У Тернополі показали "Гірську жінку на війні"

Допрем'єрний показ фільму "Гірська жінка на війні" відбувся у Тернополі в кінотеатрі "Сінема Сіті" 11 серпня.

«Жінка на війні» — фільм-трилер 2018 року, поставлений у копродукції України, Франції та Ісландії режисером Бенедиктом Ерлінґссоном. 

За сюжетом Халла — диригентка хору, їй під п'ятдесят, однак за лаштунками тихої рутини вона веде таємне життя пристрасної захисниці екології. Коли Халла планує свою найбільшу та найсміливішу операцію, вона отримує неочікуваного листа, який змінює все. Її заявку на усиновлення дитини нарешті схвалено, і на неї чекає маленька дівчинка з України. Оскільки Халла готується покинути свою роль диверсанта та захисника нагір'я, щоб виконати свою мрію стати матір'ю, вона вирішує здійснити ще одну фінальну атаку, щоб завдати руйнівного удару алюмінієвій промисловості.

Варто зазначити, що на допрем’єному показі в «Сінема Сіті» зал був переповнений. Чимало глядачів сиділи на додаткових стільцях, або й дивилися кіно стоячи.

Це друга прем'єра серед 19 прем'єр українських фільмів, які покажуть в другій половині цього року, зазначив голова Держкіно Пилип Іллєнко. Загальна ж кількість повнометражних картин цього року буде значно більшою. Це фільми різних жанрів, розраховані на різну глядацьку аудиторію – як суто українські фільми, так і створені у співпраці з іншими європейськими країнами.

Фільм "Гірська жінка на війні" є прикладом успішної копродукції України, Ісландії та Франції, зазначають творці фільму. Хоча фільм зняли цього року, він уже має міжнародні нагороди. 12 травня стрічку показали в рамках Канського кінофестивалю в рамках «Тижня критики».  Він отримав дуже почесний приз асоціації музикантів і сценаристів.

• Маючи внесок лише 11% в загальний виробничий бюджет, ми отримали всі можливі прояви української участі в цьому фільмі: значний прояв як в сюжетній лінії фільму, так і в культурному контексті стрічки, що проявляється насамперед  завдяки музиці, - продовжує Пилип Іллєнко. -  Частину фільму знімали в Україні, і навіть частину "ісландських" епізодів зняли у нас.  За кадром працювала українська знімальна група, в кадрі були українські актори – і діти, і дорослі. Мені здається, не випадково фільм отримав приз в Канах за музичне оформлення. В цьому елементі було найбільше українського прояву у фільмі.

Варто зазначити, що в фільмі і справді багато музики. Спочатку героїню супроводжує ісландська музика у виконанні джаз-бенду, а по мірі того, як жінка переймається долею української дівчинки, у фільмі все більше співають тріо українських дівчат, які співають акапельно. А до кінця фільму музиканти та співачки об'єднуються.

Як зазначив продюсер картини Сергій Лавренюк – знімати фільми в копродукції, щоб якомога більше країн приймали участь у виробництві - це поширена європейська практика. Це зменшує фінансова навантаження і гарно впливає на прокат і інтерес до фільму з боку локальних глядачів. Показ уже з успіхом пройшов у Франціії, зараз триває показ в Ісландії, а з 16 серпня прем'єра буде в Україні.

Як з'явилася ідея фільму розповів продюсер стрічки Сергій Лавренюк.

- Ідея фільму виникла під час Берлінського фестивалю в лютому 2017 року, коли я почув про ідею фільму, їй було уже 1,5 роки, - розповідає продюсер. – Відома французька продюсерка Маріана Слот, яка продюсувала практично всі фільми Ларса фон Трієра, а ми тоді продюсували з нею фільм Сенгія Лозниці "Лагідна", розповіла про цей проект, але дія у ньому відбувалася в Болгарії. Як виявилося, задум режисера переробили з України на Болгарію, а я навпаки повернув його назад в історичне русло. Вони думали, що в Україні складно чи неможливо зняти гідне європейське кіно. Але ми знайшли слова, щоб переконати в тому, що ми можемо це зробити, і завдяки Державній агенції з питань кіно ми це зробили.  В липні 2017 були зйомки ісландської частини, у вересні-жовтні - українська частина. А в березні 2018 року закінчили фільм.

Творці фільму кажуть, що очікують на глядацький інтерес до картини. Адже це цілком глядацьке кіно. Ця історія цілком зрозуміла українцям, хоча дія відбувається в Ісландії.

Після перегляду картини Сергій Лавренюк та Пилип Іллєнко відповідали на запитання глядачів. 

Зокрема, групу тернопільських дітей, які знімають своє кіно, цікавило, чи важко було екранізовувати епізоди з вибухами.

- В кіно буває таке, що щось знімають, а щось домальовують, - відповів Пилип Іллєнко. - Усі індустріальні  теракти були домальовані. Жодну опору лінії електропередач не спиляли. Жодного насильства не було. Для зйомок використали одну краплину крові та й та була штучна.

Щодо головних героїв стрічки – головної героїні-антиглобалістки, її сетри- гуру йоги та її ймоіврного родича з ферми, то усі ці роли зіграла одна ісландська актриса.

Багатьох глядачів вразила кінцівка стрічки, коли героїня з усиновленою українською дівчинкою потрапляють у повінь і долають велику воду.

- Мені здається, що це відкритий фінал, який запропонував режисер, - додав свою думку як глядач Пилип Іллєнко. - У цієї жінки було два пріорітери в житті: стати мамою і врятувати одну маленьку дівчинку з України, або продовжити боротьбу проти глобального потепління. Вона обрала перше, і друга проблема їх наздогнала в момент їхнього єднання. Але цікаво тепер, як вони будуть поводитися вдвох. Це фінал, який дає можливість глядачу дофантазувати, як вони тепер будуть удвох.

Я закликаю всіх поширювати інформацію про цей фільм і про інші українські прем'єри в соцмережах, прийти і купити квитки на цей фільм, і тоді українське кіно буде йти в кращий час, як і інші успішні комерційні проекти, - зазначив Пилип Іллєнко.

Про початок кіносеансів дізнавайтеся з 16 серпня на сайті Моє Місто

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.