Вкладають душу. Як студенти медуніверситету ставлять на ноги стареньких у пансіонаті? (РЕПОРТАЖ)

• Упродовж чотирьох років Тернопільський національний медичний університет тісно співпрацює з обласним геріатричним пансіонатом у Петрикові. Студенти-реабілітологи, які закінчують бакалаврат, мають змогу на практиці засвоїти знання, отримані в аудиторіях.
• Як проходить нетиповий навчальний день у четвертокурсників? Чи подобається молоді їхня робота та як допомагають підопічним пансіонату відновитись і навчитися жити з нового аркуша?

Петриківський геріатричний пансіонат вже довгий час є клінічною базою для навчання студентів-бакалаврів і магістрів зі спеціальності «Фізична терапія, ерготерапія» ТНМУ імені Івана Горбачевського. Звичайні пари для медиків проходять нестандартно – молодь здобуває практичні навички в умовах, на максимум наближених до їхньої майбутньої роботи. Від цього виграють всі – і мешканці закладу, стан здоров’я яких покращується, і четвертокурсники, адже стають професіоналами і вкотре переконуються, що обрали правильний шлях.

Студенти розробляють програму реабілітації

Наприклад, студент 4 курсу Євгеній Губернюк вирішив стати фізичним терапевтом, аби допомагати тим, хто потребує відновлення. Юнак розповідає: перш ніж почати фізичну реабілітацію, треба пересвідчитись, що все добре з ментальним здоров’ям пацієнта. Важливо, щоб старенька людина мала стимул до подолання хвороби. У цьому помічна психологічна реабілітація.

– Якось з однією пацієнткою ми говорили, які пісні їй подобаються. Тоді співали і танцювали під музику. Це допомогло людині з проблемами опорно-рухового апарату відновитись. Вона мала мету це зробити. Зараз я працюю з жінками, яким 84 та 67 років. У першої багато патологій, треба регулярно вимірювати їй тиск і пульс, перш ніж займатись реабілітацією. Друга жінка активніша, але має труднощі з психічним станом, – Євгеній ділиться враженнями від практики.

Оскільки реформування національної системи охорони здоров’я в Україні продовжується (навіть в умовах війни!), важливе місце займає фізична терапія та ерготерапія. Щоб ідеально підготувати фахівців цієї галузі, треба чи не найбільше часу і уваги серед всіх інших медичних спеціальностей, зауважує професор кафедри медичної реабілітації ТНМУ Андрій Голяченко.

Викладач додає, що для того, аби стати повноцінним реабілітологом, треба пройти підготовку в різних закладах: клінічних і поліклінічних, санаторно-курортних і, безсумнівно, геріатричних. Четвертокурсники, які є майбутнім української реабілітології, на час наших відвідин пансіонату практикувались у відновленні пацієнтів з різноманітними неврологічними захворюваннями. Молодь працює з людьми понад місяць, бо лікування розладів нервової системи потребує великої кількості зусиль. Ці патології ускладнюють життя стареньким.

– В Петриківському пансіонаті наші студенти можуть на практиці реалізувати знання, здобуті під час лекцій в аудиторіях. Кожен має своїх пацієнтів. Для них студенти самостійно розробляють індивідуальну програму реабілітації, контролюють її від початку і до завершення. Я вважаю, що тут молодь отримує належний рівень знань, який повинна засвоїти в університеті. Сподіваюсь, що вони будуть корисними їм у подальшій роботі, – говорить Андрій Голяченко.

Старенькі просто хочуть бути почутими

Студенти спеціальності «Фізична терапія, ерготерапія» відвідують геріатричний пансіонат від початку навчального року. Більшість людей літнього віку, які живуть тут, мають проблеми з нервовою і серцево-судинною системами, опорно-руховим апаратом. Та молодь не лише відшліфовує з ними практичні навички, а й вчиться працювати в аспекті психологічної реабілітації.

Четвертокурсниця Мирослава Горальська каже – рада, що стала частинкою чогось великого. Їй подобається бачити, як завдяки її допомозі хтось відновлюється: чи то після інсульту, чи після ампутації кінцівок. Люди ніби починають жити заново. Інколи їх треба вислухати і промовчати…

– Нас є ціла група, тому можна приділити увагу багатьом пацієнтам. Наприклад, вивезти людей надвір на прогулянку, особливо тих, які не можуть ходити. Також ми розважаємо їх, розмовляємо з ними. Деякі пацієнти знають незліченну кількість віршів та пісень і хочуть, щоб ще хтось, крім сусіда по кімнаті, став їхнім слухачем… З такою концентрацією людей, з такими різними патологіями, як тут, я ще ніколи і ніде не зустрічалась, – посміхається Мирослава Горальська.

Майбутні фізичні терапевти займаються з мешканцями закладу від 9 ранку до 15:00. Але, як додає Ігор Мисула, завідувач кафедри медичної реабілітації ТНМУ, студенти не лише приходять сюди, щоб пропрацювати звичайний навчальний день і повернутись додому. Вони проявляють риси гуманізму і людяності до підопічних закладу, дійсно вкладають душу й серце у свою роботу.

– Я помітив, що молодь щоразу, коли приходить до пацієнтів, несе їм якісь смаколики – то яблуко, то цукерку, то вафлі чи печиво. А 26 жовтня студенти власноруч влаштували тут благодійний концерт. Після виступу підопічним пансіонату вручили невеликі подарунки. Люди були приємно здивовані! Тож співпраця з цим геріатричним закладом для нас вкрай важлива. Ми щиро вдячні директору Степану Васильовичу за те, що створив оптимальні умови для проходження навчальної практики нашими студентами, – завершує Ігор Мисула.

Читайте також: Старість не вдома. У яких умовах живуть старенькі у геріатричному пансіонаті – ми перевірили (РЕПОРТАЖ)

Читайте також: Про смерть рідних, проблеми та самотність. Історії стареньких, які живуть у геріатричному пансіонаті

Читайте також: Не знають, куди повернутись. Три історії переселенок, у яких війна забрала домівку (ВІДЕО)

Читайте також: Чи реально безкоштовно оформитись у геріатричний заклад тернополянам літнього віку: ми дізнались

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.