Як живуть "кашкетники" із Стінки, у яких по 10-18 дітей. Ексклюзивний репортаж (ВІДЕО)

Кольорові хустинки, зав'язані на високих зачісках у жінок та навіть 2-3 річних дівчаток, і картузи схожі на ті, які носили ще до війни. Ці речі стали символами мешканців унікального села на Тернопільщині  — Стінки, де живуть люди із незареєстрованої християнської релігійної громади. Самі вони називають себе віруючими чи "божими людьми", у сільській місцевості їх прозвали "кашкетники", інколи "аміші" чи "фломастери", "олівці" і "хустинники". На жодне прізвище люди не ображаються. Кажуть, що живуть в цім світі, аби жити з Богом. 

Село Стінка розташоване приблизно за 100 кілометрів від Тернополя у колишньому Бучацькому районі. Зараз належить до Золопотіцької ОТГ.  

При в'їзді у село одразу помітно, що воно багатолюдне: чи не біля кожного будинку граються діти. Дещо замурзані, у яскравому одязі. А ще дивують особливо-високі "глухі" паркани. Більшість з них із дерева. Як з'ясувалось потім  — за ними можна відрізнити будинки старовірів. 

Загалом село не надто вирізняється серед інших, адже тут не усі мешканці належать до цієї релігійної громади. Щоправда, контрасти дещо дивують: з одного боку дороги хлопці-підлітки на возі із конем, з іншого  — на гіроскутері. 

У більшості сімей по 10-15 дітей

У центрі села знайомимось із помічником старости — Лесею Дармограй. Жінка привітно погодилась поговорити з нами. Біля приміщення сільської ради, зустрічаючи журналістку, вона спілкувалась із двома жінками у хустинках. 

— Познайомлю вас із багатодітною мамою: це пані Ольга, вона мама 13-ти дітей  — представила одну із жінок працівниця старостату. 

Пані Ольга попросила не фотографувати її. Спілкуватись теж не захотіла. 

— Та що я вам розкажу про себе? Маю сім хлопців, шість дівчат. Так, ми живемо без електрики. Як справляємось? Та нормально. Наші батьки так жили і ми живем. Всьо маємо вдома то, що люди мають. Діти ходять до школи, в садок. Одні других бавлять, помагають. Розказати про віру? Я не можу з вами спілкуватись, — сказала вона. 

Сім'ї, в яких по 10-15 дітей для цього села норма. Є родини, у яких навіть 17-18 дітей. Жінки народжують чи не щороку. Тому людей в селі більшає. Всього в Стінці близько 200 сімей "віруючих" (за даними реєстру багатодітних в сільській раді).

Хто ж такі "кашкетники"? 

Представники цієї релігійної громади живуть у трьох селах на Тернопільщині: Стінка, Сновидів та Космирин і належать до консервативних християн-протестантів. Як дізнаємось з вільних джерел в мережі.

Як пише релігієзнавець Володимир Мороз  ця специфічна релігійна течія виникла на ґрунті місцевого п’ятидесятництва, яке з’явилося в Наддністрянських селах на початку 1920-х рр.

— Згідно з розповідями місцевих віруючих, євангельська проповідь почалася тут після Першої світової війни, коли в с. Рублин коло Золотого Потоку з російського полону повернувся місцевий житель на прізвище Франко. Пізнавши десь у Росії євангельську віру, очевидно, в п’ятидесятницькій її версії, він почав проповідувати у навколишніх селах обабіч Дністра, — пише науковець. — Тоді в Космирині вже на зламі 1920-х років сформувалася громада людей, які – "протиставляли" себе місцевим греко-католикам. Мовляв, останні не читають Біблії, а тільки в церкві священика слухають. Новонавернені вважали себе "віруючими".

До слова, головні убори в них для того, аби прикривати волосся, бо волосся на видноті — признак бажання недоброї слави. Як оповідають місцеві, дехто з чоловіків каже, що не дозволяє жінці показувати волосся іншим. Причини описуємо нижче.

— Він каже, що якби жінка розпустила волосся, нафарбувалась — на неї заглядали б інші чоловіки і вона тоді могла б вибагати квартири, машини, шуби. А зараз вони мають одягатись скромно, аби не піддаватись різним життєвим спокусам, — каже мешканка Стінки.

Є "світлі" та "темні" віруючі

На вулицях Стінки можна побачити жінок у двох видах хусточок: в одних хустинки яскравих кольорів, в інших — шарфи із мережива та з блискітками. Як ми з'ясували згодом, віруючі в селі діляться на дві течії.

За переконаннями Володимира Мороза розкол серед "віруючих" стався у 1970-их роках, коли почав свою діяльність місцевий пророк Іван Деркач. Він був єдиним проповідником тут. А після смерті 2009-го року "віруючі" моляться кожен у себе вдома. 

 Місцеві п’ятидесятники діляться на «темних», що пішли за Іваном Деркачем і відкинули електрику, яка в ті часи почала в селі з'являтись в селах, та інші світські блага; і «світлих», які всім цим користуються, хоча так само дотримуються характерних для протестантів суворих моральних засад.

Як розповіла журналістами "20 хвилин" 19-річна жителька села Стінки Оксана (ім'я змінено на вимогу ред.), "Світлі баптисти" — це ті, які користуються світлом, газом, мають машини й навіть квартири.

 — Одягаються також жінки хустки, плаття, спідниці, чоловіки в сорочки, кепки, штани. Вони  теж кажуть, що вони "віруючі". Але в них більше таких послаблень щодо життя. Вони мажуть і за кордон їздити. Чимало з них мають дорогі машини і гарні будинки в селі, — каже вона. — Темні баптисти — це ті, які  не користуються світлом, газом, і виготовляють власноруч меблі, та самі шиють собі одяг, також не працюють на державній роботі, не йдуть в армію не йдуть.

Я  — батько 15-ти дітей

Про свою сім'ю погодився розповісти 44-річний Петро із села Космирин. У нього 15 дітей. Чоловік заборонив його знімати на відео. Мовляв, йому цього не дозволяє Біблія. Хоча і розповів: на паспорт фотографується.  

 — Ви, пані, мене не фотографіруйте, бо мені того не можна. Мені Біблія забороняє. Я, пані, не можу вас додому покликати. У мене самий старший син хворий. Я мушу вдома спокій тримати, він зара буде боятись. То так не можна. Тай діти просили аби я не приводив нікого,  — каже чоловік. 

Усіх своїх дев'ять хлопців та шість дівчат чоловік перелічив без заминок. Найстаршому синові 22 роки, найменшій донечці 5. 

 — Якщо на души спокій то нема питань ніяких. Важкого нічо не виджу. Старші маленьким помагають тай так живем. Маю вже і онука. В мене в сім'ї було 9 дітей, а в жінки 16,  — розповів він. 

Пан Петро каже, що він і інші люди з його віри, живуть за Законами Божими. І головне  — нікому не зробити зла. 

 — В нас колись жив такий дід, шо вчив нас жити, як жити по Біблії. Він казав, що Біблія каждого доведе до спасення. Така наша віра, і ви сами знаєте, що без Бога нічо нема,  — каже чоловік. 

Ведуть господарство. Старші діти на заробітках 

Вдома сім'я тримає коня, дві корови, троє свиней, кури, качки і чимало городів. 

— Я, поки що на господарстві працюю. Мушу бути вдома, бо син старший хворіє, то треба доглядати. Сини старші на заробітках. Мусять трохи заробляти: собі, тай мені помагают. Жінці тяжко? Та нє. Вона любить роботу, любить на городі. Я казав, що коби більше всього придбати, — каже чоловік. 

Перед зустріччю з паном Петром ми здзвонювались із ним через його мобільний. Чоловік каже, що телефон у нього звичайний, кнопковий. Служить лише для зв'язку: ні світла, ні газу, ні інтернету в його домі немає. Телефон заряджає від сонячної батареї. Каже, що купити її проблеми немає. 

— Мене так мама і тато вчили, і я так хочу сі того тримати, щоб без того всього сі обходили. Ми і так пішли більше вперед: сами знаєте, що  то всі більше вперед пішли, — говорить чоловік. 

Донедавна, відмежовуючись від "світу" і від держави, "кашкетники" навіть не брали державної допомоги на дітей. Мотивація була проста: мовляв, "дітей народжуємо не для держави і не ради грошей". Але останнім часомбагато хто з "віруючих" змінив свою позицію:

—  Більше почали в нас брати в держави, бо діти треба прогодувати. а держава дає для всіх. А є хто, шо й дотепер не бере, — пояснював один з "віруючих".

Одружуються тільки "зі своїми"

Сам пан Петро народився у селі Делева Івано-Франківської області. Воно лише за кілька кілометрів від Космирина, хоча і область інша. 

— То село за Дністром. Напроти звідси. Тай так сі одружив. Зараз вже вийнятки, що можуть сі одружити віруючі з такими, ніхто це не годен заборонити, — каже чоловік. 

Чим більше дітей — тим щасливіша родина, вважають "віруючі". Вони дотримуються переконання: скільки дітей Бог дасть — стільки і має бути. А ще слухаються проповідей  Івана Деркача, адже він особливо наголошував на важливості біблійних заповідей "плодіться й множтеся" (Бт. 1:22) та "жінка спасається народженням дітей" (1 Тим. 2:11).

Місцеві розповідають, що нерідко хтось із "кашкетників" вирішує покинути віру, особливо це може статись через шлюб з жінкою або чоловіком з православних чи католиків,  це означає, що вся його родина відмовляється від спілкування з ним. 

"Дай мені сокиру. Не знімай"

Під час поїздки в Стінку ми намагались знайти людей, які б розповіли про життя своєї громади. За вказівкою старости відправились на вулицю, де їх будинків найбільше. Окрім величезних дерев'яних парканів, здивувала неймовірна чистота та охайність на подвір'ях. На кожному з них набудовано чимало підсобних господарств. Місцеві кажуть, що добрий господар має вміти усе робити сам. 

Дітлахи в селі здивували невихованістю і навіть агресивністю. Від вигляду камери розбігались, ховались за парканами і навіть кричали журналістці услід: "Заб'ю. На*ера знімаєш. Дай мені сокиру, я її зара розрубаю на два куски". Усе можна почути на відео. із 01.58 хвилини. 

Не зголосились поспілкуватись і кілька дорослих жінок, голоси яких було чути з будинків. Але коли ми просили дітей їх покликали, ті кричали: "Мами нема". З будинків після того чувся голос: "Тікай, тікай бо там знімають". 

Хоча, як згодом розповіли мешканці села, деякі з старовірів все ж люблять спілкуватись з журналістами, і готові говорити на камери. Одну таку сім'ю ми знайшли і їх історію розповімо згодом. 

У школі вчаться у дві зміни 

Як розповідають у селі, колись діти "кашкетників" навіть не грали у футбол під час уроків фізкультури, а тепер — охоче беруть участь у лінійках, виховних годинах, різних заходах. До слова, 27 травня, у день нашого візиту в сільському садочку було свято випускного. І чимало учасників свята були у хустинках, отже, вони "віруючі". Дехто з них знімав дійство на камеру свого мобільного.

У садочку зараз понад 70 дітей. І як розповідає завідувачка, кількість малюків зростає щороку.

До слова, у матеріалі "Кашкетники" з-над Дністра: хто вони" Володимира Мороза за 2017-ий рік йшлось про те, що у Стінці в той час було 2,5 тис людей. Зараз, за даними старостату, майже 3,5 тис. 

Як розповіла директорка Стінківської школи Валентина Штепула, цього року в школі навчається 714 учнів. Наступного буде 744. І цей приріст відбувається щороку.

— Кількість дітей збільшується щороку. Вже десь три роки ми навчаємось у дві зміни, тому, що школа замаленька для такої кількості дітей. У нашому закладі толерантно ставляться до релігійних переконань кожного. На будь-які заходи, як то початок чи кінець навчального року ми не запрошуємо священників чи пасторів, аби ті чи інші діти не відчували себе дискомфортно, — каже директорка. — Зараз більшість учнів беруть участь в різних виховних заходах, позаурочній роботі, жодних обмежень немає. 

27 травня у школі вирішили зробити "синім днем". Більшість учнів до школи прийшли у вбранні темно-синього колору. Перед тим дітлахи до школи приходили і в одязі інших кольорів.  Ви можете переглянути фото. У деяких дівчаток, які брали участь в святі, теж на голові хустинки.











"Молодь тепер інша"

Як каже староста села Степан Дармограй, щороку молоді люди все менше та менше дотримуються тих строгих приписів, яких раніше дотримувались їх батьки. Мовляв, прогрес стороною обійти і їх не міг, і на його думку, ще через десяток років і їх відрізнити від інших християн буде неможливо.

Місцеві кажуть, що молодь все частіше виїжджає за межі села, а побачивши життя там, більше не хочуть жити за законами стародавнього світу. 

— Є люди, які провели собі воду до будинку. Щоправда, крани на видноті не залишають. В декого є розетка, яку підключають сусіда, щоб зарядити телефон. В будинку може і немає, але за будинком є. Можливо, тому, що бояться осуду інших, — розповідає пані Оксана. 

Інше життя молоді добре видно на фото із соцмереж. Чимало представників віруючих мають сторінки в Instagram. Публікуємо деякі із фото. 

Це фото юних "темних віруючих". Часто вони самі обрізають частину фото, аби не видно було їх хустинок.

А це світлина зі сторінки дівчини, яка нележить до спільноти "світлих".

Наші журналісти мають ще кілька цікавих історій про "віруючих" із Стінок. Історію мами 13-ти дітей та жінки-водійки шкільного автобуса  чекайте згодом. 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.