Як Богдан Лепкий гостював у Тернополі

Ще до публікації у журналах і книжках читав свою “Полтаву” тернополянам Богдан Лепкий. Літератор зупинявся на Гайовій, де досі стоїть будинок його рідної сестри Олени.

 

“Лепкий, подякувавши щирими словами за привітання, почав читати уривок з другої частини тоді ще не друкованої “Полтави”. Був це уривок, якщо не помиляюся, під заголовком “Зустріч гетьмана Івана Мазепи з Мотрею Кочубеївною на руїнах Батурина”, — пригадував події вересня 1929 року у Тернополі Богдан Остап’юк.

Проте з нашим містом Богдана Лепкого пов’язували не тільки офіційні події. Він мав тут друзів і навіть родину. Більше того, Богдан Лепкий писав про людей, добре знаних і шанованих місцевою громадою.

Відео дня

Тернополяни побачили майстра пера завдяки тому, що сюди його запросив згаданий уже Богдан Остап’юк.

“Богдан Остап’юк, мабуть, був сином відомого сокільського діяча, першого повоєнного опікуна Пласту в Тернополі і зв’язкового VI Подільського пластового округу Теофіля Остап’юка”, — читаємо у статті “Слідами пластового племени “Могікан” на порталі plast.org.ua.

Лепкий і сам був членом “Сокола”. Тож Остап’юк-молодший міг познайомитися з ним через батька. Запрошення митець отримав у липні 1929-го. Тоді Богдан Остап’юк їхав додому на канікули з Кракова, де навчався.

“Дуже гарно, пане Богдане, — сказав Лепкий мені. — Але не випадає самому напрошуватись…”

Із запрошенням проблем не виникло — “Учительська громада” охоче зголосилася і написала Лепкому офіційного листа.

Родичі жили на Гайовій

Проте час ішов, а очікуваний гість чомусь не відповідав.

“Я попросив пані Ремезову, рідну сестру Б. Лепкого, написати до її брата в цій справі. В половині вересня 1929 р. повідомив Лепкий свою сестру і “Учительську громаду” про свій приїзд. В Тернополі усе заворушилось, наче у вулику”, — писав Богдан Остап’юк.

По місту розклеїли оголошення, що відомий письменник буде читати частину своєї неопублікованої ще “Полтави”. А коли Лепкий мав приїхати поїздом зі Станиславова (Івано-Франківська — прим. ред.), на вокзалі зібралося дуже багато інтелігенції. Прийшли, за словами Остап’юка, і поліцаї у цивільному та мундирах.

“Лепкий приїхав тоді в товаристві своєї молодшої доньки. Після сердечних привітань і вручення квітів нашими панями, від’їхав Лепкий на короткий відпочинок до своєї сестри на Гаєву вулицю”, — йдеться далі у спогадах Богдана Остап’юка.

Згідно з “Адресною книгою” на 1936/37 роки Олена Ремеза — сестра літератора, спільно з Магдалиною Залужною була співвласницею будинку на Гайовій, 9. У наші дні це будинок №17. У 1996-му там встановили меморіальну дошку з написом “У цьому будинку з 1929 по 1939 рік неодноразово перебував у своєї сестри Олени Лепкої-Ремези видатний український письменник Богдан Лепкий (1872–1941)”. А втім, цей пам’ятний знак з вулиці не вгледіти — його закриває паркан.

Виступав у теперішній філармонії

Натомість на видноті перебуває меморіальна дошка Лепкому, встановлена 27 червня 1999 року на стіні обласної філармонії, колишнього “Міщанського братства”. Автор цієї роботи — скульптор Петро Кукурудза.

“Тут, у домі Міщанського братства, в 1929 р. зі своїм твором “Мазепа“ ознайомив тернополян Богдан Лепкий”, — йдеться у написі на плиті.

“Мазепа” — назва трилогії, до якої увійшли частини “Мотря”, “Не вбивай”, “Батурин”.

“Того ж дня 10 хвилин перед сьомою годиною вечора саля “Міщанського братства” була по береги заповнена молоддю усіх шкіл і громадянством не лише Тернополя, а й довколишніх сіл, — згадував Богдан Остап’юк. — Лепкий не почував себе добре, він трохи простудився і захрип. Майже в останній хвилині перед відчитом дав Лепкому лік присутній тоді в салі доктор Вітошинський, який злагіднив хрипку”.

Що цікаво, лікар був сином отця Йосифа Вітошинського із села Денисів Козівського району, який став прототипом одного з епізодичних героїв повісті-казки Лепкого “Під тихий вечір”.

“Чому панове не попросять отця Федушинського з Данишова; він, кажуть, склав знаменитий селянський хор, може найкращий в краю” — говорила графиня у повісті-казці.

Ці слова можна прочитати на с. 243 твору, у виданні 1951 року, здійсненому у Вінніпезі.

Тернопільський виступ вдався письменнику на славу. Читав він “ніжним, глибоким баритоном”.

Коли ж творчий вечір закінчився, усі перебралися на бенкет до зали “Української Бесіди”. Там Лепкий зустрівся з друзями і знайомими, яких довго не бачив. Особливо дякував гість тернопільському композитору Василеві Безкоровайному — той охоче брав слова його віршів до музичних композицій.

Завершилося свято у 1929-му з дещо неприємними нотками.

“Біля півночі залишився в салі “Бесіди” поет, його шваґер Іван Ремеза, але на вулицях міста було пусто. Це був жидівський “Судний день”… Нам було не надто приємно, що наші місцеві громадяни перші пішли домів, залишаючи гостя в такій ситуації. Прийшлося проводжати поета пішки два кілометри на Гаєву вулицю”, — зазначав Богдан Остап’юк.

Та Лепкого від Тернополя це не віднадило. Літератор жив у Кракові, але час від часу приїжджав до нашого міста, до родини.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.