Маєток таємного радника

Що там можна побачити Зеленаві стіни палацу таємного радника російської влади видно майже від в’їзду у Білокриницю зі сторони Тернополя. Втім, лише мигнувши із лівої сторони дороги, маєток на місці давнього замку знову зникає з поля зору. Щоб потрапити до пишного будинку, котрий збудували як мініатюру на європейські готичні замки, потрібно повернути у вуличку біля місцевої церкви і подолати метрів 300. І ось замок ваш: аркові ворота із металевим зображенням сови, залишки бастіонів, величезне подвір’я із доглянутими клумбами і доріжками, невелике озерце і, звісно, будинок-красень. Високими вікнами, товстими стінами та башточками палац нагадує маєтки німецьких дворян. Всередині все також зроблене зі смаком, але, напевне, найбільше дивують зроблені з металу і дерева сходи — справжні витвори мистецтва. Здається, що може бути несподіванішим, ніж побачити таке диво у звичайному волинському поселенні. Історії цього місця Білокриниця відома з 9 березня 1438 року, коли литовський князь Свидригайло надав Кременцю Магдебурзьке право, а довколишні села передав війтові цього міста. Спершу поселення звалося Біла Криниця, бо, як розповідають місцеві мешканці, перші люди тут поселилися біля джерел із чистою водою і білим крейдяним дном. І справді, в околицях під ґрунтом дуже багато крейди. З XVI століття Біла Криниця перейшла до родини Збаразьких, які й звели тут замок. Фортеця була прямокутною з бастіонами на кутах. Її неодноразово штурмували татари, але власники відновлювали. Коли ж Збаразькі вимерли, фортеця переходила з рук у руки поміж різними магнатськими сім’ями. У 1705 році замок відвідав гетьман Іван Мазепа і, як пишуть історики, саме тут мати князів Вишневецьких княгиня Ганна Дольська намовила його відійти від царя Петра І і підтримати шведів. Гетьман поїхав у Дубно, але, обміркувавши все добре, через свого писаря Пилипа Орлика написав їй вдячного листа і передав код до таємної цифрової азбуки. За допомогою цього паролю гетьман довго переписувався з княгинею. Перехід гетьмана до шведів і спроба звільнити Україну мав трагічні наслідки: росіяни жорстоко розправилися з козаками. Коли ж Росія, Австрія і Прусія розділили Річ Посполиту, Білокриниця увійшла до Російської імперії. У 1806 році замок згорів разом зі скарбами, що їх накопичували віками. Пам’ятку спробував відновити новий власник Чосновський, але помер. Новий володар Білокриниці Олександр Воронін наказав збудувати на території фортеці палац, а коли помер, заповів його для школи незаможних дітей. Справа в тому, що пан Воронін колись сам був кріпаком на Курщині і добре розумів проблеми селян. Тіло Вороніна поховали біля заснованої ним школи, а серце — біля церкви, адже серцем він служив Богу, а розумом — людям. Тепер у палаці діє лісотехнікум. Як туди дістатися Через Білокриницю щодня курсують автобуси з Тернополя на Дубно, Рівне чи Луцьк. Найкраще їхати рейсом “Івано-Франківськ — Рівне”, що вирушає з “великого” автовокзалу нашого міста о 9.25. Дорога займе приблизно 2 год., а квиток коштує трохи більше 12 грн. Назад до Тернополя найлегше добиратися через Кременець. Кому варто їхати Маєток у Білокриниці зберігся дуже добре. Він прибраний і ошатний, тож цікавий не тільки для романтиків чи любителів старовини. Будинком можна вільно прогулятися чи позаглядати у давні кімнати. Але огляд Білокриниці обов’язково варто поєднати з мандрівкою до Кременця чи Дубно.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.