Мандруємо Тернопільщиною: Кременець-Білокриниця

За день кореспонденти “залишили свій слід” в Кременці та сусідній Білокриниці. Ми побували на горі, яку назвали на честь найлегендарнішої жінки свого часу, навідалися в палац, схожий на гніздо британських феодалів і неспішно прогулялись дендропарком, де ростуть магнолія, рододендрони і гінкго дволопатеве

Ми подорожували за маршрутом: Кременець-Білокриниця і здолали майже 160 км.
Потрібно було вкластися в один день. Спершу ми внесли в список ще й Почаїв. Та вранці, оцінивши, скільки часу знадобиться на дорогу, дослідження місцевості і фотографування, залишили його на потім.
Маленьке село за якихось 5 км від Кременця з романтичною назвою Білокриниця зустріло нас сонцем і легким вітерцем. Довколишню тишу порушував лише щебет птахів. Автобус зупинився прямісінько біля красивої арки у неоготичному стилі. За нею виднілися білі вежі і бірюзові стіни палацу. Справжній замок англійських феодалів!

Зараз у палаці таємного радника Київського генерал-губернатора графа Олександра Вороніна - лісотехнічний коледж. І подвір'я, і будівлі - доглянуті та охайні. Гарно підстрижені дерева, мальовничі клумби.

Трохи далі натрапляємо на невеличке прямокутне озерце з фігурками риб. У кожному з його кутів - по жабці. Через водойму перекинутий дерев'яний місточок. Лише величезний басейн позаду палацу - в занедбаному стані. Наразі на його відновлення немає коштів.

Відео дня

Студентів коледжу готують за трьома спеціальностями: механіки, обробка деревини і лісники, - каже викладач біології Наталія Стрижак. - Раніше всім, хто навчався за держзамовленням, особливо на лісовому господарстві, давали направлення на роботу. Студенти роз'їжджалися по всій Україні: на Київщину, в Крим, у східні області. Зараз трохи менше.

На стаціонарі навчається близько 560 студентів. Переважно - хлопці. Більшість студентів - з Тернопілля, частина - з сусідніх Хмельницької, Львівської та Рівненської областей. Всі живуть у гуртожитках. 

Маємо свою оранжерею і свій розсадник. Закладаємо міні-дендрарій. Тут росте багато рідкісних видів дерев. Зокрема, і гінкго дволопатеве, - розповідає жінка. - А ось катальпа. Її батьківщина - Північна Америка. Мабуть, ви помітили, що в Кременці таких дерев дуже багато. Колись її навіть хотіли зробити символом міста.
На згадку випускники садять дерево
Кожна група має свою ділянку, за якою доглядає. Студенти щотижня виходять на трудогодини. На згадку про себе кожна група випускників залишає якусь цінну породу дерева. Одні - магнолію, інші - рододендрон або щось інше.

Багато випускників стали відомими людьми, - додає Наталія Стрижак. - Олександр Неприцький-Грановський із села Великі Бережці став професором Міннесотського університету. А Микола Шершун ще донедавна обіймав посаду голова держкомітету лісового господарства.
Позаздривши білою заздрістю студентам, які навчаються серед цього земного раю, рушаємо далі. На черзі - Кременець, точніше Бона, замкова гора. А ще - неймовірні легенди про найзагадковішу жінку свого часу - королеву Польщі Бону Сфорца-Арагонську.

Планують зробити оглядовий майданчик
Це місце, яке не хочеться покидати. Тому хто приїхав у райцентр і планує йти на гору, слід мати в запасі декілька годин. Тут можна зробити чудову фотосесію, організувати невеличкий пікнік і просто відпочити на запашній траві. Вхід на Бону — 5 грн для дорослих, 2 -  для дітей. У будні туристів тут небагато, а от на вихідні гора може заробити і тисячу гривень. Це за умови, якщо приїздять велики туристичні групи на автобусах, розповідає контролер Кременецько-Почаївського історико-архітектурного заповідника Ігор Гуменюк.
Нині на горі на кам'яних залишках порохової вежі колишньої фортеці проводять будівельні роботи.
- Тут планують зробити оглядовий майданчик, - розповідає Ігор Гуменюк. - Адже стежки навколо обривів гори досить небезпечні для туристів. А такий майданчик матиме накриття, поручні. Тож звідти можна буде спокійно споглядати місто.
Ці роботи планують завершити до кінця вересня, адже тоді робитимуть презентацію заповідника, якому виповнюється десять років. У ці дні у Кременці очікують багато туристів. Якихось інших нововведень на горі наразі не буде. Щось можна буде робити, коли будуть інвестиції, додає контролер.

Купалася в крові невинних дівчат
Пан Гуменюк розповідає, що на Боні часто знімають документальні фільми. А фотографи проводять для дівчат фотосесії. Приїздять сюди й іноземні туристи. Переважно поляки - вони вважають Кременеччину своєю. 
- Якось навіть приїжджала група з Японії. Було близько 15 чоловік, - пригадує Ігор Гуменюк. - Вони мали спрви у Тернополі і їх завезли  сюди на екскурсію. Але їм це місце не дуже близьке. Пройшлися, подивилися...
Контролер розповідає і про деякі факти з історії Бони. Зокрема, на цій горі у 1360 р. литовці почали будувати кам'яну фортецю. Поляки продовжили. Фортецю ніхто не міг захопити, лише Максим Кривоніс у 1648 році.
- Він зробив це завдяки кременчанам, які зрадили поляків, - зауважує Ігор Гуменюк. - Вони пропустили козаків на територію фортеці і ті почали палити помости, на яких стояли гармати, княжий будиночок, церкву святого Михаїла. Відтак  гора втратила свою оборонну здатність.

За однією із легенд, від Бони на сусідню гору Черчу пролягав шкіряний міст завдовжки один кілометр.
До слова, гору назвали на честь королеви Бони. Кажуть, саме її мати - принцеса Ізабелла Арагонська позувала Леонардо да Вінчі, коли той писав свою “Джоконду”. Кременець дістався Боні у презент від чоловіка - короля Речі Посполитої Сигізмунда І Старого. Місцеве населення розповідає про неї чимало страшних легенд. Королеву називають українським Дракулою. Прагнучи вічної юності, вона нібито купалася в людській крові. Причому тільки незайманих дівчат. Померла Бона трагічно.  Її отруїв особистий лікар, якого підкупив король Іспанії Філіп ІІ.
Кажуть, королева досі не знайшла спокою на тому світі і блукає руїнами замку з ключами від скарбниці. Вони дістануться сміливцю, який наважиться її поцілувати. Бона одразу відведе його до сховку. Але двері скарбниці будуть відчинені лише доки б'ють пасхальні дзвони...

Ірина ПРОЦИК, Євгенія ЦЕБРІЙ
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.