жаль, за словами Володимира Окаринського, рівень культури багатьох жителів міста залишає бажати кращого.

Центр Тернополя і справді поступово втрачає свій давній шарм. Кам'яниці ХІХ століття - деякі з них колись називали палацами - псують надбудовою мансард, до деяких доліплюють незграбні конструкції, над пам'ятками зводять цегляні і скло-бетонні монстри... Небайдужі до вигляду рідного міста люди, звісно, апелюють до влади. Утім, те, як дослухаються до громади її ж обранці, демонструє, зокрема, забудова на Привокзальній площі. Подібна ситуація - не єдина. Та у місті є ще багато чого старого, що варто побачити. І якщо його не показати школярам, вони будуть до всього цього байдужими. І можна дожитися до того, що згодом ніхто навіть не запротестує, коли спритникам заманеться забудувати сквер на вул. Чорновола чи якось «облагородити» Театральний майдан. Це не абсурдні слова - добудови і надбудови уже добре видно з головного майдану міста.

Вулиця Опільського, костел єзуїтів

Будівля на вул. Опільського, де розміщене ТОВ «Галія» - колишній костел отців єзуїтів. Його звели у 1899-1901 роках. Під храмом є великі підземелля. Цікава стаття на 20minut.ua.

Вулиця Кульчицької

Вулиця Олени Кульчицької - це колишній Пасаж Адлера, вулиці тернопільських фотографів. Адже саме тут були перші фотоательє міста. Цікава стаття на 20minut.ua.

Майдан Волі

Так виглядав Майдан Волі з боку Архикатедри у 1904 році. Ця частина старого Тернополя частково збереглася, але втрачені Полковниківка - зліва від церкви, і готель Пунчерта - справа. На місці обох тепер стоять житлові будинки. Цікава стаття на 20minut.ua.

Старий Ринок

Старий ринок у давнину був діловим осередком нашого міста. Саме тут стояла перша тернопільська ратуша. Ринок дуже постраждав у 1944-му, але збереглася аптека Фрейденталя, тепер фізкультурний диспансер. Цікава стаття на 20minut.ua.

Вулиця Чорновола (Голуховського)

А так на початку ХХ століття виглядала сучасна вулиця Чорновола. На ній у ті часи жили без стихійної торгівлі - того, що не ніяк може подолати сучасна влада. Зате до війни на цій вуличці діяли численні представництва корабельних компаній, які продавали квитки для емігрантів до Америки. Квитки коштували від 114 доларів. Цікава стаття на 20minut.ua.

Вулиця Листопадова

А це фасад будинку сучасної обласної прокуратури у 1930 році. Тоді у цій кам'яниці на вул. Листопадовій діяло воєводське управління. До Першої світової у тому ж будинку працював пансіонат для благородних дівчат, у якому працювали черниці з Бельгії. Цікава стаття на 20minut.ua.

Замковий палац

Поки цю браму перед замковим палацом можна бачити лише на старих фотографіях. Одначе згодом її планують відновити. Принаймні про це говорять окремі пам'яткоохоронці Цікава стаття на 20minut.ua.

Дворик на бульварі Шевченка