Розповідаємо про Героїв війни, на честь яких названі вулиці Тернополя

• Із 264 тернопільських вулиць лише три носять імена Воїнів, які загинули під час російсько-української війни, що триває вже дев’ятий рік. Такі дані містяться у реєстрі від міськради.
• Також маємо сквер імені одного з полеглих військових, площу Героїв Євромайдану і вулицю Захисників України. Розповідаємо, що відомо про геоніми і осіб, на честь яких вони названі.

Україна виборює право на волю та свободу з 2014-го року. Саме тоді відбулась Революція Гідності, росія нагло анексувала Кримський півострів, і згодом вторглась на територію нашої держави.

24 лютого 2022 року країна-агресорка атакувала українську землю з новою силою, того дня розпочавши повномасштабне вторгнення. За дев’ять років війни та сміливої відсічі, яку наша армія дає ворогу, ми втратили найкращих своїх синів і доньок. На честь багатьох військовослужбовців вже перейменували вулиці та інші геоніми в містах України. А які ж локації названі на честь Героїв, чи пов’язані з російсько-українською війною, у Тернополі?

Ми запитали у речниці міської ради Мар’яни Зварич. За її словами, на сайті установи є «Реєстр назв вулиць та інших геонімів (проспектів, бульварів, площ, провулків тощо) Тернопільської міської територіальної громади». Останні зміни до чинної редакції документа внесли 27 січня 2023 року, після висновку постійної комісії з гуманітарних питань.

Однак, Тернопільська міська рада немає окремо зібраних відомостей про геоніми, які носять імена військових. Пані Мар’яна порадила нам самостійно обирати назви з Реєстру. У переліку виявилось всього 264 вулиці. З них – лише три названі на честь Героїв, які загинули за Україну. Також є сквер, площа і вулиця, що носить назву Захисників України. Далі у матеріалі — інформація про них.

Вулиця Петра Батьківського (до 2022 року – Бригадна)

Герой народився 22 грудня 1985 року у мікрорайоні «Кутківці». Закінчив Тернопільську школу №25, а також Національну академію сухопутних військ імені Сагайдачного. З 2009 року служив у Збройних Силах України на контрактній основі. Під час окупації АР Крим він тримав оборону військової частини у Феодосії, де потрапив у полон. Після звільнення добровільно взяв участь у російсько-українській війні. Зокрема, у 2014—2017 роках боєць пройшов «гарячі точки» Луганщини та Донеччини. Був командиром 1-ї мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти. З 2014 року Петро Батьківський мав п’ять ротацій у зону проведення антитерористичної операції. У 2017 році — перевівся у 44-окрему бригаду.

У 2021 році військовий закінчив навчання у Львівській академії сухопутних військ ім. Сагайдачного  та отримав звання офіцера. Далі був розподілений для проходження військової служби у 21-окремий мотопіхотний батальйон «Сармат». З вересня 2021 року підрозділ під його командуванням знаходився у селищі Піски Донецької області, де хлопці вдало тримали оборону. 6 березня 2022 року угрупування отримало наказ про передислокацію. Того дня відбувся бій, у якому Петро Батьківський загинув. «... Зайняв оборону на пануючій висоті. Завдання – не пропустити роту кадировців з танками й артилерією. Ця ніч буде гаряча. Побажайте нам щастя і помоліться за нас. Пам’ятайте, я всіх любив, а найбільше любив Україну», — такими були останні слова земляка.

Читайте також: «Ця ніч буде дуже гаряча. Побажайте нам щастя і помоліться за нас», - останні слова Героя Петра Батьківського

Петро завжди пишався своєю землею, пам’ятав своє коріння, любив рідні Кутківці. Вже перебуваючи на фронті, у діалогах з братом військовий неодноразового згадував про громаду, просив згуртуватися задля допомоги воїнам та захисту власних домівок, закликав «бути гідними громадянами України». Герой мріяв, аби на його честь назвали вулицю у рідному мікрорайоні. Волю загиблого взялись виконувати рідні й друзі, зареєструвавши відповідну петицію, яка набрала необхідну кількість голосів.

11 липня 2022 року рішенням Тернопільської міської ради вулицю Бригадну у мікрорайоні «Кутківці» (за винятками будинків 12-26) перейменували на вулицю Петра Батьківського.

Вулиця Василя Сліпака (до 2018 року – «Проектна-210»)

Герой народився 20 грудня 1974 року у Львові. Співати почав з раннього дитинства. У 1997 році подолав конкурсне випробування на вступ до Паризької національної опери. Його голос дав змогу почати сольну кар'єру у Європі. Більше 19 років чоловік прожив у Франції. За цей час йому двічі пропонували французьке громадянство, і він двічі відмовлявся. З 2004 року був активним учасником усіх революцій. У 2004 році –  Помаранчевої, а з початком Євромайдану очолив волонтерський рух — координував громадські акції, спрямовані на підтримку України, підтримав Паризький Євромайдан, у 2016 році організував Міжнародний марш «Stop Putin War in Ukraine!», в якому взяли участь люди з 30-ти країн світу. Василь уперше поїхав на війну у травні 2015 року. Там воював під позивним «Міф».

Спершу знаходився у районі Донецького аеропорту. Брав участь у боях за Авдіївку у складі 1-ї окремої штурмової роти 7-го окремого батальйону ДУК «Правий сектор», і отримав поранення. Вдруге Василь повернувся на фронт у вересні 2015 року, знищував ворогів під Маріуполем. Влітку 2016 року втретє поїхав на Донбас, щоб доправити допомогу захисникам-добровольцям, й планував залишитися там на півроку. Але 29 червня, виконуючи бойове завдання, загинув у бою від кулі, яку випустив снайпер.

«Відбивали атаку сепарів, за участю арти, військової техніки. Василь загинув із автоматом в руках», – командир Героя Олександр згодом розповів про те, як загинув побратим. За його словами, боєць був кулеметником. Поховали Василя Сліпака у Львові. Військовослужбовець став першим добровольцем, якого визнала офіційна влада й нагородив тодішній Президент України.

Із пропозицією вшанувати визначного оперного співака, волонтера та учасника бойових дій на Сході, у лютому 2018 року під час однієї з сесій Тернопільської міської ради виступила депутатка Наталія Шоломейчук. Вона запропонувала назвати одну із вулиць нового мікрорайону «Південний» іменем Героя України Василя Сліпака. Таку пропозицію місцеві депутати підтримали 34 голосами.

Вулиця Михайла Цимбалістого (з 2020 року)

Герой народився 29 липня 1985 року в селі Увисла на Гусятинщині (зараз – Чортківський район). Згодом сім’я переїхала до Тернополя. Навчався у школі №29. Опісля вступив до Тернопільської академії народного господарства (тепер – Західноукраїнський національний університет) на спеціальність «Менеджмент харчової та переробної промисловості». Здобув кваліфікацію магістра. Однак, попри економічний фах, Михайло з дитинства мріяв стати на військову стежку. У 2010 році він з відзнакою закінчив львівську Національну академію сухопутних військ і став одним із шести кандидатів на службу в ГУР. Працював у комендатурі, а опісля його перевели у спецпідрозділ.

З початком російсько-української війни військовик вирушив на фронт. Брав участь у боях за звільнення Слов’янська, воював під Іловайськом, обороняв Донецький аеропорт. Був кавалером ордена «За мужність». Побратими нарекли його позивним «Степан». Остання ротація, за їхніми словами, видалась для Михайла непростою. Востаннє він зателефонував батькам і попередив, що його «кілька днів не буде». Боєць загинув під час виконання бойового завдання у вересні 2019 року в районі Павлополя на Приазовському напрямку. Похований на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря.

27 листопада 2020 року на сесії Тернопільської міської ради підтримали ініціативу депутатки Христини Феціци щодо присвоєння одній з вулиць міста Тернополя (в мікрорайоні «Промисловий») імені підполковника Михайла Цимбалістого. Цим званням його посмертно нагородили Міноборони від 30 жовтня 2019 року. А ще на фасаді школи №29 йому встановили меморіальну таблицю.

Читайте також: Тернопільщина попрощалась із майором ЗСУ Михайлом Цимбалістим

Сквер волонтерів пам’яті Віктора Гурняка (з 2019 року)

Герой народився 8 червня 1987 року в селі Городниця Гусятинського району. Закінчив школу №27 у Тернополі, а у 2006 році – Технічний коледж Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя за фахом «Обслуговування комп’ютерних систем і мереж». У 14 років юнак вступив до Національної скаутської організації «Пласт». Належав до гуртка «Сірі вовки», що входив до куреня числа 29 імені Юрія Старосольського. У 2004 році став одним із співзасновників та першим курінним куреня числа 77 імені Івана Гавдиди. Згодом став членом 15 куреня УСП «Орден Залізної Остроги». Виховував юнацький гурток «Орли». Ще керував інформаційною ділянкою в Тернопільському Пласті.

Деякий час Віктор Гурняк працював у щоденній газеті «20 хвилин» та був редактором пластового часопису «Цвіт України». Також виконував обов’язки фотокореспондента інформаційного агентства «УНІАН», фотографував для міжнародної інформагенції REUTERS. Взяв активну участь у подіях на Майдані Незалежності взимку 2013-2014 років. А в березні 2014-го він вирушив до Сімферополя, де надавав допомогу українським військовим, які були заблоковані у своїх частинах. З початком антитерористичної операції на сході України неодноразово їздив у зону бойових дій як волонтер.

Влітку 2014 року добровільно вступив до 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар». З вересня брав участь у бойових діях. 19 жовтня 2014 року Віктор Гурняк загинув під час мінометного обстрілу при спробі вивезти з поля бою поранених товаришів, поблизу села Сміле Луганської області. Його поховали на полі Почесних поховань Личаківського кладовища у місті Львів. 

5 березня 2019 року на сесії міської ради депутати вирішили присвоїти скверу, сформованому на території, обмеженою площею Героїв Євромайдану, вулицями Медовою та Танцорова (тепер Торговиця) назву «Сквер волонтерів пам’яті Віктора Гурняка». Він присвячений усім волонтерам.

Читайте також: Донечка може піти до татка лише на могилу, але він живий у спогадах: на пам'ять про Віктора Гурняка

Площа Героїв Євромайдану (до 2014 року – Майдан мистецтв)

Посадовці Тернополя, отримавши численні звернення містян, перейменували Майдан Мистецтв на Площу Героїв Євромайдану під час сесії міської ради 23 січня 2014 року. Того дня також оголосили День жалоби за загиблими активістами. За рішення проголосували 40 із 44 депутатів.

– Враховуючи трагічні події, які сталися на вулиці Грушевського в Києві 21 та 22 січня 2014 року, численні факти побиття мирних громадян, а також криваві події, які призвели до людських жертв, Тернопільська міська рада вирішила перейменувати один з центральних майданів міста на Площу Героїв Євромайдану, – на офіційному сайті міської ради опублікували таке повідомлення.

Вулиця Захисників України (до 2022 року – Пушкіна)

11 липня у Тернополі відбулася позачергова сесія міської ради, на якій депутати підтримали рішення про перейменування вулиць, що містили російське або радянське походження. Тоді загалом жителі міста подали майже 2800 варіантів нових назв. Після цього тривало громадське обговорення, яке завершилося 30 червня. За його результатами, депутати підтримали рішення перейменувати вулицю Пушкіна у житловому масиві «Сонячний» на вулицю Захисників України.  

Як гадаєте Ви – чи достатньо у нашому місті вулиць та інших геонімів, названих на честь Героїв війни або присвячених воєнній тематиці? Напишіть у коментарях.

Читайте також:

Журналіст, пластун та наш Захисник Віталій Дерех заслуговує на звання Героя України. Підтримайте петицію

Підтримайте петицію про присвоєння звання «Герой України» Віктору Чорноокому з Шумщини (посмертно)

У пам'ять про наших мужніх діток. Матері загиблих Героїв висадили квіти у центрі Тернополя

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.