Майбутні американські батьки Андрійка - про себе

Трохи більше, ніж через місяць подружжя Рейнольдзів зі США зможе забрати до себе Андрійка, який народився без ручок та ніжок. Процес усиновлення на стадії завершення.

Трохи більше ніж через місяць подружжя Рейнольдзів зі США зможе забрати до себе Андрійка, який народився без ручок та ніжок. Процес усиновлення - на стадії завершення.

Чоловік із дружиною зустрілися з журналістом "20 хвилин" і розповіли про себе. Подружжя буде в Україні ще п’ять тижнів. Більшість цього часу вони проводять із хлопчиком, який наразі перебуває у будинку дитини. Келлі та Езра мають право перебувати з Андрійком по чотири години на день. Тож вони вже бачилися 12 разів. Хлопчик порозумівся зі своїми майбутніми батьками, із задоволенням з ними грається.

Свій час в Україні подружжя проводить між Тернополем та Києвом. 27 травня вони знову поїхали до столиці — вирішувати певні питання усиновлення. Проте більшу частину часу американці перебувають у Тернополі, тому часто відвідують Андрійка. Спершу Рейнольдзи винаймали квартиру. А зголом переїхали до батьків тернопільських волонтерів Жанни та Юрія Чурілових, які тепер живуть у Великій Британії.

Езра, який працює інженером, уже навіть встиг змайструвати для Андрійка невеличкий протезик на ручку. Дитині так зручніше діставати іграшки. Хлопчик може гратися за допомогою цього протеза.

- Протез я зробив із довгої дерев'яної ложки, скотчу, шматка тканини та звичайних гумок, - розповідає Езра Рейнольдз. Мені все обійшлося у 3,5 долара, а дитині суттєво полегшило життя. 

Ручка ложки була надто довгою, тож довелося трохи вкоротити її маленькою пилочкою, продовжує чоловік. Протез дуже м'який, тож дитина не пораниться. Кінець цього пристрою не є гострим. Езра приладнав туди м'якеньку частину від воланчика для бадмінтону. Край протеза, який прикріплюють до кінцівки, обшитий м'якою тканиною.

Американець , як і його дружина, працюють у спецшколі для дітей із різними вадами.

- Я працюю з протезами, адже до нас звертаються люди з різними вадами і травмами, - каже іноземець. - Тому придумати спосіб полегшити життя Андрійкові мені не було складно.  Коли ми привеземо хлопчика до Америки, його огляне ортопед та інші фахівці, які займуться протезуванням малюка. 

Рейнольдзи з нетерпінням чекають завершення процесу усиновлення. Вони хочуть разом з Андрійком поїхати додому, адже там їх чекають ще дві доньки. Два роки тому подружжя удочерило двох українських дівчаток із синдромом Дауна. Поки вони перебувають в Україні, дітей залишили на своїх батьків.

Те, що всі їхні усиновлені діти з України – випадковість, кажуть Рейнольдзи.

- На сайті фонду Reece's Rainbow, де ми побачили дівчаток та Андрійка, не вказано, з якої вони країни, - каже Келлі Рейнольдз. – Там вказані лише фото і діагнози. Діти нам сподобалися, ми подали запит, тоді вже й дізналися країну.

Келлі та Езра Рейнольдзи приїжджали в Україні два роки тому, коли удочеряли дівчаток. Кажуть, що тоді про них преса не писала. Тому нині для них така увага преси досить неочікувана. Та вони раді, що Андрійком цікавляться і його доля небайдужа багатьом людям.

Наступного разу американці хочуть приїхати в Україну як туристи, разом зі всіма своїми дітьми. Родина навіть запозичила у своє сімейне меню українські страви. Вони із задоволенням ліплять вареники та готують борщ.

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.