Замок у Білокриниці, що за 5 км від Кременця, збудували князі Збаразькі. Тривалий час тут була одна з резиденцій цього давнього шляхетського роду. Збаразькі виводили свій рід від князя Володимира Великого, але після вигасання їх сім’ї Білокриницю успадкували князі Вишневецькі. Втім, найбільшої слави Білокриниця зазнала завдяки старанням поміщика Александра Вороніна, який і збудував там палац.
Що там можна побачити
Зеленаві стіни палацу таємного радника російської влади видно майже від в’їзду у Білокриницю зі сторони Тернополя. Втім, лише мигнувши із лівої сторони дороги, маєток на місці давнього замку знову зникає з поля зору.
Щоб потрапити до пишного будинку, котрий збудували як мініатюру на європейські готичні замки, потрібно повернути у вуличку біля місцевої церкви і подолати метрів 300. І ось замок ваш: аркові ворота із металевим зображенням сови, залишки бастіонів, величезне подвір’я із доглянутими клумбами і доріжками, невелике озерце і, звісно, будинок-красень. Високими вікнами, товстими стінами та башточками палац нагадує маєтки німецьких дворян. Всередині все також зроблене зі смаком, але, напевне, найбільше дивують зроблені з металу і дерева сходи — справжні витвори мистецтва. Здається, що може бути несподіванішим, ніж побачити таке диво у звичайному волинському поселенні.
Історії цього місця
Білокриниця відома з 9 березня 1438 року, коли литовський князь Свидригайло надав Кременцю Магдебурзьке право, а довколишні села передав війтові цього міста. Спершу поселення звалося Біла Криниця, бо, як розповідають місцеві мешканці, перші люди тут поселилися біля джерел із чистою водою і білим крейдяним дном. І справді, в околицях під ґрунтом дуже багато крейди.
З XVI століття Біла Криниця перейшла до родини Збаразьких, які й звели тут замок. Фортеця була прямокутною з бастіонами на кутах. Її неодноразово штурмували татари, але власники відновлювали. Коли ж Збаразькі вимерли, фортеця переходила з рук у руки поміж різними магнатськими сім’ями. У 1705 році замок відвідав гетьман Іван Мазепа і, як пишуть історики, саме тут мати князів Вишневецьких княгиня Ганна Дольська намовила його відійти від царя Петра І і підтримати шведів. Гетьман поїхав у Дубно, але, обміркувавши все добре, через свого писаря Пилипа Орлика написав їй вдячного листа і передав код до таємної цифрової азбуки. За допомогою цього паролю гетьман довго переписувався з княгинею. Перехід гетьмана до шведів і спроба звільнити Україну мав трагічні наслідки: росіяни жорстоко розправилися з козаками. Коли ж Росія, Австрія і Прусія розділили Річ Посполиту, Білокриниця увійшла до Російської імперії.
У 1806 році замок згорів разом зі скарбами, що їх накопичували віками. Пам’ятку спробував відновити новий власник Чосновський, але помер. Новий володар Білокриниці Олександр Воронін наказав збудувати на території фортеці палац, а коли помер, заповів його для школи незаможних дітей. Справа в тому, що пан Воронін колись сам був кріпаком на Курщині і добре розумів проблеми селян. Тіло Вороніна поховали біля заснованої ним школи, а серце — біля церкви, адже серцем він служив Богу, а розумом — людям. Тепер у палаці діє лісотехнікум.
Як туди дістатися
Через Білокриницю щодня курсують автобуси з Тернополя на Дубно, Рівне чи Луцьк. Найкраще їхати рейсом “Івано-Франківськ — Рівне”, що вирушає з “великого” автовокзалу нашого міста о 9.25. Дорога займе приблизно 2 год., а квиток коштує трохи більше 12 грн. Назад до Тернополя найлегше добиратися через Кременець.
Кому варто їхати
Маєток у Білокриниці зберігся дуже добре. Він прибраний і ошатний, тож цікавий не тільки для романтиків чи любителів старовини. Будинком можна вільно прогулятися чи позаглядати у давні кімнати. Але огляд Білокриниці обов’язково варто поєднати з мандрівкою до Кременця чи Дубно.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.