У чому успіх микулинецького пива?

На виробництво якісного хмільного напою без барвників та консервантів зробили ставку на ВАТ “Бровар”, що у Микулинцях. Керівництво заводу переконане, що вийшовши на ринок зі звичайним пивом, вони програли б таким пивним магнатам, як “Оболонь” чи “Сармат”. Натомість цього не сталося, і теперішніх потужностей навіть бракує для виконання замовлень, що надходять з усього Західного регіону. Контролюють процес у Мюнхені Потрапивши на територію пивзаводу, не дивуйтеся, якщо почуєте іноземну мову, адже “Бровар” час від часу відвідують технологи з Європи. Завод співпрацює з відомими іноземними фірмами та науково-дослідним університетом Вальштефана, який розробляє нові технології виробництва пива. Та й основні спеціалісти броварні їздили за кордон на навчання та стажування. — Відродження заводу почалося у 1993-94 роках, коли мені вдалося взяти кредит у 100 тисяч марок під 10% в австрійського бізнесмена, — каже голова правління ВАТ “Бровар” Степан Троян. — Тоді ми отримали деяке обладнання. Але гроші — не головне. Найбільше наше багатство — унікальна вода та кадри. Обслуговування нинішнього технологічного обладнання, де весь процес контролюється комп’ютером, вимагає неабиякої кваліфікації. Тепер, зі слів директора, вже можна говорити про оновлений завод. Усе оснащення закуплене у європейських фірм. Датчани та німці контролюють усе виробництво. “Бровар” нині може випускати 14 тис. пляшок напою за годину. Крім того, діють дві лінії з розливу пива у кеги. — Аби вижити на ринку, нам треба варити якісне пиво, — стверджує Степан Троян. — Не зраджуючи традиційним рецептам, ми змогли зварити такий продукт, що нами зацікавилися не лише місцеві любителі пива, а й іноземці. Не так вже й багато збереглося заводів, що варять пиво, як ми — чотири місяці. І без використання консервантів та барвників. Відтак, якщо на більшості заводів технологічна лінія складається із двох чанів, то у нас — з шести. Треба вміти продавати На “Броварі”, як стверджує його директор, для завоювання ринку не використовують жодних трюків. — Ми правдиво пишемо на етикетці, з чого складається наше пиво, — каже С.Троян. — Та мало зварити напій, треба його продати. Тому чимало витрачаємо на рекламу. Аби зв’язок із основними споживачами був швидким, є відділ менеджменту, де працюють 20 спеціалістів. Для них нещодавно закуплено сім пікапів “Опель”. В області залишається близько 40% продукції, хоча завод міг би, стверджує директор, залишати тут і більше пива. — Місцева влада всюди захищає свого виробника, а у нас таке не практикується, — розповідає С.Троян. — Наприклад, пивзавод у Хмельницькому має приблизно ті ж потужності, що й наш. І майже все пиво залишається в області. А у нас під порогом держадміністрації стоїть павільйон від “Оболоні”. Ми ж, сплачуючи податки у місцевий бюджет, мусимо ходити і випрошувати місця для продажу своєї продукції, бо все віддали “чужим”. Адже підтримки з боку влади не відчуваємо. Про нас згадують лише, коли потрібна спонсорська допомога. “Христове” пиво Якщо ви гадаєте, що відчуєте на заводі стійкий запах дріжджів, ми вас розчаруємо. З таким приємним медово-хмільним ароматом, яким насичене повітря у цеху, де варять пиво, нашому кореспонденту ніде не доводилося стикатися. Ще б пак, у Микулинцях, за словами Степана Трояна, самі вирощують сировину, навіть везуть з-за кордону насіння ячменю, кукурудзи, заклали власну пасіку, викоритовують не концентрат, а натуральний шишковий хміль. Крім того, на броварні діє єдина в Україні лінія з виробництва карамельного солоду для темних сортів пива. Решта заводів, як каже пан Троян, використовують барвники. — Наш продукт має бути корисним, — вважає директор, — повинен давати задоволення. Саме з такою метою ми незабаром запускаємо у серійне виробництво пиво “Троян”. Його у народі вже встигли назвати “христовим”. Хрест — це захист, поєднання трьох начал — дарів землі, унікальної води та Небесного благословення. Незабаром микулинецьке пиво матиме ще одну “родзинку”. Під час будівництва нового корпусу робітники знайшли кілька пляшок з-під пива ХVІ-ХVІІ ст. Як зауважив С.Троян, надалі планується все пиво розливати у посуд із високим горлечком. До речі, на тих старих пляшках написано польською — “пиво парове”. Отже, за словами директора, вже тоді у Микулинцях використовували найсучасніші технології виробництва пива — не варили у казанах на відкритому вогні, а використовували підігрів парою.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.